Відео дня
Блог | Диво на Різдво, або Історія пошуку картону для окопних свічок з несподіваним кінцем
Повітряна тривога...
З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ вітають нас ху*лопітеки. Тож молімось за тих, хто прикриває нас від їхніх привітань і тих, хто повертає ху*лопітекам їхні привітання!
Знаєте, а дива таки бувають.
Оце ж після Миколая бродили ми з Оксанкою тернопільськими баками у пошуках картону для свічок в окопи. Знаходимо поряд з новобудовою і тішимось так, що гей-би ми знайшли скарб. Реально: картону, як масла)))
Пакуємо його в картаті торби, щасливі такі, наче діти. Аж тут Сірожка – місцева наша достопримічатєльность, пропахла бухлом і стихійним побутом. Підходить такий і репетує трубою єрихонською, що ми в нього хліб одбираємо.
– Віддайте картон! Кому кажу! Нафіг він вам треба?
– Хрен тобі! - огризаюся я. - Картон на окопні свічки піде.
Сірожка після вечірньої і перед ранішньою туго соображає, тому починає волати ще голосніше. З вікон виглядають людиська, які починають жаліти Сірожку, під'їжджає поліція. Хтось викликав. Оперативники, блін! Вони б так на реальні злочини їздили, ні?
– Пані, ви ото серйозно? – каже поліцейська і міряє наші з Оксаною куртки здивованим поглядом. Мою білу й Оксанину кольору чубчика національного єдинорога.
– Охреніли! – каже Сірожка. – Тут картону на піїсят гривень!!!
Пояснюємо з Оксаною що і для чого. Поліцейські дістають гаманці і скидаються нам по 200 гривень. Сірожці радять піти туди, куди він нас посилав.
– Ну-у-у!!! – тягне Сірожка, – я ж шо...мені встидно...да...але...треба... встидно...в мене Олька вдома... їй ще гірше, простудилась. Я б їй Фервекс купив. Температура 39 два дні, кашель...
– Пляшку ти б купив, – каже Оксана.
– Знаєш що?!!! – обурюється Сірожка. – Я, може, й алкаш кончений, но не п*дор паслєдній!
– Добре, – кажу. – Давай я куплю Ольці Фервекс і щось від кашлю.
– Серйозно? На ментовські бабки?! Та нізащо! – кривиться він.
– За свої куплю.
– Чесно?
– Чесно.
– Ну, гляди! Я побачу, якщо з ментовських візьмеш! Я в вікно дивитися буду.
Пішли до аптеки, купили. Виношу ліки, віддаю Сірожці. А він стоїть і носом хлипає:
– Ти ж тойво.. Я ж віддам тобі. Чесно. Ти ж знаєш мене, я не брешу.
Через два дні приходить тверезий і переляканий, просить двірничку нашу викликати мене, показує рецепта від лікаря:
– Ольці антибіотик треба.
Дзвоню дівчатам на склад – є.
Сірожка біжить до них. Обіцяє повернути все до копійки.
– Це з гуманітарки, нічого повертати не треба, – пояснюю. – Іди лікуй Ольку.
Сьогодні, ще затемно Сірожка дзвонить в домофон:
– Христос народився! Вийди, чуєш?
Стоїть, з ноги на ногу переминається, чистий, поголений, пахне гребучим одеколоном.
– Дівки твої зі складу оділи мене, – каже. – І Ольці лахів підкинули, уколи приходили робити. Я в шоці! Оце люди! Не те, що мої колишні!
– Хто колишній? – перепитую.
– Всі колишні. Я з ними більше нє-нє-нє! Навіть Рубіка послав нахер. Алкаш-загиблик і не кається! Я тепер тойво...я роботу маю! І картон, коробки всякі дівкам на склад постачаю. В мене, ти ж в курсі, Нова пошта, магазини, базари, всі точки на цю тему наметані. Да... Ми не бухаєм з Олькою! Щось в мені, ніби перевернулось. І ти знаєш... До сраки таке життя було. От!
– Молодець! – кажу.
– Та таке...– скромно киває Сірожка. – Я тобі тут приніс, як обіцяв. Я ж не брехло. За лікарства і трохи від себе.
Простягує мені 500 гривень.
– І не смій відказуватись! Як тобі не треба, то на хлопців візьми. Вони там...за нас всіх стоять там вони.. за мене, за Ольку, за ментів грьобаних, навіть, за Рубіка конченого цирозника, хлопці воюють... Держи! Я ще принесу, як зароблю – купиш їм там що треба, да? Я б пішов воювати, чесно! Але... хто мене візьме, алкаша?.. але я тут... я зароблю і тойво... поможу...і Олька піде на роботу, на склади коло Епіцентру уборщицю треба...
Я розчулилась і, чомусь, тільки й вистачило мене, що подякувати й запитати:
– Як там Олька?
– Вичухується. Кашляє так, що аж стіни трясуться. Кажу їй: "Кидай, курити, бабо, бо твої льогкі вже затяжкі для організму, смоли забагато відклалось. Будеш в могилі незайманою лежати, бо хробаки копченого не їдять".
Ось такі дива трапляються на Різдво.
Кого ті ху*лопітеки перемогти зібрались?)))
Щасливого і світлого Різдва, друзі!
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...