"Диванний" мільйон і махінації з бронежилетами: найгучніші шахрайства на закупівлях Міноборони

Початок повномасштабної війни з Росією і проблема відсутності в Україні імпортерів озброєння змусили державну владу гарячково шукати шляхів вирішення проблеми і швидкого придбання боєприпасів, озброєння, амуніції та інших товарів, яких конче потребувала українська армія. І це стало справжнім подарунком для відвертих авантюристів, що прагнули збагатитися на війні – і подекуди успішно це робили.

При цьому аналіз найгучніших скандалів наштовхує на думку: без участі представників Міноборони у корупційних схемах у аферистів навряд чи щось вийшло би. Одне з українських видань нагадало гучні скандали довкола закупівель МОУ – і пов'язало між собою так і не поставлені "турецькі броніки", мільйони, знайдені у дивані одного з посадовців міністерства та "свіжий" скандал з закупівлею продуктів для ЗСУ.

Як держава закуповувала зброю та амуніцію у перші місяці повномасштабної війни

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого з'ясувалося, що в Україні немає жодного імпортера озброєнь - адже усі попередні десятиліття Україна лише продавала озброєння. Тож навесні, як свідчили і представники влади, і "гравці" ринку озброєнь, українському урядові довелося залучати без перебільшення всіх учасників внутрішнього ринку зброї, аби ввезти з-за кордону максимальну кількість боєприпасів, озброєнь та амуніції.

Позиція керівництва держави була такою: "байдуже де і як її купувати, але країні треба вся можлива зброя".

Реалізувати обрану стратегію мали компанії та особи, що займалися поставками зброї, після перевірки вони отримували офіційні "довірчі" листи від Міністерства оборони. "Уповноважених" осіб та компаній було так багато, що "офіційні представники" МОУ навіть конкурували між собою, намагаючись викупити у європейських та інших постачальників доступні снаряди й обладнання.

Подекуди виникали ситуації, коли кілька різних постачальників із України конкурували один з одним, щоб завищити ціну на зброю - навіть ту, яку уряди країн-партнерів України були готові передати нашій державі безоплатно.

Коли такі історії доходили до міністра оборони Олексія Резнікова, він, як згадував сам, збирав імпортерів і "роздавав наганяй" - однак принципово ситуацію це не змінювало.

"Ринок зброї дуже, скажімо так, специфічний. Тут мало місця для людських ідеалів. Тому не дивно, що багато відвертих авантюристів спробували перетворити нашу біду на власну можливість. Але на цьому ринку немає інших людей. Тому кожен раз треба все перевіряти і контролювати окремо. Інакше просто нічого б не привезли", – цитують журналісти слова "одного з топів нинішньої влади", сказані влітку 2022-го.

Однак подекуди спраглі до наживи "офіційні представники" могли коштувати державі аж надто дорого. Як і деякі чиновники оборонного відомства, які виявилися не проти заробити на війні.

Історія з турецькими бронежилетами

Ця історія почалася 8 березня 2022 року, у розпал боїв під Києвом, коли двоє громадян України прибули в Туреччину. Там вони вели перемовини про поставки бронежилетів для ЗСУ.

"Ці чоловіки – підприємці Дмитро Буряк і Костянтин Кривопуст – не мали державних посад, але й не були звичайними волонтерами. Своїм співрозмовникам вони показували лист від міністра оборони України Олексія Резнікова, підписаний буквально за кілька днів до перемовин. Документ уповноважував їх представляти МОУ в закупівлях товарів для війська", - пояснили журналісти.

Згідно з матеріалами кримінальної справи, у Туреччині Буряк і Кривопуст зустрілися з керівництвом тамтешньої компанії FarmTR Gіda Tarіm і запропонували участь у державних контрактах. Турецька сторона пропозицію прийняла - і вже 14 березня FarmTR Gіda Tarіm уклала з Міноборони договір на поставки 30 тисяч бронежилетів 4 класу захисту.

Вартість контракту – 16,655 мільйона євро, або 542,755 мільйона гривень за тодішнім курсом НБУ.

Кожен бронежилет турецька фірма бралася постачати по ціні 552,7 євро - до початку повномасштабного вторгнення Росії чи станом на січень 2023 року це задорого. Однак контракт укладався в час, коли ринок був спустошений, а попит в рази перевищував пропозицію. Тож броніки тоді продавали і по 250, і по 500, і навіть по 1000 доларів.

