"Сталін не зустрічався з Гітлером, а війна розв'язалася через Польщу": історики викрили фейки Путіна

Президент Росії Володимир Путін опублікував статтю до річниці перемоги, яку назвав так: "75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім". У ній він виклав своє бачення фактів часів Другої світової війни, її причин, ролі окремих осіб тощо.

Відео дня

Втім, цей текст викликав багато запитань. Так, російський історик Андрій Зубов назвав це працею "історика-любителя" й дійшов висновку, що радянська історія змінила свідомість Путіна.

Відомі українські історики Володимир В'ятрович та Ярослав Грицак розповіли OBOZREVATEL, що знайшли в статті Путіна масу заяв, які не узгоджуються з історичною правдою. Далі наводимо пряму мову вчених.

Коротко про статтю Путіна

Ярослав Грицак: Щоб краще зрозуміти текст, варто сказати про контекст. Контекст цей дуже простий: у Росії більше немає майбутнього. Після обнулення президентського терміну Путіна Росія заморожується на кілька років наперед. Єдине, що тепер у неї є, – це її минуле. І найбільше, що є в цьому минулому, – це Велика вітчизняна війна, перемога. Бо більше нічим хвалитися. Політична й економічна модернізація Росії провалилася, й історія – а точніше історична пам'ять – слугує фіговим листком, щоб замаскувати цей провал.

Досі путінська версія історії була для домашнього вжитку. Його остання стаття – це спроба експорту цієї версії назовні. Вона пробує легітимізувати російський провал. Мовляв, не дивіться, що в нас робиться у Росії, – дивіться, що ми робимо назовні: ми продовжуємо велику справу, рятуємо світ від міжнародного тероризму та націоналізму! Тому визнайте нашу роль і поверніть нам статус великої держави.

Володимир В'ятрович: Я сумніваюся, що це писав Путін. Це колективна робота, підписана Путіним для привернення до неї особливої уваги, концентрат сучасної російської пропаганди про Другу світову війну. Наголос на акцентах, на яких вона наголошує весь час.

Порожній текст. Не відчувається, що людина розуміє тему. Штампи, штампи, штампи.

Теза Путіна №1: "Победа над нацизмом была одержана прежде всего советским народом. В целом, на долю СССР пришлось около 75 процентов всех военных усилий антигитлеровской коалиции"

Ярослав Грицак: Не знаю, що і як він рахував. "Воєнні зусилля" – це дуже розмите поняття. Як рахувати "зусилля"? Що це: втрати на фронті? Чи також у тилу? Людські? Матеріальні? Як визначалася частка інших країн тощо.

Якщо говорити не про "зусилля", а про людські втрати: навіть ті втрати, які називає Путін, є заниженими. Він озвучує офіційну версію, а є так звана фронтова правда. Фронтовики згадують: наступ німців закидали тілами радянських солдат. Як казав один фронтовий офіцер, за таку перемогу судити треба. Фронтова політика Сталіна була злочинною. Він був злочинцем як у мирні часи, так і в часи війни.

Володимир В'ятрович: Я не знаю, звідки він узяв ці цифри, але це абсолютно вписується в концепцію сучасної Росії: перемога над нацизмом – це майже монополія Радянського Союзу, а відтак – Росії. Завдання цього – очевидно, прикривати сучасні воєнні злочини Росії.

Теза Путіна №2: "В отличие от многих тогдашних руководителей Европы Сталин не запятнал себя личной встречей с Гитлером"

Ярослав Грицак: Є непідтверджена версія ЦРУ, що Сталін зустрічався з Гітлером у Львові 1940 року. Нібито була таємна зустріч, але, найімовірніше, це вигадка. Але річ навіть не в цім. До 1940-х років Сталін не зустрічався не лише з Гітлером, але й з жодним іншим лідером. Неважливо, що Сталін не зустрічався з Гітлером – з Гітлером зустрічався Молотов, міністр закордонних справ.

Але важливо навіть не це. Путін пробує донести такий прихований меседж: так, Сталін був злочинцем (говорить Путін), але його зовнішня політика була правильною та чесною. Аналогії до сучасності очевидні: не дивіться, що ми витворяємо у себе вдома (натякає Путін), дивіться, що ми робимо назовні.

Володимир В'ятрович: Це ключовий пропагандистський момент, який полягає в тому, що насправді Другу світову війну почав не Радянський Союз і нацистська Німеччина через свою співпрацю. Що нібито вона почалася з Мюнхенської змови, і що нібито саме Західна Європа винна в тому, що розв’язалася війна. Постійне протиставлення пакту Молотова-Ріббентропа Мюнхенській змові. І окремий акцент робиться на тому, що Сталін особисто не зустрічався з Гітлером.

