Блог | Чесний відгук про "Червоний"
Вчора після параду ми одразу пішли на прем'єру "Червого" у "Жовтень", тож ось чесний відгук з мінімальними вкрапленнями спойлерів - я вас попередив).
Як ви вже знаєте, це екранізація однієї з кількох тисяч книг Кокотюхи, знята грузинським режисером Зазою Буадзе за сценарієм того ж Кокотюхи з бюджетом у смішні для серйозної індустрії 20 мільйонів гривень, половину яких за результатами пітчингу виділило ДержКіно України. Саундтрек - італієць Франко Еко. Спочатку - про суперечливі моменти фільму, тож якщо хочете одразу до позитиву й висновків - листайте у кінець).
Стрічка починається дуже якісними сценами і ось ти вже сидиш, стиснувши підлокітники крісла з думками "ну невже?!". Але середина дуже просідає за рахунок непотрібних сцен і штучної, реальної непотрібної (але ж треба лавсторі) драми Таміли-Гурова. Фінал же на одному диханні.
Операторська робота і картинка дуже непогані. Бракує масштабів ГУЛАГУ, але автори і так витиснули максимум зі своїм бюджетом. Зате враження трохи псує загальна "зшитість" фільму, місцями окремі частини видаються малопов'язаними між собою кліпами.
І тут розкривається одна з основних проблем фільму - тотальний брак контексту і розкриття героїв. Що ми знаємо про Червоного? Та майже нічого, якщо не читали Кокотюху. Зате начальник табору, офіцер радянської армії старої закалки отримує гігантську кількість ефірного часу - хто дивився і пам'ятає сцену з його сопливими вечірніми походеньками під дощем - чудово зрозуміє про що я. Під час розмов із Гуровим, навіть складного цього старого ублюдка ненавидіти, хоча він наче є ключовим антагоністом картини (насправді ні - найбільшу ненависть викликають зеки і сам табір в цілому). Навіть лікарка Таміла розкрита краще Червого - для чогось нам розказують, що вона забула в таборах і якою жертовною є ця героїня. Пф, це робиться в мінус головним героям фільму.
Читайте: Донбасс за Украину, или Еще одна душевная боль "братского народа"
Певно режисер уявляв собі це так:
- Гм, може Кокотюха напише кілька хвилин діалогу балтам? Хоча набіса, вони і так розкриються, поки різатимуть "сук" (чи "доходяг", чи як їх там, хрін розберешся у цих фракціях), краще дам ще трохи часу слизняку Гурову і містеру мерседесу-в-гаражі! ;)
Натомість Червоний - людина-загадка. Й місцями це круто - він же упівець і ця небагатослівність виправдана і працює на його образ бійця, що не базікає, а "мішки таскає", робить справу. Ну..... планується приквел й ціла франшиза по Червоному, тож ми ще встигнемо роззнайомитись).
Натомість мені найбільш сподобався вусатий друг Червоного - "вусач-хрін-попадеш", бо під час бунту в нього стріляв мало не кожен наглядач, але окрім легкого поранення в плече - нічого не добились. Живучий ублюдок. Сподобався, але що це за персонаж, що в нього за спиною - не впевнений, що навіть ім'я його правильно запам'ятав. Аналогічно з лісовими братами - де ці пацани? Десь у бараці є, але вихопити бодай одне обличчя не дають, жодного яскравого персонажу для їх представництва. Жаль. Іронічно, зате кілька діалогів про хлопця-Перев'язку зробили його найповнішим персонажем фільму).
Зате дві третини фільму слухали ублюдочних кримінальників з їх зеківським жаргоном й примочками (хоча лінію цих засранів тягнув Коля-Тайга зі своїми хрипами аля Крікс із "Спартака", відвантажив відсотків 90 смішних ситуацій для "Червоного").
І режисер свого добився - це створило яскравий контраст із правильними й трушними українцями в таборі. Але перенасиченість лайном типу "опа-європа" місцями нервувала. Просто слід було покликати Гая Річі - аби захотів, він би зробив "Червоного" міжнародним касовим хітом).
Аналогічно із саундтреком - наче правильний, підкреслює сіру безвихідь таборів, а місцями ну так не в тему, що хочеться прикрутити звук.
Читайте: Новости Крымнаша. Агония страны скреп и духовности
До речі, в будь-якій незрозумілій ситуації кажіть "весна":
- Червоний, ти ваєвал з вільну Україну. Гдє ана?! Нєту єйо, зато єсть СРСР і таваріщ Сталін! Что ти на ета скажеш!?
- Весна.
АХАХАХХ і розумій як хочеш, таваріщ начальнік, тотальне домінування Червоного, виніс би усіх реперів на батлах).
І до однозначно позитивних аспектів фільму: закладені смисли, фінал і головний герой. Червоний - ах*єнний, щоби там не було, навіть попри брак екранного часу. Мовчазний, жорсткий, в міру харизматичний, ідеологічно прокачаний мужи лідерського типу. Він не перший сильний образ українського кіно, але точно перший образ вождя, який замість балачок і рефлексій збирає пацанів і йде різати опонентів. Тру.
Трансформація Гурова, який хоч і аж до фіналу викликав огиду, але по факту виступав арбітром між воюючими сторонами і своїм вибором повернув собі гідність.
Сцена з паскою та груповим виконанням "Ой у лузі червона калина" - класна, може надто пафосна, але зрезонувала дуже сильно. Фактично ключова сцена всього фільму - не бійки чи фінальна масакра, а ця ода власній ідентичності та меті. Аплодую. Основний меседж фільму - "хрін нас знищите" з апофеозом ідеї у фінальних кадрах сходження на пагорб. ВЧАСНО, актуально, чіпляє.
"Червоний" не мегакрутий фільм, не буду завищувати очікування. Але це реально добротний середняк.
Як для українського масового кіно - так 100% прорив. Обов'язково сходіть, бо як вітчизняні фільми не будуть окупатись - нізвідки й братись кращим продуктам і якісному контенту. Дуже вірю на хороші касові збори "Червоного", а в нас попереду - багато на нові українські стрічки осінь :)