"1 квітня на рахунок турків прийшло одразу 100% передоплати. Після цього до турецького постачальника знову прийшли "перемовники" Буряк і Кривопуст. За версією слідства, вони вимагали віддати їм частину грошей. І турки піддались на ці вимоги. Попри те, що тут напрошується слово "відкат", офіційно це був договір субпідряду. Українські підприємці нібито пообіцяли туркам поставити частину – тисячу броників – замість них", - пишуть журналісти.

"Субпідрядником" стала зареєстрована в офшорному Королівстві Бахрейн фірма Wallartis Solutions, нею в рівних частинах володіють українець Михайло Андрухович та громадянину Бахрейну.

У мережі є кілька сайтів компаній із такою назвою, однак жоден аж ніяк не пов'язаний з виробництвом чи поставками бронежилетів. На одному з сайтів зазначено, що Wallartis Solutions займається брокерськими послугами та логістикою, на іншому – що ІТ-послугами, на третьому – впровадженням технологій зеленої енергетики. Усі сайти було створено наприкінці 2021 і 2022 років.

"Слідство вважає, що Буряк і Кривопуст залучили Wallartis Solutions у свою схему, вмовивши на співпрацю її українського власника. Компанія за лічені дні отримала від турків оплату за свій нібито субпідряд. Це 580 тисяч доларів (близько 19,67 мільйона гривень) – 3% від вартості контракту Міноборони. Але поставок обіцяних броників так і не здійснила. Чи завозили щось самі турки – невідомо, про це не йдеться в матеріалах справи", - зазначають журналісти і додають, що на журналістські запити щодо цього у Міноборони вирішили не відповідати.

Однак той факт, що за два місяці після укладання контракту представники Міноборони звернулися до правоохоронних органів зі скаргою на невиконані поставки, а Нацполіція порушила кримінальну справу - Україна з високою вірогідністю бронежилетів тоді не отримала взагалі.

Прикметно, що цю історію слідство кваліфікувало лише як "шахрайство". Станом на січень 2023 року про підозри повідомлено трьом учасникам схеми: Буряку, Кривопусту та Андруховичу. Двох останніх суд дозволив взяти під варту. Однак усі троє перебувають у розшуку - і, вірогідно, переховуються за кордоном. За даними адвоката Андруховича, нікого з трьох підозрюваних не допитували.

Турецькі бізнесмени стали головними свідками слідства. У листопаді, за 7 місяців після підписання контракту, вони досягли домовленості з Міноборони, що повернуть державі усі 16,655 мільйона євро за контракт, а також пеню розміром 143,7 тисячі євро. Наразі цей процес тільки розпочато.

"Чиновники ж у формальній фабулі справи взагалі не фігурують. Хоча низка обставин свідчать, що "шахраї", дуже ймовірно, були на зв'язку з Міноборони. Так, один зі свідків розповів слідству: інформацію, що є турецький постачальник, у якого можна замовити броники, передавали заступнику міністра оборони. Якому саме – не відомо, як і дані свідка, який, власне, спілкувався із заступником. Згадка про ці свідчення є в публічних судових рішеннях, але там імена не публікуються", - констатували журналісти.

Втім, як встановило слідство, Буряк і Кривопуст якось дізналися, коли Україна відправила в Туреччину кошти. До того ж вони мали листа від МОУ, справжність якого підтверджують прокурори у справі.

Цей лист було видано "підприємцям", імена яких досить легко "гугляться" - і інформація щодо них у мережі мала би насторожити українське оборонне відомство.

Так, Дмитро Буряк – доволі відомий у Києві бізнесмен з російським корінням, він займається переважно забудовами. Буряк вилетів з країни 23 лютого, за день до повномасштабної війни.

Українець Костянтин Кривопуст – це адвокат, що фігурує у низці юросіб як директор або засновник. Людина з таким ім'ям з 2012 року була під слідством у справі про фіктивне підприємництво і розкрадання коштів. Справу закрили в 2020-му – прокурор відмовився представляти обвинувачення.

Та й сам контракт Міноборони з турецькою FarmTR Gіda Tarіm викликає сумніви. Адже публічні дані про цю компанію свідчать, що вона працює не у військовій, а у сільськогосподарській сфері.

