Блог | Дуже хотів захищати свою країну, аби війна не дійшла до його рідного краю
Познайомились вони у дорозі - разом довелося йти тривалий час. Довго спілкувалися, багато про що друг про друга довідалися. Хлопець тільки прийшов із армії – був сильний, усміхнений. Наталці сподобалося його ставлення до життя, почуття гумору. Сашко був дуже позитивний, добрий, чуйний. З дитинства грав у футбол, займався боротьбою і важкою атлетикою. Ще змалку батько встиг його навчити любові до техніки. Чоловік був майстер на всі руки – все вмів робити.
Почали зустрічатися, а через рік одружилися. Ще через рік після весілля в подружжя народилася перша донечка Анастасія. Чоловік завжди хотів мати велику родину, тож згодом народилася друга донька Алевтина. Своїх дівчаток обожнював, ніколи не ображав. Дуже старався, щоб у дітей було все найкраще. Якщо вони щось просили, намагався все їм дати. "Разом з батьком любили бешкетувати, не злазили з нього, особлива менша донька. Вона і зовнішньо схожа на батька, в них був особливий зв’язок. Дуже подобалося разом проводити час, навіть на рибалку їх брав з собою. В любих ситуаціях міг розважити, заспокоїти, розсмішити. Легко вирішував будь-яку проблему" - згадує дружина. В родині завжди панувало взаєморозуміння.
Чоловік з дитинства мріяв стати військовим. Тому не міг залишатися осторонь бурхливих подій, що охопили Україну. Був великим патріотом. Сам двічі їздив до військкомату, а під час третьої хвилі мобілізації його нарешті взяли на службу. Дуже хотів захищати свою країну - аби війна не дійшла до його рідного краю. Тільки дуже переймався та переживав за меншу донечку, Алевтину, бо йому не вдалося повести її до 1 класу на 1 дзвоник, адже якраз пішов в АТО. Кожного дня телефонував до дому, завжди цікавився успіхами дітей, пишався ними. Ніколи ні на що не скаржився, постійно переживав за свою сім'ю. Не хотів, щоб його кохана хвилювалася за нього, казав що все в нього гаразд. Але напевно щось передчував, бо в розмовах наказував берегти донечок.
14 жовтня вранці вони розмовляли по телефону, він, як завжди, ні на що не скаржився. Але потім перестав відповідати на дзвінки. Дружина весь день намагалася додзвонитися, дуже хвилювалася. Їй зателефонували вдень 15 жовтня, і повідомили, що вночі від серцевого нападу біля міста Щастя під Луганськом, під час виконання бойового завдання Олександр помер. За висновками медиків в нього стався інфаркт, хоча він ніколи не скаржився на серце. Що могло спричинити інфаркт – невідомо.
З організацією похорон допомогли міська адміністрація і військкомат. Дівчатам на той час було 14 і 6 років, вони важко сприйняли трагічну звістку, на похоронах батька підтримували один одного. Наталія довго не могла повірити, що коханого чоловіка вже немає, що це горе з ними сталося, діти часто плакали і постійно згадували тата, особливо на вулиці, коли зустрічали людину в військовій формі. Коли заспокоювала їх - намагалася не показувати свої почуття, щоб не засмучувати дочок зайвий раз.
Після втрати чоловіка постійно відчувається самотність, дуже важко без підтримки. "Раніше ніколи не помічала, коли щось ламалося, а тепер постійно виникають такі ситуації.
Не вистачає його підтримки, його відчуття гумору, просто коханої людини" - з сумом розповідає Наталія.
Держава забезпечила родину житлом – надала квартиру, у якій вже зробили невеликий ремонт. Ще потрібно утеплити квартиру та поміняти двері. Діти швидко ростуть, потребують одежі, взуття. Старша донька Анастасія зараз навчається в Києві у Київському університеті культури за спеціальністю "Дизайн зачіски". Для навчання і практики потрібні дорогі інструменти і матеріали. Менша, Алевтина, на відмінно навчається в 4 класі. Також відвідує дитячу музичну школу де грає на фортепіано та додатково займається з вивченням англійської мови. Давайте допоможемо родині Олександра Шаповалова, який захищав кожного з нас.
ШАПОВАЛОВА НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА 4188370023709226 (Райффайзен банк "Аваль")
ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?!
