Блог | Дозвіл військомату на виїзд з області: чому це не зрада (хіба що трішки)

Зі вчора ЗМІ активно розганяють лист Залужного та текст порядку, за якими ти маєш отримати дозвіл свого військкомату, якщо хочеш з Києва поїхати у Львів на судове засідання та філіжанку кави.

Відео дня

Сьогодні Генштаб підтвердив автентичність вимог та попросив ставитися з розумінням.

Чому це не зрада?

Норма про дозвіл військкомату існує в Законі України "Про військовий обов’язок та військову службу" вже стільки, скільки і існує сам закон, тобто з 1992 року. Звучить вона так: "У воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов’язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника)" (ч. 4 ст. 37).

Нагадаю, що "воєнний час" - це не "воєнний стан". Воєнний час настає з моменту оголошення стану війни чи (!) фактичного початку воєнних дій і закінчується у день і час припинення стану війни (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про оборону України").

Також кайнд ремайндер, що фактичний початок воєнний дій рф був у лютому 2014 року, тобто вже 8 років триває воєнний час і весь цей час згадана норма була тупо мертвою, як наша спілка. Бо практично ніхто не знімався з обліку, тим більше ніхто це не контролював, адже скільки ресурсу треба задіяти для контрольних заходів.

Чому трошки зрада?

Зрада не в тому, що норму вирішили реанімувати. А що вирішили реанімувати дуже коряво.

Зверніть увагу, що опублікований порядок вказує, що дозвіл не треба особам, які вибувають зі свого міста на нове місце проживання та мають відмітку у воєнніку про зняття з військового обліку.

І в цьому дійсно є логіка. Бо немає сенсу зніматися з обліку, якщо ти не змінюєш місце проживання (перебування).

Тобто, коли, наприклад, адвокат їде у відрядження в іншу область, то це не зміна місця проживання (перебування). Те саме стосується й інших громадян, мета поїздки яких не змінити місце проживання (перебування): у гості до батьків, друзів, відрядження, інша поїздка у справах. Але за цим порядком, навіть на такі короткочасні поїздки, май ласку і візьми дозвіл військкомату.

На мою думку, в цьому немає жодного сенсу, це перевантажить як військкомати, так і осіб, які будуть перевіряти наявність дозволу на блок-постах, вокзалах, деінде. Плюс трохи помовчимо про мати нашу корупцію.

Строк надання дозволу від 30 днів до 1 року. Добре, коли ти по закону не підлягаєш мобілізації, сходив раз на рік у військкомат, взяв дозвіл і розсікаєш по Україні. Але якщо підлягаєш, то будь готовий ходити туди щомісяця.

При чому дозвіл тобі ніхто не гарантує. Дивлячись, як туго йде виконання мобілізаційного плану в деяких областях (в основному на заході України), тобі скоріше гарантують спрощену медкомісію з візуальним оглядом та питання "Чи є скарги?" і повістку на навчальні збори "по спеціальній акції".

Вважаю, що є сенс отримувати такий дозвіл, наприклад, внутрішньо переміщеній особі, бо в цьому випадку, дійсно, особа офіційно змінює місце проживання, що підтверджується довідкою ВПО з новою адресою. Тоді, є сенс навідатись в старий ТЦК, знятися там і встати на облік на новому місці протягом 7 днів. Але абсурд в тому, що як раз в такому випадку дозвіл і не треба, достатньо відмітки про зняття з обліку.

Військове керівництво зрозуміти можна. Про втрати нам не говорять, але ми розуміємо, що це можуть бути сотні життів на день. І так, це потребує мобілізації. Однак, люди не дурні і коли їх намагаються таким чином "заохотити" з’являтися у військкомати, вони це відчувають і природньо пручаються.

Ця ситуація черговий наслідок одвічного конфлікту інтересів воєнкома та командира. Першому треба закрити мобплан, другому отримати підготовлений та мотивований особовий склад. Pro et contra. І чомусь інтереси першого зараз пріорітетніші.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...