"Міністерство оборони відмовилось повідомляти будь-які подробиці про підписання договору на бронежилети. Ані те, хто саме домовлявся з турками, ані строки, протягом яких вони мали поставити бронежилети, ані те, чи був виконаний контракт хоча б частково. Не стали у відомстві відповідати й на запитання про роль Буряка і Кривопуста у держзакупівлях. Усе це в МОУ назвали "таємницею слідства". І навіть пригрозили, що її розголошення тягне за собою кримінальну відповідальність", - зазначають журналісти.

І додають, що відповідь на запит підписав заступник міністра оборони В'ячеслав Шаповалов, який напередодні, 24 лютого, пішов у відставку через корупційний скандал щодо завищених цін на закупівлю харчів для армії.

Справа про "диванний мільйон"

Однак журналісти наштовхнулися на один з епізодів та одне прізвище, що дещо проливають світло на цю історію.

За деякими даними, офіційні "обличчя схеми" – не єдині, кого слідство вважає причетними до історії з бронежилетами. В поле зору слідчих потрапило ще кілька осіб. Зокрема й колишній заступник міністра оборони, а зараз один із керівників спецекспортера зброї компанії "Прогрес" Олександр Миронюк.

В останній день літа 2022 року стало відомо про обшуки в діючого начальника департаменту держзакупівель МОУ Богдана Хмельницького. Чиновника підозрювали в тому, що він причетний до справи з бронежилетами.

Під час обшуку у чиновника Міноборони нібито вилучили величезну суму грошей, які було сховано в дивані. Однак про яку саме суму йшлося, встановити тоді не вдалося.

Відповідаючи на журналістський запит, у Міноборони визнали, що обшуки у Хмельницького були, але категорично спростували, що вилучались хоч якісь кошти. І це, як встановили журналісти, дійсно правда: під час обшуку в діючого голови департаменту закупівель гроші не вилучали. Їх вилучили під час проведення обшуку у колишнього заступника міністра Олександра Миронюка, який до свого звільнення у 2021-му році якраз і курував департамент закупівель. І який, за дивним збігом обставин, також фігурує у справі про бронежилети.

У Миронюка знайшли 17 мільйонів 78 тисяч гривень, 400 тисяч 100 доларів та 100 тисяч 380 євро.

27 серпня 2022 року постановою слідчого зазначені грошові кошти були визнані речовими доказами в кримінальному провадженні. Слідчі одразу ж звернулися до суду, щоб арештувати вказані гроші, але не тут то було.

7 вересня слідчий суддя Печерського райсуду відмовив арештовувати мільйони Миронюка, хоч того ж дня було накладено арешт на інше майно, вилучене під час обшуків у цій справі.

12 вересня Печерський суд таки арештував гроші. Усі ці ухвали відсутні в судовому реєстрі, бо, за даними Інформаційних судових систем, слідчі не передали дані про виконання цих рішень до реєстру.

Два місяці потому, 17 листопада, адвокатам Миронюка вдалося добитись ухвали Київського апеляційного суду щодо скасування арешту. Як вирішив суддя, слідчі не надали достатньо доказів того, що гроші були об'єктом або результатом злочину. Крім того, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань не було інформації про причетність Миронюка до справи чи повідомлення йому про підозру.

Натомість слідчі переконували, що "вважають встановленою" причетність Миронюка: у поліції вважають, що колишній заступник міністра не просто причетний, а міг бути серед організаторів злочинної схеми.

Однак навіть після рішення суду гроші фігуранту не повернули. Тому його представники мусили ще раз окремо звернутись до суду, щоб отримати вказані кошти.

8 грудня 2022 року Печерський суд додатково зобов'язав поліцію невідкладно повернути Миронюку його мільйони, з яких уже було знято арешт. Представники обвинувачення на це засідання взагалі не прийшли. Ухвалу було оприлюднено у переддень Нового року, 27 грудня.

При цьому з'ясувати, звідки у чиновника, що багато років поспіль працював у держсекторі та уряді, такі статки - непросто. Під час воєнного стану доступ до реєстру декларацій закрито, тож скільки Миронюк заробляв упродовж останнього часу, невідомо.

А ось у декларації за 2019 рік він вказав 1,8 мільйона гривень доходу, 15 тисяч доларів готівки і квартиру в Хмельницькому. НАЗК в деклараціях чиновника за 2018 та 2019 роки суттєвих порушень не виявило. Однак очевидно, що навідкладати з зарплати 17 мільйонів гривень та сотні тисяч доларів та євро Миронюк явно не міг.