Теза Путіна №3: "Союзники совместно создали Международный военный трибунал, призванный покарать нацистских политических и военных преступников. Такие "деятели", как Петен, Квислинг, Власов, Бандера, их приспешники и последователи, хоть и рядились в одежды борцов за национальную независимость или свободу от коммунизма, являются предателями и палачами"

Володимир В'ятрович: Путін згадує серед засуджених трибуналом Бандеру, але це є абсолютним фейком. Бандера не був засуджений жодним трибуналом. Він до 1959 року жив на території Федеративної республіки Німеччина. Путін знов намагається вкласти у свій просовєтський героїчний наратив звинувачення щодо сучасної України, щодо українського визвольного руху.

У цьому самому контексті серед злочинів, у яких він звинувачує, зокрема, українських націоналістів, вказується Бабин Яр і Волинська різня. Польський правий наратив тут грає в унісон з російсько-совєтським наративом Путіна.

Теза Путіна №4: "Глубинные причины Второй мировой войны во многом вытекают из решений, принятых по итогам Первой мировой"

Ярослав Грицак: Путін губить більшовицький переворот 1917 року. Не було б більшовицького перевороту, не було б Леніна чи Сталіна – невідомо, чи був би Гітлер. Простий факт: навряд чи Гітлер переміг на виборах 1933 року, якби не грубий прорахунок Сталіна – він заборонив німецьким комуністам увійти в союз із німецькими соціал-демократами, а цей союз міг перемогти нацистів.

Путін "нормалізує" Радянський Союз. Він жодного разу не згадує, що це більшовицька держава. А плани більшовиків охоплювали не лише російську революцію – у їхніх планах була світова революція. Вона мала початися в Росії, але не закінчитися в Росії. Головним центром більшовицької революції мав стати промисловий Захід, насамперед Німеччина: з великою промисловістю, організованим робітничим класом тощо. Тобто СРСР не міг за визначенням жити без зовнішньої агресії. Комунізм мав на меті таке саме світове панування, як і нацизм. Він був породженням Першої світової війни, але не був породженням Версальської системи – а Путін переводить усі стрілки саме на Версальську систему, нічого не кажучи про комунізм як друге джерело війни.

Володимир В'ятрович: Тут важко щось заперечити. Справді, Друга світова війна – це своєрідне продовження Першої світової війни. Це бажання реваншу Німеччини за поразку. Зокрема, цей реванш посилювався дуже жорсткими вимогами до переможеної Німеччини.

У статті є низка абсолютно очевидних фактів, яких не можна заперечити, напевно, щоб надати більшої ваги правдоподібності своїм іншим пропагандистським конструкціям. Кожна така пропаганда замішана частково на правді й на брехні.

Теза Путіна №5: "Польша, преследуя свои интересы, всеми силами препятствовала созданию системы коллективной безопасности в Европе"

Ярослав Грицак: Це спроба перенести вину за початок війни на Польщу. Так, поляки провадили перемовини з Гітлером, деякі з них робили заяви (і їх цитує Путін), але вони не укладали жодного таємного союзу на зразок пакту Молотова-Ріббентропа. А саме цей пакт, а не Мюнхенський договір, був спусковим гачком війни.

Володимир В'ятрович: Така увага до Польщі має дві причини. З одного боку, Польща неодноразово звинувачувала Росію в переписуванні історії, польські історики наполягають на тому, що Друга світова війна почалася з пакту Молотова-Ріббентропа й поділу Польщі Радянським Союзом і нацистською Німеччиною. З другого боку, звинувачення Польщі в тому, що вона "сама винна", що почалася Друга світова війна, – один із головних меседжів сучасної російської пропаганди: "Пакт Молотова-Ріббентропа – це не так погано, це вимушений крок" тощо.

Теза Путіна №6: "Молотов в точности выполнил указания Сталина, ограничившись общими разговорами об идее немцев по поводу присоединения СССР к Пакту трёх"

Ярослав Грицак: Це неправда, не було "загальних розмов", були конкретні домовленності. Ось приклад: у вересні 1939 року німці зайшли в Галичину й стояли в передмісті Львова, а потім мусили чекати, бо Червона армія "запізнювалася" зі вступом. Щойно Червона армія перейшла Збруч, німці відійшли на раніше домовлену лінію розмежування. Німецький командувач Гальдер, коли почув про команду відступити від Львова, записав у своєму щоденнику: "Це день воєнної ганьби!".

