До будинку не доїхав кілька метрів: на Сумщині від російської бомби загинув підліток
На Сумщині під час обстрілу міста Білопілля російськими військовими загинув 15-річний підліток Богдан Дордик. Він не доїхав до свого будинку кілька метрів. Богдан був найстаршою дитиною у багатодітній родині, тепер мама залишилася без помічника.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Поїхав по продукти та загинув
Трагедія сталася вранці 30 листопада у місті Білопілля на Сумщині. Мама 15-річного Богдана Дордика Ольга Лапченко згадує, що того ранку у них дали світло всього на дві години.
"Я збиралася їхати, якраз дали світло з 8 до 10 години ранку. Попросила Богдана з'їздити до супермаркету по продукти. Кажу: "Богдане, поки є світло і не бахає, то з'їздь у магазин". Я поїхала, а він трохи пізніше на велосипеді вирушив по закупи.
А вже о 8:50 дзвонить мені й каже, що стоїть біля магазину, але вже стріляють. Я попросила його сховатись у пожежній частині, вона неподалік там знаходиться. Але він не захотів, сказав, що поїде додому", – розповідає мама.
За словами Ольги, Богдан не боявся обстрілу. Коли росіяни починали стріляти, то він не спускався до підвалу, а стояв у дверях. Мамі пояснював, що у разі влучення не хоче бути під завалами, краще, щоб його швидше знайшли.
Коли за десять хвилин мама знову набрала номер сина, він не відповів. Ольга ще кілька разів намагалася додзвонитись, але відповіді не було.
"Я тоді набрала подругу, він любив до неї заходити в гості. У неї кілька собак, він їх любив, гуляв з ними. Але й там ніхто не відповів. А незабаром подзвонив молодший син і сказав, що Богдан лежить недалеко від будинку мертвий", – з гіркотою говорить жінка.
Мама ще сподівалася, що Богдан лише поранений. Поки діставалася додому, зателефонувала в швидку, але там їй сказали, що Богдан не мав шансів вижити.
З України їхати не хотів
Богдан Дордик навчався у 9-му класі місцевої школи. А його захопленням у житті були коні. Мама розповідає, що син мріяв, щоб у нього був свій кінь.
"Пам'ятаю, на початку війни я запропонувала йому продати господарство та виїхати за кордон. Але він відмовився, сказав, що залишиться в Україні і нікуди їхати не буде", – каже Ольга.
Богдан був головним помічником у сім'ї. Мама на роботу їде на три доби, весь цей час за молодшими братами та сестрою наглядав старший син. Найменшій сестричці в сім'ї всього 4 роки, їй ще треба допомогти одягнутися і спустити в льох, коли росіяни починають обстріл міста.
Ольга каже, що їхнє місто обстрілюють часто, Росія знаходиться по сусідству. Нещодавно під час чергових прильотів загинув чоловік, у нього не витримало серце. Тепер не стало Богдана.
"Моє горе залишиться тепер зі мною на все життя. Сина мені ніхто не поверне, навіть якщо війна закінчиться завтра", – засмучується Ольга. Богдана поховали на цвинтарі у рідному Білопіллі, з якого він не хотів їхати навіть під час війни.