Як вдалося з'ясувати журналістам, одразу після обшуків Миронюк надав суду "документ", що гроші з дивана були не його – він їх позичив.

"У нотаріально завіреній заяві, укладеній за тиждень після обшуків, йдеться, що у січні 2022 року всі вилучені гроші Миронюку позичила 86-річна жителька Харкова Елеонора Думіньш. Пані Елеонора має великі проблеми із зором, які завадили їй самій скласти заяву, тому це мусила зробити нотаріус. Один із прокурорів у справі підтвердив автентичність документа", - пишуть автори розслідування.

Вони з'ясували, що Елеонора Думіньш є родичкою засновників харківського "ХАДО-холдінгу", котрий серед іншого займається виробництвом гвинтівок. Крім того з 2016 Елеонора Думіньш зареєстрована як ФОП для оптової торгівлі, і при реєстрації вказала е-mail і телефон, що належать "ХАДО".

Цей холдинг має давні робочі взаємини з державним спецекспортером "Прогрес", в якому до і після роботи в Міноборони працевлаштований Миронюк. Свого часу "Прогрес" мав ексклюзивні права на просування продукції "ХАДО" на експорт.

У НАБУ на запит журналістів, чи перевірялись викладені дані на предмет можливого незаконного збагачення ексчиновника МОУ, повідомили, що не розслідували згадане провадження і про вилучені кошти інформації не мають. А у НАЗК повідомили, що Миронюк ще не подавав дані про суттєву зміну майнового стану у зв'язку з імовірною "позикою" на таку велику суму.

У контексті описаних історій зі схемами довкола закупівель МОУ, журналісти згадали також корупційний скандал з закупівлею продуктів для ЗСУ за завищеними цінами. І провели паралелі між цими історіями, попри те, що випадок з "турецькими броніками" формально виглядає, як історія про те, що держава видала мандат довіри шахраям, які скористались ним у власних інтересах, а Міноборони відреагувало на крадіжку задовго до розголосу й намагається повернути кошти.

"Але як узагалі шахраї проникли в надсекретну й закриту сферу оборонних поставок? Звідки вони дізнались про контракт, перебіг угоди, перекази грошей? Чи могло б це відбутись, якби хтось їм у цьому не допомагав всередині Міністерства оборони? Якщо поглянути ширше, то всі гучні корупційні скандали останніх днів більше схожі один на одний, ніж здається. Всі ці історії поєднує незбагненне для порядної людини бажання урвати від державного потоку грошей щось і для власної кишені. Вкрасти, "відкусити" – навіть попри розуміння, що непоставлені через твої дії бронежилети – це сотні втрачених або скалічених життів", - зазначають журналісти.

І резюмують: поки одні намагаюься урвати "якусь сотню тисяч" про запас – інші втрачають усе.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, хто стоїть за компанією, яка отримала контракт із космічними цінами на продукти для ЗСУ.

Міністр оборони України Олексій Резніков пояснив скандал щодо харчування ЗСУ тим, що журналісти під час порівняння цін у супермаркетах та у постачальників для Міноборони порівнювали незрівнянні речі. Що ж стосується завищеної ціни на яйця, її Резніков пояснив технічною помилкою, яку зробив постачальник.

Втім, реагуючи на критику міністра, журналісти провели нове порівняння, цього разу співставляючи ціни з контракту МОУ з цінами, за якими закуповує продукти харчування Держприкордонслужба. І різниця виявилася значною. Приміром, Міноборони законтрактувало курячі стегна по 120 гривень за кілограм, а ДПСУ – по 51-78 гривень. У закупівлях Міноборони картопля коштує 22 грн/кг, а у ДПСУ – 6,90; капуста у Міноборони, 30 грн/кг, а у прикордонників у межах 10-17 грн/кг.

Те саме стосується буряку: 25 грн у Міноборони та 13,5 грн у ДПСУ; цибуля – 42 грн у Міноборони та у Держприкордонслужби 17-26 грн/кг.

Також Міноборони законтрактувало гречану крупу по 83 грн/кг, а ДПСУ в межах 53-56 грн, олію 109 грн і 58,6 грн відповідно. При цьому вартість курячих яєць за штуку у закупівлі ДПСУ складає 5,10-6,60 гривень.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!