Врятувала дітей від Росії: історія Катерини Донцової, яка здійснила подвиг у 2014 році

Найбільше через бойові дій на Сході України постраждали незахищені категорії населення, і серед них — діти-сироти. Однак і в нелюдських умовах війни справжні подвиги здійснювали не лише військові та волонтери, а й люди, покликання яких — турбота про тих, хто не може себе захистити самостійно.

Відео дня

Яскравий приклад такої людини — Катерина Донцова. Чим запам'яталася ця жінка і як врятувала десятки життів українців — у матеріалі OBOZREVATEL.

Врятувала дітей від Росії

У червні 2014 року, коли українські війська вже не контролювали Луганськ, вона була головним лікарем Луганського обласного будинку дитини №2. Тоді вона не допустила того, щоби представники так званої "ЛНР" вивезли на територію Росії 69 сиріт.

"Влітку 14-го року діти-сироти, діти інтернатів та діти шкіл були вивезені", — розповідає Катерина сьогодні. "Сказали, збирайся протягом години, ви із працівниками, з дітьми евакуйовуєтеся у Крим. Це були два автобуси, куди треба було посадити 60 дітей, причому 30 із них півторарічні діти.

Читайте: У мережі розгорівся скандал через фото українських дітей біля прапора Росії

Було дуже важко, але ми зібралися, ми завантажили дітей, ми були вже через півтори години на кордоні в Ізвариному, кордон російський... І тут люди з автоматами, що супроводжували мене, сказали, що до Криму ми не їдемо. Ось тут — Ростовська область, місто Донецьк, зараз у дитячу лікарню, а завтра у Ростов..."

Розуміючи, що ситуація розвивається неконтрольованим чином, Катерина не розгубилася і не піддалася тиску бойовиків. Вона відразу ж чітко заявила про свою позицію, і не відступилася від неї ні на крок, незважаючи на всі підступи окупантів.

"Я не вийшла з автобуса, зажадала представника митниці: у мене були всі документи. Я сказала, що я — опікун всіх цих дітей, всі діти громадяни України і звідси нікуди не поїдуть", — розповідає Катерина.

"Фактично ми дев'ять годин провели на митниці, у двох автобусах, із шістдесятьма дітьми. Приїздила прокуратура Ростовської області і брала у мене свідчення. Бойовики забирали у мене документи, хотіли їх порвати, знищити".

Однак жодні хитрощі, ні прямий емоційний тиск не переконали Катерину Донцову піддатися спокусі і пустити ситуацію на самоплив. Вона вирішила інакше — чекати до кінця, поки ситуація не отримає міжнародного розголосу.

Так і сталося: про ситуацію дізналися у МЗС і відразу ж звернулися із нотою до Російської Федерації, а також привселюдно заявили про ситуацію у міжнародній спільноті.

Мабуть, такий тиск у відповідь був більш вагомим, ніж психологічна "обробка" Катерини бойовиками. Але нерадісні пригоди дітей на цьому не завершилися ...

Читайте: "Кидають вмирати як рабів": у Польщі жорстоко поводяться із заробітчанами з України

"Власне, це було о третій годині ночі, було ухвалене рішення, що ми повертаємося до Луганської області. Ми нарешті сіли в автобуси... Мій "Соболь" без водія... Уявляєте, ніч, кричали діти... У мене двоє медбратів із пляшками їх годують, я кажу, можете водити, вони кажуть — ні.

І у мене було дві медсестри, одна стоїть із них, на щастя, змогла повести. І ми через три години, минаючи ростовські траси, в'їхали в Україну, в Чорткове о шостій ранку. На Батьківщину, з поцілунками, з радістю, і все було добре", — згадує Катерина Донцова.

"Тут я продовжую творити"

Після пережитого стресу Катерина могла з чистою совістю вибрати простіший шлях — викладати в університеті або піти на пенсію. Однак вона обрала своє покликання — турботу про дітей. Тому вона переселилася у Сєвєродонецьк, де була можливість отримати приміщення для нового будинку дитини. Воно знайшлося — це був невикористовуваний протитуберкульозний санаторій.

"Коли ми зрозуміли, що повернення назад немає, я приїхала до Сєвєродонецька, до керівника області, він сказав: ось іди, вибирай приміщення, і розгортайся. Ця територія була порожня, ми сюди зайшли, розгорнулися. Ми працюємо зараз тут", — розповідає Катерина.

Зараз у цьому будинку дитини — кілька десятків діток і достатня кількість персоналу. Багато що змінилося, але незмінною залишилася ставлення Катерини до своєї роботи і взагалі — своєї місії.

"Моє завдання — покинутих у дитячих лікарнях, у пологових будинках нагодувати, вилікувати і виховати такими, щоб їх захотіли всиновити. Ми вчили їх називати нас так, щоб вони знали, що на них чекає. Ніхто з них не побіжить мені назустріч і не скаже мені "мама!".

Читайте: Замість Польщі: українці з дипломами сидять без роботи, а зарплати робітників зростають

Ні, у них у кожного буде своя мама. Я для них просто "Катя"", — розповідає Катерина Донцова, яка сьогодні керує новим будинком дитини. Зараз їй допомагає не тільки держава, а й волонтери, і громадські організації.

І дійсно — рівень життя діток на новому місці, мабуть, покращився. Це тішить Катерину, проте її мрія — щоб кожна дитина знайшла собі маму. "Дитина має вирости у теплі, у світлі і в солодкості. Але у нас не вистачає "вітаміну М", "вітаміну мами".

Вже опинившись тут, у цій ситуації, я зрозуміла, що найактуальніше нині — це принцип і сьома заповідь Матері Терези: що б ти не будував роками — будь готовий, що будь-якої миті це все може впасти... Але ти не опускай рук, продовжуй будувати заново. Тут я продовжую створювати. Заради цього ми тут", — запевняє Катерина.

І їй неможливо не повірити — адже свої слова вона підтверджує справами.

Сьогодні Катерина Донцова — одна з героїнь проекту "Герої наших сердець", ініційованого Міністерством з питань тимчасово окупованих територій (МТОТ). Він об'єднав 9 історій героїв, які змогли у важких умовах війни не впасти у відчай, а знайти себе і допомагати іншим.

Цікаво, що, прочитавши історію про Катерину на сайті проекту, кілька рядків про неї написала вдячна родина, якій вона свого часу допомогла усиновити дітей:

"У 2013 році у серпні в Луганському будинку малюка №2 ми усиновили двох хлопчиків Рустама і Радика лише завдяки турботі К.М. Донцової. Вона стала героєм, янголом-охоронцем для нашої сім'ї. Низький їй уклін! Сім'я Бузика". Мабуть, такі слова — найкраще, що може почути на свою адресу людина, яка щиро вірить у те діло, якому вона присвячує своє життя.

Про решту героїв проекту можна прочитати на сайті: https://heroes.mtot.gov.ua

Також будь-яка людина може розповісти історію про героїв, відомих їй, заповнивши форму: https://heroes.mtot.gov.ua/i-know-hero/

Проект "Герої наших сердець" ініційований МТОТ і реалізується за допомогою Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). OBOZREVATEL — інформаційний партнер проекту.