Блог | Дикунську систему заслужених й народних артистів слід відмінити

Вся ця гидотна історія з кварталом та хорором імені Верьовки черговий раз актуалізує питання не тільки про масові культурні смаки українців (точніше, їх відсутність).

Але й питання про існування в Україні дикого рудименту совку - всіх цих незліченних національних, державних, заслужених хорів, театрів, вокально-інструментальних та танцювальних ансамблів тощо. Всієї цієї жахливої системи заслужених та народних артистів, які є прямим продовженням радянського номенклатурного табеля про ранги. Згідно якого кожен артист чи колектив, чи культурна установа є бійцями ідеологічного фронту, і, завдяки системі звань, отримує за вірність лінії партії відповідну кількість благ.

Власне, я дуже здивований, чому таку велику кількість людей здивувала поведінка хору імені верьовки. Все логічно - рудимент совку, який утримується, в основному, за бюджетні гроші, обслужив владу. Ну, правда, обслужив вже у зовсім дикунській формі, яка більше пасувала б якомусь хору імені алєксандрова в рашці.

Але, за великим рахунком, між хором імені алєксандрова і імені верьовки в основі немає ніякої різниці. Й той, й той - совкова херня, утримувана за державні бабки для використання у державній пропаганді. Й те, що у нас просто не настільки дикунські форми цієї пропаганди плюс ця пропаганда ніколи не використовувалася так ефективно як запорєбріком - то це проблема нашої держави, не більше.

Читайте: Хор Верьовки тепер виступає на подпєвках у Кварталу

А так - все логічно. Й волати щось про "совість заслуженого колективу" - це приблизно те саме, що апелювати до беркутівця, який п*здить когось на вулиці чи до податківця, який щімить ФОПа. Можна, звичайно, але абсолютно тупо. Бо беркутівець, й податківець, й хоророверьовкінець є породженням державної машини, й її обслуговують. Точніше, владу, яка на даний момент її очолює. Звичайно, в даному випадку, повторюся, здивувала форма цього обслуговування - в Україні все ж у таких колективів прийнято обслуговувати шефа напряму, а не через підігрування його блазням. Але все тече, все міняється.

Тому, пане Володимире Бородянський, який мав сміливість вибачитися за верьовкінців - чи не здається вам, що зараз настав чудовий момент для знищення цієї жахливої й прогнилої системи народно-заслуженого лайна? Що нарешті держава має скинути з себе підтримку херні, яка ні естетично, ні фактично не заслуговує на жодну копійку державної ж підтримки? Що звання національного мають право мати буквально кілька колективів, театрів чи установ - а решта мають самі заробляти на себе й доводити право на існування? Що нарешті можна відмінити дикунську систему заслужених й народних артистів? Кожного разу, коли чую ці звання, так і уявляю як замість Греммі вручають звання "заслуженого артиста Каліфорнійщини". Реально, пане міністре, поки є привід, хайп, ваша позиція та голоси вашої фракції в парламенті - зробіть добру справу й знищіть нарешті систему хорора імені верьовки в державному масштабі.

Вітчизна вас не забуде, угу.