Відео дня
Директорка Печерського ліцею здавала позиції ЗСУ та втекла до Угорщини: в Україні суди виносять м'які вироки зрадникам
В Україні під час війни зрадники, які здають позиції наших військових, коригують вогонь у мирних містах та пропагандують "русскій мір", уникають відповідальності чи отримують мінімальні терміни. А деяким взагалі вдається втекти, оскільки наші суди надто лояльні до них.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Ходила по церквах і фотографувалася із зірками
Правоохоронці чи не щодня затримують шанувальників "русского міра", які пропагують дії окупантів, підтримують їх та передають дані про пересування та розташування наших військових.
Однак далеко не всі з них отримують тюремні терміни, багато хто обходиться легким переляком. І найчастіше прихильність до таких людей виявляють наші суди.
Яскравий тому приклад – гучна справа директорки Печерської гімназії №75 у Києві Алли Душкіної. Її звинувачують у тому, що вона здавала позиції ЗСУ ворогові в обмін на обіцянку здобути посаду міністра освіти у разі захоплення столиці. Нещодавно жінка втекла до Угорщини.
Про це на судовому засіданні заявив адвокат. Незадовго до втечі 31 липня Душкіну суд відпустив з-під варти під заставу пів мільйона гривень, хоча слідство мало вагомі докази її провини.
Ще до повномасштабного вторгнення Душкіна мала проросійські погляди та підтримувала окупацію Криму. Часто вона була гостею церков Московського патріархату, любила знайомитись і заводити дружбу з відомими людьми – зірками, спортсменами, громадськими діячами. На її сторінці в соцмережі повно фото, де вона обіймається, цілується, фотографується зі селебриті.
А своєму куратору з РФ педагогиня передавала дані про розташування тероборони, ЗСУ, про громадських та культурних діячів, які виступають проти російської агресії.
Тепер зрадниця втекла. Цілком можливо, що її справа, як і справа беркутівців на Майдані, які вбивали та били українців, закінчиться нічим.
Суд залишив на волі
Ще один приклад. Нещодавно жителя Черкаської області засудили за статтею "виправдання та заперечення збройної агресії РФ проти України". Сам він уродженець Росії, але мав український паспорт, мешкав у селі на території області.
У російській соцмережі "Мой мир" він поширював матеріали та підтримував окупацію України, героїзував військові досягнення представників РФ. Суд засудив його на п'ять років позбавлення волі, але з відтермінуванням на три роки.
Тобто фактично прихильник ворога залишається на волі і знову може пропагувати "русскій мір", тільки тепер буде пильнішим.
Отримують невеликі терміни
На жаль, таке лояльне ставлення наших судів до зрадників лише породжує їхню впевненість у безкарності. А останнім часом їхня діяльність стає активнішою.
Так, у Миколаєві СБУ затримала 62-річного пенсіонера, який здавав позиції ЗСУ ворогам. Причому робив він це добровільно з ідеологічних мотивів. Він через месенджери пересилав куратору дані про розташування військових, їх пересування, причому вказував точну геолокацію.
Лише три роки позбавлення волі та 8 тисяч гривень штрафу отримав адміністратор Telegram-каналу, який публікував фото та новини на підтримку війни в Україні. Також у Viber він збирав дані про розташування ЗСУ, розміщення наших блокпостів та передавав це ворогові.
Тобто теоретично через півтора-два роки цей зрадник може вийти на волю умовно-достроково та продовжити свою діяльність.
Один рік та чотири місяці позбавлення волі отримав житель Сумщини, який під час окупації годував російських загарбників. Він доглядав домашніх тварин у будинку, чиї господарі виїхали на мирну територію. І з власної волі різав тварин і передавав їх ворогам.
А мешканка Ізмаїла здавала своїм родичам у Росії дані про роботу Ізмаїльського порту. Вона розповідала про переміщення гуманітарних та сільськогосподарських вантажів. Зараз їй готується звинувачення, але чи буде вона суворо покарана за свою діяльність?
Юристи кажуть, що причиною таких м'яких вироків може бути каяття обвинувачених, а також не дуже добре зібрана доказова база.
Хоча можуть бути інші причини. "Дуже часто судді лояльні до таких обвинувачених. Вважають, що вони не завдали особливої шкоди, діяли через незнання. А можливо, і погляди суддів збігаються з поглядами підсудних. У будь-якому разі такі люди у воєнний час повинні нести дуже суворе покарання", – вважає юрист Віктор Шевченко.