Ексгенпрокурор Піскун – про детектив "Хід прокурора": правоохоронній системі потрібно довіряти. Інтерв'ю
На каналі "Україна" відбулася прем'єра гостросюжетного детективу "Хід прокурора". У кожній серії описуватимуться історії реальних резонансних злочинів, розслідування яких вела прокуратура. Ведучим проєкту став ексгенеральний прокурор України Святослав Піскун. Він вперше розповів про особливості своєї роботи, співчуття до постраждалих, цікаві захоплення і роботу в проєкті "Хід прокурора".
– Розкажіть про "Хід прокурора", в чому його унікальність?
– Це ексклюзивна історія, бо тут ми реконструюємо події, про які суспільство чуло, але справжніх подробиць ніколи не знало – вони всі були засекречені. Ми зняли грифи секретності, десь у зв’язку зі строком давності, десь з тим, що повмирали свідки, десь з тим, що обвинувачені отримали довічне ув’язнення. І в результаті зробили перший серіал про гучні злочини, які розслідували слідчі прокуратури.
– Можна невеличкий спойлер? Ми побачимо дуже багато резонансних історій (у проєкті 46 серій. – Ред.), які основні мотиви тих злочинів, про які йтиметься в "Ході прокурора"?
– Навряд чи я вас сильно здивую – на першому місці завжди гроші, нажива, матеріальні цінності, заволодіння майном, спадщиною і кохання. Часто все це переплітається. Ледь чи не в кожному епізоді у нас коханці, коханки, любов, ревнощі, такі сюжетні повороти, яких і в серіалі не побачиш, але все це життєві історії. Та, не менш цікаво, ніж розгадувати причину злочину, спостерігати за тим, як злочинець все реалізував, як приховував сліди і як ми, прокуратура, все це розкручували, розкривали, як йшов двобій злочинця і правоохоронної системи.
– А яка ваша особиста роль у цьому проєкті?
– Крім того, що я ведучий, я, перш за все, допомагав створювати сценарій. Знімальна група ж не знала, що це за справи, тому ми разом все вичитували. Я відкрив деяку специфіку роботи прокуратури. Зокрема, показував як ведеться допит, як треба себе поводити слідчим та оперативникам, як варто розмовляти з прокурором. Тобто, ми разом працювали над створенням проєкту. Маю відзначити, що команда дуже талановита, і сценаристи, і режисери – справжні професіонали.
– Якісь труднощі виникали під час зйомок?
– Час. Не вистачало часу. Я зривав бувало зйомки тому, що я не мав часу прийти на вичитку сценарію або інші наші заплановані зустрічі. Всі затримки були через мене. А так, все було добре.
– Чи побачать глядачі історії, які розслідували ви особисто?
–Так, у нас є кілька справ, які я вів, ще коли був слідчим з особливо важливих справ прокуратури міста Ірпеня. Я пригадав свою молодість, коли бігав зимою по полях - шукав убивцю.
– Ви самі ставали коли-небудь жертвою злочинів?
– Ні, я не ставав. Тяжко до мене достукатися цим злочинцям.
– Маєте якісь поради для глядачів, як не стати жертвою злочинів?
– Зараз дуже багато сучасних форм захисту. Є телефони, камери стеження, чіпи, антиугонні пристрої, електронні засоби сповіщення проти проникнення в дім, є розумна квартира і розумний дім. В жодному випадку не можна розмовляти з людьми, які кажуть, що ви отримуєте, наприклад, 400 тисяч гривень тому дайте свій телефон, ми вам зараз зателефонуємо і скажемо, на якому рахунку. І скажіть ще в якому банку. Боронь боже, цим займатися! Ні з ким не розмовляйте. Якщо вам прийшло 400 тисяч гривень – вам їх принесуть. А найголовніше – треба, щоб правоохоронній системі довіряли. До речі, деяка довіра до нашої патрульної поліції вже є, а от щодо інших мені не відомо.
– Зараз дуже популярні фільми і серіали про розслідування. Ви маєте улюблені?
