Блог | Київпрайд. Хто ще не виліз із печер?

Я підтримую їх.

Я хочу, щоб моя донька могла спокійно і щасливо жити зі своєю коханою. Щоб вони могли взяти шлюб. Щоб не озирались тривожно, йдучи вдвох вулицею.

Щоб за моєю спиною не шушукались, здавалося б, цілком сучасні і недурні люди:

- А ви чули, що в неї дочка вот ето самоє, ну, ви поняли?

- Та ви що! А хто з її дочок? О боже.

Я хочу, щоб право на офіційно узаконені стосунки мали чоловіки, які кохають одне одного.

Також я хочу, щоб люди не шарахались:

- А от ето дєвочка чи мальчік?

- Та була дєвочка, а стала мальчік.

- От нічого людям робити!

Я хочу також, щоб веселі діви їхали на платформі і весело тролили святош.

Обожнюю тролити святош. Цей мій щорічний традиційний пост - найулюбленіша з моїх особистих традицій. Одразу стає ясно, хто ще не виліз із печер.

Читайте: Зеленського запросили на ЛГБТ-марш у Києві

Власне, я хочу, щоб люди поменше лізли в ліжка до інших людей - але щорічні прайди не про це.

Вони про те, що всі люди народжуються різними, але рівними в правах, і пора б це найзвичайнісіньке діло узаконити.

Як би комусь не хотілось потримати свічку над чужими ліжками.

Киньте свічку. Вона нам не пасує. Це в Росії люблять розбиратись з питаннями - чо не такой как все?

А ми ж не Росія, правда?