"Хочу жити!" Волонтерка поділилася трагічною історією про загиблого Героя ЗСУ
Волонтерка Марина Соколова розповіла проникливу історію про героїчну загибель юного воїна ЗСУ Олександра Говорухи і його останні в житті слова.
Спогадами про захисника вона поділилася на сторінці фонду "Повернись живим" у Facebook, відзначивши, що він пожертвував своїм життям в період запеклих боїв за Дебальцеве у 2015 році.
"14-15 лютого 2015 року. Історія про те, як помирала одна Людина. Знаєте, іноді дні у шпиталі бувають однаковими. А є такі, що і через кілька років можу розписати мало не щохвилини. Так і ці два дні п'ять років тому", – написала дівчина.
За її словами, в той період вона поіменно знала всіх бійців, яких привозили з важкими пораненнями у відділення нейрохірургії Центрального військового клінічного шпиталю в Києві.
"Ми чекали чергове перемир'я, яке мало настати опівночі. Це була неділя, цілий день з дівчатами-волонтерками по палатах відділення – звичайні шпитальні справи. Аж увечері зійшлися всі на дивані біля сестринського посту: тихенько говорили, що ж буде далі. Була якась дивна надія. Навіть не знаю, на що і чому. Досі немає правильних слів. Хіба надія на те, що ніхто більше не загине, адже занадто свіжий був ДАП, і ось додалося вже Широкине і Дебальцеве", – згадує Соколова.
Тим часом в одному з бліндажів під Дебальцевим, підкреслила вона, лікар Олександр Данилюк п'ятий день поспіль оперував поранених захисників України при тому, що температура у фронтовій "операційній" становила до 30 градусів морозу.
"Я тоді ще не знала про хірурга. І тим паче не знала, що саме в цей час, коли так хотілося вірити в краще, помирав Саша Говоруха. Йому було 20 років, і 1 березня 2015 він планував піти на концерт! Але 14 лютого 2015 року, менш ніж за дві години до такого довгоочікуваного перемир'я, їх табір ворог обстріляв "Градами", – розповіла про трагічну долю воїна волонтерка.
За словами Соколової, поранення Героя були несумісними з життям: йому відірвало праву кисть, праву гомілку, осколок застряг в грудній клітці, вирвана трахея (хлопець дихав через шию). Крім того, осколок влучив у вилицю і в голову з проникненням в черепну коробку. В результаті захисник одразу осліп на одне око.
"І його ще живого, силами побратимів, вдалося швидко доправити до того бліндажа-операційної 128-ї бригади. Медик Олександр Данилюк став тим, хто почув останні слова молодшого сержанта (посмертно) Говорухи: "Коли енний раз хлопець не знаходив собі місця, а знеболювальні та заспокійливі засоби не допомагали, я потряс його за плечі й голосно запитав: "Сашо, що ти хочеш?". Хрипким голосом він сказав: "Жити!". Вранці 15 лютого 2015 року Сашко Говоруха був успішно евакуйований з оточення, проте помер, щойно доїхав до лікарні Бахмута. Його серце запускали тричі", – розповіла про героїчний кінець життя юного воїна Соколова.
Волонтерка зазначила, що "познайомилася" з хлопцем посмертно, але ніколи не зможе його забути. Крім того, її вже багато років не полишає думка про те, як би склалося життя Олександра, якби він вижив і його привезли у київський шпиталь.
"Пам'ятайте Сашу і решту хлопців, навіть коли не пам'ятаєте точно, що робили і про що думали у хвилини їх загибелі. Вони не за себе там вмирали, вони ж за нас! Олександр Говоруха (29.06.1994 – 15.02.2015) – молодший сержант (посмертно), І гаубична батарея І гаубичного дивізіону 55-ї ОАБр. Той, завдяки кому ми не знаємо, як це – хрипким голосом говорити лише одне слово – "жити", як це – з останніх сил триматися за життя, яке так раптово обривається!" – зворушливо завершила дівчина свій пост про загиблого Героя.
Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше українців вразила історія майора ЗСУ Василя Мулика, Народного Героя України, який зумів вижити під час ракетної атаки по його вертольоту в 2014 році на Донбасі.