День голодомору: за що Сталін знищував мільйони українців

День пам'яті жертв голодомору відзначається в Україні щорічно кожну четверту суботу листопада. У 2019 цей день випав на 23 листопада.

Що таке закон про п'ять колосків, як шанують пам'ять жертв репресій та за що влада СРСР знищувала мільйони українців - в матеріалі OBOZREVATEL.

Пам'ять жертв голодомору

День пам'яті жертв голодомору відзначається з 1998 року згідно з указом президента України Леоніда Кучми.

Читайте: "Мій будинок — це не Росія": трейлер фільму про Голодомор вразив мережу

О 16:00 в цей день проходить хвилина мовчання, після чого по всій Україні проходить акція "Запали свічку" і всі бажаючі несуть свічки до пам'ятників жертв.

Голодомор 1932-1933-го вважають геноцидом українського народу, який організувало керівництво ВКП (б) і уряд СРСР шляхом створення штучного масового голоду. Це призвело до багатомільйонних людських жертв у сільській місцевості на території Української РСР та Кубані.

Закон про п'ять колосків

7 серпня 1932 року Комуністичним режимом був прийнятий так званий "Закон про п'ять колосків". Офіційно ж документ мав таку назву – "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності".

Відповідно до закону, за розкрадання колгоспного і кооперативного майна було передбачено покарання у вигляді розстрілу з конфіскацією всього майна.

За пом'якшуючих обставин вирок міг бути змінений на позбавлення волі на строк не менше 10 років з конфіскацією всього майна. Амністія в таких випадках була виключена.

Читайте: Рупори Кремля скасували Україну через Голодомор

Голодомор 1932-1933 – геноцид народу України

"Закон про п'ять колосків" став одним з найжорстокіших. Якщо порівнювати його з тодішнім законодавством, то умисне вбивство каралося ув'язненням до 10 років, а крадіжка чужого майна – трьома місяцями примусових робіт.

Влада не дивилася, кого карати, під розстріл могли потрапити навіть діти. За деякими відомостями, протягом року за цим законом було засуджено 150 тисяч осіб, в тому числі і дітей.

Населення було загнано в замкнуте коло – селяни повинні були виконувати нереальні плани хлібоздачі і були приречені на голодну смерть, тому що будь-які спроби врятуватися від голоду блокувалися. Крім того, вони не могли купити хліба в містах, влаштуватися працювати на промислові підприємства або переїхати на іншу територію, оскільки такі дії також мали жорстокі наслідки. Села в цей час були наповнені бригадами, які займалися обшуком і конфіскацією продовольства.

Вбиваючи голодом селян, СРСР продовжував експортувати зерно за кордон (в 1932-му – 173 мільйони тонн, в 1933-му – 168 мільйонів тонн).

Закон діяв до 1947 року, але пік його застосування припав саме на 1932-1933-й – роки Голодомору в Україні. За даними дослідників, в цілому після Голодомору Україна втратила близько 4,5 мільйона чоловік. Практично всі загиблі – селяни.

Голодомор 1932-1933: за що Сталін знищував українців

З відомих у наш час документів історики роблять висновок про свідому організацію керівництвом Радянської Росії (пізніше – СРСР) винищення голодом саме українців.

Читайте: "Викликає біль": Папа Франциск сказав про Голодомор в Україні

У 1930 році генсек ЦК ВКП (б) Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. У квітні того року був прийнятий Закон про хлібозаготівлі, згідно з яким колгоспи повинні були здавати державі від чверті до третини зібраного зерна. Ситуація в українських селах ставала все важче і важче. У деяких районах Української РСР почався голод, в результаті якого загинуло близько 150 тисяч селян. Він тривав до тих пір, поки не дозрів урожай 1932 року.

Під тиском на українське село в Україні активізувалося селянський рух опору. Тільки за даними ГПУ, з лютого по квітень 1930 року в Україні відбулися 1 тисячу 716 масових повстань, з яких 15 кваліфікувалися "як широкі збройні повстання проти радянської влади". Вони об'єднували до двох тисяч чоловік і проходили під гаслами: "Поверніть нам Петлюру!", "Хай живе самостійна Україна!", "Геть СРСР!". У ті часи люди організовувалися як могли, озброювалися вилами, лопатами, сокирами, були навіть кінні загони. Натовпи селян під спів "Ще не вмерла Україна" ліквідовували місцеві органи влади.

Читайте: Голодомор в Україні: Польща прийняла важливий для Києва документ

Радянська влада не приживалася в Україні. Керівництво СРСР знало про це. На партійних зборах влітку 1930 року керівник Компартії України Станіслав Косіор заявив:

"Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю. Ви повинні зібрати його до останнього зернятка і відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні змусити їх відкрити свої ями".

Розумів це і Сталін.

"Якщо не візьмемося нині за виправлення становища в Україні, Україну можемо втратити ... Поставити собі за мету перетворити Україну в найкоротший термін на справжню фортецю СРСР; на справжню зразкову республіку. Грошей на це не шкодувати", – писав вождь в листі до Лазаря Кагановича від 11 серпня 1932 року.

Таким чином, влада СРСР ставила перед собою дві мети. По-перше, загнати селян у колгоспи і збільшити обсяги хлібозаготівель. По-друге, зламати класовий і національний рух опору, який набирав обертів на хвилях українізації.

Раніше OBOZREVATEL писав, що в Німеччині з новою силою розгорівся скандал через Голодомор. Більшість членів українсько-німецької історичної комісії не вважають Голодомор 1932-33 років геноцидом нашого народу.