"Дев'ять кіл пекла": вагітна вдова українського воїна відчайдушно шукає справедливості

"Два з половиною місяці я намагалася мовчати і не коментувати все, що відбувається, але сьогодні вже просто немає сил це терпіти". Це написала Даша Левченко — вдова воїна, який загинув 26 серпня в Луганській області.

Відео дня

Даша перебуває на сьомому місяці вагітності — малюк уже ніколи не побачить батька, як і дочка Ася, якій у грудні виповниться 4 роки. Сьогодні молода вдова оббиває пороги військкомату та інших установ, щоб зібрати документи на виплати сім'ї загиблого військовослужбовця.

Детально про те, з чим зіткнулася Даша і що від неї вимагають — у публікації OBOZREVATEL.

Сергій Левченко був командиром бойової машини 1-ї роти механізованого батальйону 53-ї ОМБр. Підірвався біля селища Кримське Луганської області під час виконання бойового завдання.

Вдова воїна написала відчайдушний пост у Facebook про те, як збирає документи, щоб отримати виплати і якось продовжувати жити.

Я зв'язалася з Дашею, і ось що вона розповіла. Далі — від першої особи.

— Ми з Сергієм з міста Сєвєродонецьк Луганської області. Тут народилися, жили... У 2014 році одружилися, народилася наша дочка. Йшла війна...

Чоловік дочекався, коли Асі виповниться півтора роки і пішов у армію. Його ніхто не шукав, не "знімав з автобуса": Сергій сам, добровільно пішов у військкомат і сказав: "Я хочу служити".

Спочатку йшлося про те, що служитиме тут, у місті. Мені, звісно, одній з маленькою донькою, було страшно...

У вересні 2016 року поїхав від сєвєродонецького військкомату до навчального центру у Старичах (Львівська область) і підписав контракт із 53-ю бригадою. Подзвонив мені і сказав: "Я хочу на фронт".

Я була в шоці, бо ми знаємо не з чуток, що таке фронт. Одна річ, коли ти перебуваєш десь далеко і не бачиш, не усвідомлюєш, що відбувається, а інша — коли жив мало не в землянці...

...Потім Сергій поїхав у 53-ю. Доган у нього не було, "аватаром" теж не був — служив, як і всі. У минулому році — в районі селища Луганське (Донецька область), а в цьому році — біля Кримського (Луганська область).

26 серпня мені зателефонував його товариш по службі, сказав, що Сергій загинув — підірвався на розтяжці.

Подзвонила на гарячу лінію ВСП і мені підтвердили загибель чоловіка. О 8-й ранку я була у сєвєродонецькому морзі, але мене не пустили оглянути тіло, впізнати...

Я залишила свій номер телефону в морзі і вже після цього мені подзвонили представники частини. Вони приїздили в морг і, судячи з усього, їм патологоанатом розповіла, що прибiгала вагітна дружина.

Подзвонили, запросили на впізнання... Представники частини сказали: ми все сплатимо, вам не доведеться нікуди бігати, нічого не треба вирішувати з похованням — все зробимо. На той час я була в повному коматозі. Добре, що поруч була моя мама...

Читайте: Генерал Мікац: вони вбивали моїх солдатів, а потім ''ну, вибач, так вийшло''?!

Ми вирішили поховати Сергія на павлоградському кладовищі — там могили наших родичів, та й Сергій завжди хотів жити в цьому селищі... І ось о пів на четверту з'ясовується, що треба взяти дозвіл на поховання. Ми з мамою взяли таксі, поїхали туди, взяли дозвіл, а потім — у ритуальні послуги.

Мама додумалася запитати у них, а що взагалі оплачено. Виявилося, труна, хрест і катафалк — більше нічого. Викопати могилу, привезти людей тощо — нам довелося терміново вирішувати самим і шукати гроші.

Звісно, потім армія виплатила похоронні гроші і зарплатню Сергія за серпень, оздоровчі... Я отримала майже 26 тисяч гривень — роздала борги й одягла, взула Асю в садочок. Більше жодних виплат я не отримувала.

