Блог | Чим більше у нас в голові Шевченка, тим краще ми захищені від Путіна

Всі так палко обговорюють той блазенський ролик-варіацію на тему "йолка в Крємлє", якби що доброго)). Перепрошую, я довше одної хвилини не подужала, тож бачила тільки скопійований з відосиків Путіна бадьорий "прохід опєрработніка" парадовими сходами нагору і далі між вартою по червоній доріжці – від чого мені завжди і у виконанні Путіна було непоборно смішно, бо нагадувало пам'ятний з дитинства Денисенків "Сон" і тамтешню сцену "ґенерального мордобитія" (перечитайте її в поемі Шевченка, потім перегляньте в фільмі Денисенка, потім у роликах Путіна – і тоді все стане на свої місця, і вам також зробиться смішно)). Взагалі, всяка культура існує зокрема й на те, щоб захищати її носія від чужих тарганів, і логіка тут цілком лінійна: чим більше у нас в голові Шевченка і Ко., тим краще ми захищені від Путіна і Ко. – і ні, це не перебільшення.

Так от, я до чого це все. Заходиш у фейсбук – а тут купа гнівних (саркастичних, ядучих і т.д.) мемів на тему "йолка в Крємлє" (Ленін/Мао/Кім Чен Ір і діти і т.д.). І жодної згадки (я принаймні не бачила), що 2021-й - це, на хвилиночку, рік 150-ліття Лесі Українки.

Нагадаю, що в нас уже була одна (п)Резидентура, яка пробувала, не менш "технологічно", перевести на себе ту хвилю уваги, що належалася Лесі Українці, - так би мовити, "вкрасти собі клейноди дому де Мендозів". Чим це скінчилося, всі пам'ятають. Лариса Петрівна – пані сувора й справедлива, і переходити їй дорогу я б нікому не радила)): бодай тому, що можна все життя дивитися "Сватов" і "Слугу народа", але в реалі-то ми всі живемо-таки, нікуди не дінешся, в "Камінному господарі", байдуже, читали його чи ні (це так само, як із законами фізики, - велика література тим і велика, що вона, як фізика, "відкриває", а не "придумує", це не копірайтинґ).

"І камінна правиця ляже на тім плечі,

Що себе прикрашає клейнодом чужого дому..." (с)

Так уже було, і так буде знов – доки урок не буде засвоєно. І не кажіть, що вас не попереджали...