Відео дня
Хто такі фарцувальники: як діяв підпільний ринок у СРСР і що можна було купити
Період існування Радянського Союзу характеризувався багатьма обмеженнями, як у політичному, так і в економічному житті. Жорстка система контролю та планова економіка робили доступ до деяких товарів майже неможливим.
Однак люди завжди знаходять вихід навіть з тих ситуацій, які здаються невирішальними. Це яскраво видно по фарцувальнихах, про яких більш детально розповів білоруський блогер та дослідник СРСР Максим Мирович у Facebook.
Хто такі фарцувальники?
Радянський Союз майже не торгував з західними країнами, хіба що експортував нафту. Тому громадяни не мали доступу до товарів популярних світових брендів та більш якісних аналогів радянської продукції.
Однак при цьому попит на дефіцитні товари нікуди не зник. Всупереч усім зусиллям влади виховати ідеального громадянина, який не мав би індивідуальних бажань і думав лише про будівництво комунізму, реальність була іншою. В союзі було достатньо людей, які хотіли модно вдягатися, користуватися якісними приладами тощо.
Згодом попит породив пропозицію і з’явилися фарцувальники – своєрідні "підприємці", що зуміли створити нелегальний ринок, де можна було знайти те, що офіційно в СРСР було недоступним.
Основна активність таких продавців припала на період після 1957 року, коли у Москві відбувся Всесвітній фестиваль молоді та студентів. Захід став поворотним моментом, оскільки радянські люди масово зіткнулися з іноземною культурою.
Що продавали фарцувальники?
У період з 1950-х до 1980-х років, коли в СРСР майже повністю були відсутні західні товари широкого вжитку, фарцувальники стали тими, хто пропонував громадянам союзу можливість купити одяг, прикраси і навіть пакети з логотипами відомих брендів. Особливо цінувалися пакети від Marlboro, які були показниками статусу та "модності".
Найпопулярнішими товарами були фірмові джинси, взуття (особливо на підборах чи на платформі), західні платівки з музикою, сигарети, жувальна гумка тощо.
Як працював підпільний ринок і звідки бралися товари?
Фарцувальники отримували товари з різних джерел. Одним із найбільш поширених способів була так звана "готельна" фарцовка, де товари купувалися або обмінювалися в іноземців, які зупинялися в радянських готелях, на ікру, радянську горілку, сувеніри. До цієї системи були залучені як готельні працівники, так і гіди, які мали доступ до туристів.
Також фарцувальники отримували товари від далекобійників і моряків торговельного флоту, які поверталися з закордонних рейсів із дефіцитною продукцією.
Боротьба держави з фарцівниками
Радянська влада всіляко боролася з фарцувальниками, оскільки будь-яка діяльність, пов'язана з приватною торгівлею, вважалася "спекуляцією", що була кримінальним злочином. А пропаганда намагалася очорнити фарцувальників, показуючи їх як зрадників і підривників радянської моралі.
Тим, кого викривали на несанкціонованих продажах, загрожували тюремні терміни. Однак навіть ризик арешту не зупиняв фарцувальників. Вони просто включали ризики у вартість товарів.
Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР авто заправляли касторкою, і чому так краще не робити.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.