...Потім у військкоматі Вікторія Вікторівна (не пам'ятаю її прізвища) сказала, які документи необхідно зібрати. Я все віддала, що у мене було: свідоцтво про смерть, про шлюб тощо. Документи з частини (витяг із наказу та інші) вона не могла зібрати півтора місяці. Цим уже зайнялася я і волонтери, величезне їм спасибі: документи з частини вдалося отримати за один день, а з судмедекспертизи — за 4 дні.

Читайте: Росiйське "гопництво" як спосiб змiни свiтопорядку

Зараз минає четвертий тиждень, як документи відправлені на ЦВЛК (Центральна військово-лікувальна комісія), але відповіді досі немає.

З приводу списку необхідних документів, які мені сказали (у військкоматі) зібрати.

У списку є акт про спільне проживання та довідка про склад сім'ї. У довідці має бути зазначено, що Сергій проживав зi мною без реєстрації у квартирі. А щоб скласти акт про спільне проживання — треба було привести двох або трьох сусідів у ЖЕК і вони мали підтвердити, що Сергій тут... насправді жив.

Але і це ще не все. Вчора я ходила у ЖЕК з приводу цього акту про спільне проживання. Однак там мені сказали, що не зможуть його видати.

По-перше, тому що Сергія вже немає на світі. По-друге, вони тепер не ЖЕК, а керівна компанія, яка "таким не займається". І взагалі довести спільне проживання можна тільки через суд. Але все ж порадили сходити у соцзахист.

Сходила. Але там мене відправили назад у ЖЕК. Я вирішила про всяк випадок звернутися до ЦНАП (Центр надання адміністративних послуг. — Ред.). Там теж сказали, що подібні документи не видають, — йдіть у ЖЕК. А там знову відправили у соцзахист... Мене скрізь "послали". Замкнене коло! І я не витримала — написала про це у Facebook.

Читайте: Росiйська загроза та обороноздатність України: безпековi пiдсумки року і перспективи

Розмовляла вчора з однією дівчинкою — у неї подібна ситуація, але чоловік цивільний. Так теж, щоб отримати виплати, її змушують підтвердити фактичне спільне проживання. Але одразу попередили, що тільки через суд — туди приводити свідків і так далі.

Але військкомат вимагає цей акт для посвідчення членів сім'ї загиблого, для виплати одноразової грошової допомоги та для пенсії.

У Сергія залишилася ще дитина від першого шлюбу. Її теж змусять робити акт про спільне проживання?

Сергій 23 місяці прослужив в армії, з них вдома був 56 днів. Наш під'їзд — практично самі пенсіонери. Коли побачили мене у жалобній сукні, запитали, що трапилося. Кажу: "Чоловік загинув", а вони мені: "А ти була заміжня?" Людям глибоко за 70, розумієте?

Ще у військкоматі мені казали, що мені пенсія не призначається — тільки на дітей, а в пенсійному фонді сьогодні з'ясувалося, що я теж маю право — поки діти не досягнуть 8 років. Наболіло... Скільки можна битися?

Читайте: Двічі уникнув відповідальності, а потiм збив дітей: нові дані про ДТП під Києвом

Чи має право військкомат вимагати вищезазначені документи і що робити сім'ї загиблого військовослужбовця, у коментарі OBOZREVATEL розповіла юрист, правозахисник, голова громадської організації "Юридична сотня" Леся ВАСИЛЕНКО:

— Пункт 10 постанови пенсійного фонду передбачає, що подається перелік документів, зокрема довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні. Іноді й ОСББ, і соцзахист дійсно можуть надати відповідні документи, але такі повноваження чітко не прописані законом — відповідно, ці органи діють на власний розсуд.

Як варіант, із 2018 року діє практика, за якої виконкоми окремих міських рад можуть приймати рішення щодо видачі документів, які підтверджують проживання людей однією сім'єю. ОСББ таку довідку видати не може.

Взагалі довідку про склад сім'ї скасували ще у 2016 році постановою Кабміну номер 861 від 23.11.2016. І, судячи з усього, постанова ПФ досі не узгоджена.

Пенсійний фонд щойно прокоментував, що довідка, акт їм все ж потрібні. Можна спробувати звернутися до виконкома міськради, до місцевих депутатів або зробити звернення через Комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. Але цілком імовірно, що доведеться йти до суду.