Історик розповів, якими були наслідки пандемій для світу

Історик розповів, якими були наслідки пандемій для світу

За своє існування людство пережило декілька епідемій і пандемій, які здаються значно страшнішими від тієї, з якою світ зіштовхнувся нині – коронавірусу. Водночас для того, щоб зрозуміти, як боротися саме з останнім, політичним лідерам країн варто було б прочитати про досвід їхніх попередників.

ЧИТАЙТЕ: ОСТАННІ НОВИНИ ПРО КОРОНАВІРУС

У цьому переконаний історик і журналіст Петро Білян. В інтерв’ю "Радіо Свобода" він розповів про те, як пандемії впливають на суспільний розвиток і в яких книжках це описано.

"Як на мене, такі книги варто читати не під час епідемії, а до того. Було б добре, якби представники нашої політичної еліти читали й мали уявлення, в якому суспільстві та на якій планеті ми живемо, що віруси – це наш давній супутник", – каже він.

Відео дня
Петро Білян

Насамперед Білян розповів про книгу американського біолога і географа Джареда Даймонда "Зброя, мікроби і сталь", у якій автор пише, що пандемії й епідемії – це вічні супутники людства.

"На нашій планеті ми постійно з вірусами співіснуємо. Ба більше, віруси тут живуть давніше за нас, нам доведеться співіснувати з ними. До речі, він порівнює переваги різних цивілізацій, яким чином європейцям, євразійському континенту вдалося вирватися в технологічному розвитку. І одна з таких причин була, що тут епідеміологічна ситуація була набагато складніша та гірша", – каже історик.

За його словами, пандемії наштовхнули Європу на те, що вона була вимушена навести порядок у містах: почистити їх, навести лад, підвищити рівень гігієни.

США, місто Сент-Луїс у штаті Міссурі, 1918 рік. Представники Червоного Хреста винесли з будинку для подальшого транспортування жертву іспанського грипу

Звертаючи ж увагу на книгу Фернана Броделя "Ідентичність Франції", Білян зазначив, що під час епідемія чуми у XIV столітті в цій країні вимерло до третини населення. З одного боку, це була катастрофа, однак для тих, хто вижив, ситуація почала змінюватися на краще.

"Європа почала більше орієнтуватися на використання техніки, отримувати більше доходів. Одна з таких гіпотез: у XIV столітті стався технологічний ривок – починають розвиватися технології, мореплавство. Відтак уже наприкінці XV століття Європа виривається вперед порівняно з близькосхідними країнами", – наводить приклад історик.

Білян підкреслив, що різні суспільства по-різному реагують на епідемії. І основна відмінність полягає у системі організації влади.

"Якщо провести певну аналогію з чумою і тими ситуаціями, то приватний бізнес у нас краще адаптується до викликів коронавірусу, ніж наші державні інституції. Приватний сектор забезпечує маски і готовий забезпечувати дистанцію між людьми, він функціонує. А державний сектор неначе працює на те, щоби паралізувати всю економіку, щоб вона стала й стояла", – вважає він.

Медичні працівники у масках під час пандемії "іспанки" в лікарні армії США, 1918 рік

Цитуючи ж книгу відомого американського соціолога Питирина Сорокіна, історик додав, що під час епідемії виникає запит реорганізувати суспільство інакше, на активнішу роль держави. Водночас епідемії мали й позитивний вплив – зокрема, ставали поштовхом, щоб держава ставала ефективнішою.

"І у Броделя, і у Даймонда, і у Сорокіна епідемії ставали копняком для суспільства і влади, що вони повинні адаптуватися до викликів, знайти можливості ставати ефективнішими і вижити. Це колосальний каталізатор змін, який ставить питання руба: або ти вимушений пристосуватися, реорганізувати життя, або ти помреш і на тому кінець", – констатує історик.

Ліжка з пацієнтами в таборі "Кемп Фанстон" (США) в період пандемії "іспанки", 1918 рік

Аналізуючи вищезазначені книги, він стверджує, що в умовах пандемій людина дуже активно змінюється. З одного боку, зростає схильність до аморальних вчинків: і грабунки, і бунти, і володіння чужою власністю сприймаються на ура. З іншого боку, є приклади самопожертви, коли під час епідемій люди поводяться благородно, і це допомагає у таких ситуаціях.

"Не можна сказати однозначно, що зростають лише погані якості у таких екстремальних ситуаціях. Ми завжди виживали як людство, попри велику кількість жертв, все-таки знаходили можливість надати допомогу, правильно розподілити ресурси і знайти рішення, які допомагали адаптуватися і вижити", – підсумовує Білян.

Як повідомляв OBOZREVATEL, у багатьох країнах Європи поступово настає післяпікова фаза пандемії COVID-19. Тепер влада думає, як повертатися до життя після тривалого карантину.