Теза Путіна №7: "Осенью 1939 года Советский Союз начал процесс инкорпорации Латвии, Литвы и Эстонии. Прибалтийские республики в составе СССР сохранили свои органы власти, язык, имели представительство в советских высших государственных структурах"

Ярослав Грицак: Про які органи влади йдеться? Про парламент, демократичні інституції, партії? А що трапилося з населенням? Ані перед, ані після радянської влади балти ніколи не зазнали такого рівня репресій. Це як похвалити "нейтронну бомбу": дивіться, яка вона гуманна – населення зникло, але будівлі лишилися.

Зверніть увагу: Путін не говорить про війну проти Фінляндії – він згадує Фіндляндію в іншому контексті. А також не згадує Румунії та Бесарабії: ніби й там не було радянської агресії!

Володимир В'ятрович: Це вже цікавіше. Тут ми бачимо спробу до повернення глибоко совєтської інтерпретації тих подій. Не йдеться про те, що фактично відбулася не інкорпорація, а окупація цих країн. Нібито вони забажали та з власної волі приєдналися до Радянського Союзу. Навіть у Росії за часів Путіна я не пригадую, щоб щось таке повторювали. Очевидно, що це є брехнею й намаганням виправдати окупацію.

Напевно, Путін не знайшов можливості виправдати агресію проти Фінляндії. Балтію від пояснив по-совєтськи, а з Фінляндією так не вдалося. Він просто її промовчав.

Теза Путіна №8: "Важно также не забывать о той огромной материальной помощи, которую СССР оказывал освобождённым странам в ликвидации угрозы голода, в восстановлении экономики и инфраструктуры"

Ярослав Грицак: Матеріальна допомога була, але це нічого не пояснює й нічого не знімає. Така сама матеріальна допомога була з боку США – "План Маршалла" відіграв більшу роль у стабілізації Європи. Але я не чув, щоб США висували свої претензії до ЄС! Хіба що, може, Трамп щось таке сказав?!

Володимир В'ятрович: Це елемент пропаганди – що Радянський Союз, звільняючи країни Східної Європи від нацизму, нібито допомагав їм ставати на ноги економічно. Хоча насправді промосковські окупаційні режими проводили колективізацію, навіть вивозили окремі підприємства. Тому коли говорять про якийсь матеріальний порятунок цих держав – це намагання прикрити совєтську окупацію.

Теза Путіна №9: "Резолюция "О важности сохранения исторической памяти для будущего Европы" прямо обвинила СССР – наряду с нацистской Германией – в развязывании Второй мировой войны . И что он ( этот документ, - Ред.) продемонстрировал? Как это ни печально – осознанную политику по разрушению послевоенного мироустройства"

Ярослав Грицак: Путін у сприйманні Заходу застряг на 1945 році. Весь Захід побудований на тому, щоб вийти з 1945 року, щоб більше ніколи не мати цих зон конфлікту, щоб взяти відповідальність за насильство й на цій основі примиритися між собою.

Але Путін не розуміє логіки примирення. Для нього будь-яке примирення – це знак слабкості. Для нього існує тільки "велика правда великої сили". А малі деталі, малі народи для нього неважливі.

Головне в цьому меседжі для нас, українців: нас там немає як суб'єкта історії! Якщо ми там є, то або лише ті, хто боровся на боці Сталіна, або ті, хто прислуговував Гітлеру! А щодо тих, хто пробував бути "третьою силою"? І куди діти тих, хто просто опинився під окупацією та не був ані на одній, ані на другій стороні? Це вони, а не абстрактний "радянський народ", зазнали найбільших втрат. Це загальновідомо: найбільших втрат зазнали білоруси, поляки, українці та євреї – тобто ті, хто опинився між Москвою та Берліном.

У тексті Путіна для них місця немає. Бо їхня історія нищить "міт Великої перемоги" – і заперечує амбіції Путіна встановити свій монопольний копірайт на історію Східної та Центральної Європи.

Володимир В'ятрович: Путін усе правильно зрозумів. Справді, ця заява досить чітко показує, що стало причиною Другої світової війни. І, не ховаючись, називає одним із авторів початку війни Радянський Союз.

Щодо того, що такі заяви руйнують післявоєнний мир – це взагалі абсурд, коли її озвучує людина, яка перша після Другої світової війни розв’язала бойові дії, окупувала частину України, Крим, вдерлася на Донбас.

Путін діє за російським принципом "Дєржи вора". Людина, яка причетна до порушення миру в світі та є воєнним злочинцем, намагається звинувачувати інших.