– О так, я дивлюся. Точніше, став дивитися після того, як почали знімати наш серіал - аби порівнювати, що робимо ми, і що роблять інші. Напевно, в мене упереджений погляд, але всюди одне й те саме, аж набридло. На початку завжди: труп, машина, бандити і "супергерой". А справжній супергерой – це не той, хто морду б’є. Супергерой – це той, хто сидить в кабінеті до пізньої ночі і докази порівнює, оцінює їх, експертизи призначає. Адже йому потрібно розкрити вбивство і знайти винного, бо чиясь дитина в морзі лежить зґвалтована і зарізана. От, де супергерой. А історії про тих, що кулаками махають – це все кіношні вигадки. Насправді вже давно ніхто не махає.
– Чому ви обрали професію прокурора?
– Я ще з дитинства хотів бути прокурором. І мій батько цього хотів. Так і сталося.
– Якими рисами має володіти хороший прокурор?
– Чесний, добрий, він повинен перейматися проблемами потерпілого. Якщо він не розуміє зґвалтовану жінку або матір убитого хлопця – він не покарає злочинця. Він його пожаліє, бо той прикинеться на суді овечкою. Треба пройнятися горем тієї людини, проти якої скоїли злочин. Прокурор не може бути бездушним.
– Чи є характеристики, котрі дозволяють розпізнати, що перед вами злочинець?
– Немає. Буває така овечка заходить, а насправді він – серійний вбивця. А буває таке кремезне, здорове, два метри зросту. От здається, оце - кремінь зайшов. Через 15 хвилин – сидить плаче. Питаю: чому ти плачеш? Починає рюмсати, що не хоче в тюрму, а потім просить, щоб йому ковбаси принесли.
– Тож, співчуття до підсудного допустиме?
– Так, але тільки в тому випадку, якщо він необережно зробив помилку. А якщо він зробив умисно, усвідомлюючи, що він позбавляє життя або здоров’я громадянина такого, як він – виходить він вдає з себе бога. Хто йому дав право? За це треба карати, карати жорстко.
– Які емоції відчуває прокурор, коли оголошують бажаний вирок?
– Усвідомлення, що він професіонал, що він все таки довів провину у злочині того, кого покарали.
– Можна довіряти інтуїції у вашій професії?
– Обов’язково. Коли до тебе заводять в камеру людину, яку підозрюють у вчиненні злочину - ти з перших 5-7 хвилин розмови при допиті уже розумієш скаже він тобі правду чи ні. Можливо, навіть не треба витрачати часу на нього – ти розумієш, що він тобі правди не скаже. Треба шукати щось інше. А буває таке, що він тобі довіряє, ти йому довіряєш. Ти йому обіцяєш пом’якшення покарання у випадку, якщо він чесно зізнається, розкаже, покається. Треба дотримуватись цього слова. У мене були випадки, коли я телефонував суддям і казав, що якби цей не розколовся, ми б не знайшли іншого. Тому, будь ласка, я вас прошу – врахуйте це.
– Які ви маєте захоплення або хобі?
– Я граю в теніс. Зараз менше граю, тому що мені зробили операцію. Іноді збираю ікони – по базарах ходжу, по ринках. Лише іноді, коли є настрій і час. Взагалі особливих уподобань у мене немає. Я не мисливець і не рибалка. У мене питають - чому? Тому, що часу у мене на це не було ніколи. Як можна все кинути і поїхати на три дні на полювання? Та мене знайдуть вертольотом і з того полювання заберуть. Я ж розумію, що мені не дадуть відпочити - кожні 5 хвилин хтось дзвонить.
Довідка про проєкт
"Хід прокурора" – безпрецедентний для українського телебачення документальний гостросюжетний кримінальний детектив телеканалу "Україна" та продакшн-компанії IVORY films. В основі кожної серії – реальна історія резонансного злочину, розслідування якого вела прокуратура. У проєкті використано архівні фото та відео-матеріали з реальних місць злочинів. Єдине, що сценаристи змінювали – справжні імена та прізвища фігурантів справ. Глядач стане свідком того, як проходило розслідування, та дізнається, хто отримав покарання за скоєний злочин.