Блог | Історії окупованого Херсону: як арт-спротив подолав темряву

Херсон захоплений 3.3.22, а звільнений 11.11.22. Весь цей час херсонські митці робили літопис подій в ілюстраціях. Весь цей час вони знаходилися в надзвичайних умовах життя серед озброєних мутантів, насильників у повному безвладді та занепокоєнні щодо кожного заступного ранку.

Відео дня

Десь три тижні всі перебували в шоковому стані. А потім в інтернеті з’явилися перші роботи на тему війни. Арт-критикиня і кураторка Юлія Манукян почала опитувати тих митців і мисткинь, з ким часто працювала на довоєнних проєктах, чи не вважають вони, що єдиний "ментальний" порятунок – це фіксувати все, що зараз відбувається в окупації, мовою мистецтва? Треба зауважити, що деякі з них вже почали "опрацьовувати" нову жахливу реальність, і не тільки щодо Херсона. Будь-яка трагічна подія ставала тригером. Було зрозуміло, що публічність треба звести до мінімуму, адже поступово почали проявлятися колаборанти, які охоче допомагали офіцерам ФСБ складати списки учасників АТО, активістів, журналістів, всіх потенційно нелояльних до "нової влади".

До Бучі ми наївно вважали, що люди культури їм не особливо цікаві, адже їхній зовнішній вплив на міські рішення чи політичну атмосферу не такі оприявлені. З’ясувалося, що в росії, як в будь-якій тоталітарній країні, добре розуміють, що культура в незалежній й спрямованій до демократії країні – середовище, у якому одразу визріває спротив.

Першим відгукнувся художник з майстернею, яка власне й стала нашим арт-прихистком, де ми збиралися і обговорювали ідеї, ділилися новинами, підбадьорювали один одного. Потім долучилися інші й з’явилася "Резиденція в окупації". Тоді до неї долучилися митці і мисткині, що працюють з різними медіа, такими як живопис, графіка, фотографія, відео, інсталяція, тексти тощо, аби трансформувати свій досвід у мистецтво, пережити божевільні обставини і не залишатися пасивними спостерігачами жахливих подій.

Вперше світ дізнався про їхню незламність зі статті The Guardian: "Kherson’s secret art society produces searing visions of life under Russian occupation". Було безліч перепостів і фідбеків, щирих слів підтримки та пропозицій допомоги. Але цього недостатньо. Так народилася ідея популяризації херсонського "арт-опору" через сучасні медіа, аби ще і ще раз нагадати всім, що Херсон – це Україна.

Для участі у проєкті "Анімація арт-опору в окупації" було відібрано здебільшого представників херсонського унікального мистецтва, які створили найширшу палітру художніх рефлексій щодо війни. Оскільки деякі художники були й досі залишаються в окупації під прицілом ворога, їхні роботи публікуємо під псевдонімами. Ці перестороги були абсолютно не зайвими, враховуючи жахливі історії викрадання та вбивств цивільного населення. Тим більш що 18 жовтня у Херсоні зник засновник Музею сучасного мистецтва Херсон (МСМХ) художник В’ячеслав Машницький, пошуки якого тривають й досі.

Для офіційного постеру проєкту обрано колаж "Воля" мисткині Olson Olberburg, який вона створила в окупації 24 березня: "Це була інтуїтивна робота. Я була на кількох мітингах і коли навколо бачиш майже усе місто в жовто-блакитному кольорі, чуєш спів і супротив окупантам, відчуваєш перемогу. Хотілося показати Херсонщину, яка може встояти попри все".

Ця робота дійсно уособлює всю Херсонщину, адже у ній зібрані відомі образи – скульптурок амурчиків з готелю "Європейський" (1915), дерев’яна козацька церква в Бериславі й чайки з наших морів – все, що було в окупації довгі місяці. П’ята одного з амурчиків стала символом МСМХ – у вигляді лого та брендових значків для друзів та гостей музею. Це також про тяглість мистецьких традицій, зв’язок між минулим і сьогоденням, між історичною спадщиною і колекцією музею, що включає роботи провідних українських авторів 90-х рр., унікальні зразки хер-арту 2000–10-х та більше 50 творів визнаних сучасних митців і мисткинь України (подарунок мистецького об’єднання "Відкрита група").

"Плавні" Ріни Храмцової – рефлексія до надзвичайно близького херсонцям безкінечного пейзажу берегів Дніпра, які два-три рази на рік випалюють, але ж часи окупації сильно змінили вплив диму на свідомість.

Роботи автора під псевдонімом Панас Хитрющий про кавуновий спротив були в нагоді не тільки навесні, але й тепер, коли ганебна російська армія втекла з правобережжя області. А отже і на лівобережжі їм буде непереливки.

Авторка Malen’kiy Nonstop прославилася своїм щоденником найважливіших подій війни. Це відображення іноді не поверхневих переживань і кричущих, і повсякденних подій.

Художник Жук працює з тканиною у специфічній техніці. ZOV – це апофеоз темного боку людської натури, який довелося побачити й відчути на собі авторові.

Загалом учасників проєкту відібрано вісім, насправді ж їх дещо більше. Анімації створювалися заради привернення уваги. Але іноді вони розповідали дещо більше ніж міг побачити глядач в оригіналах робіт.

Тепер, коли херсонська мистецька спільнота розпорошена по різних містах і країнах, соціальні медіа є такими, що дозволяють нам бути ближчими один до одного, надихати один одного, розробляти спільні проєкти, ділитися болючим досвідом і мистецькими рефлексіями. Адже війна не тільки не спинила творчих людей, а й відкрила в них здатність до свідомого "культурного" спротиву. "Анімація" художнього спротиву допоможе вийти на значно ширші кола різноманітних спільнот будь-де. Оживлені сюжети картин і малюнків, створених херсонцями за часів окупації, увійдуть в серце кожного, хто любить і підтримує Україну.

*Проєкт "Анімація арт-опору в окупації", що реалізується ГО "Урбан Ре-Паблік" (Херсон), підтримано в результаті відбору на відкритому конкурсі (re)connection UA, пілотного проєкту, який створений ГО "Музей сучасного мистецтва" у партнерстві з UNESCO та фінансується через Надзвичайний фонд спадщини UNESCO.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...