Чому в СРСР забороняли карате: названо причини і що загрожувало тренеру

У Радянському Союзі фактично до його розпаду, хоч і з невеликою перервою на початку 80-х, існувала заборона на секції карате. Вважалося, що одного разу добре натренована й ідеологічно згуртована спільнота каратистів захопить радянську владу, тому тренерів, які підпільно навчали дітей цього східного єдиноборства, спершу оголошували "японськими шпигунами", а пізніше карали штрафами і тюремним терміном.

Причин такого ставлення до цього бойового мистецтва в СРСР було декілька. Про деякі з них в замітці для газети "Аргументи і факти" в Білорусі (№38 від 22.09. 2020 р.) розповів читач О. Бусько з Гомеля.

Так, ще в 1970-х Радянський Союз переживав масове захоплення карате: якихось пів століття тому спортивні зали заповнювалися вщерть, хоча тренування були платними; цей новий для держави "спорт" вабив дорослих і дітей, оскільки в ньому була якась таємниця, особлива філософія. В результаті карате стало так багато, що його спробували контролювати на державному рівні.

За словами автора замітки, в ті часи цей вид східний єдиноборств був настільки популярним, що це, на думку спортивних аналітиків, перешкоджало розвитку інших видів спорту. У політичних колах теж вважали, що підвищений інтерес дітей і молоді до карате шкодив престижу "великої держави" на світовій спортивній арені.

Крім цього, не подобалося чиновникам і особливе ставлення учнів до тренерів. У секціях карате був присутній певний культ вчителя і беззаперечна покора, в чому радянська влада угледіла приховану загрозу для існуючого ладу.

На початку 80-х у різних друкованих виданнях стали з'являтися статті про необхідність заборони карате на території СРСР. Серед іншого, в них йшлося про те, що такі заняття можуть "наплодити хуліганів", які будуть дуже добре битися. По суті, так і було: прийомів карате навчалися найактивніші учасники бандитських формувань, водночас невдоволення радянською дійсністю в суспільстві вже наростало. Тому в керівництві СРСР виникла стурбованість, що дисциплінована спільнота каратистів – добре організована, навчена і згуртована власною ідеологією – одного разу захопить владу.

Загалом до початку 80-х в СРСР були повністю заборонені заняття не тільки зі східних єдиноборств, а й бодібілдингу. Радянські копи шукали підпільні "качалки" і секції з карате: саморобні тренажери знищували, а до відвідувачів застосовували репресивні заходи різного ступеня строгості. Спортсменів і особливо сенсеїв, які продовжували приховано проводити тренування, почали переслідувати, карати штрафом у 300 рублів.

Крім цього, в листопаді 1981 року на законодавчому рівні в СРСР було закріплено адміністративну відповідальність за порушення правил навчання карате і статтю в КК – "Незаконне навчання карате". Фактично кримінальну відповідальність за навчання цього бойового мистецтва запровадили в 1982 році. І хоча багатьом проблеми з правоохоронними органами зазвичай вдавалося вирішити через "правильних" людей, не доводячи справу до суду, декілька тренерів з карате в СРСР отримали реальний термін і провели роки за ґратами.

Незважаючи на заборону, все пов'язане з карате викликало величезний інтерес у дітей, підлітків і старшої молоді. У 1981-му році на екрани вийшов радянський фільм "Не бійся, я з тобою", через декілька сцен із каратистами в якому навіть тікали зі шкільних уроків. Нерідко за мотивами фільму влаштовувалися ігри у дворі – хлопчаки копіювали рухи кіногероїв і, наприклад, намагалися розбити дошку ребром долоні.

Лиш у 1989-му чиновники усвідомили безглуздість і абсурдність заборони на карате і єдиноборство в СРСР нарешті легалізували.

Як повідомляв OBOZREVATEL, у школах СРСР існувала низка заборон для учнів, які обов'язково потрібно було виконувати. Тих, хто ігнорував суворі правила, карали – писали зауваження в щоденники, відправляли додому, викликали батьків до директорату і навіть відраховували.