Блог | Чи напророкував патріарх РПЦ Кирило революцію в Росії?

Патріарх Російської православної церкви (РПЦ) Кирило формально не належить до репрезентантів російської влади. Однак немає сумніву, що він є одним із чільних представників нинішнього російського істеблішменту. Це й не дивно. Адже РПЦ була й залишається ідеологічною (зрештою, й політичною) структурою Росії. Так було, так і є.

Відео дня

Російська церква і російська влада

Не будемо заглядати в далеке Середньовіччя, коли завдяки перенесенню митрополичого осідку з Києва до Москви відбулося підняття останньої, пише Петро Кралюк для Радіо Свобода. Саме православ’я санкціонувало експансію Московії на східноєвропейських теренах. А в часи Російської імперії РПЦ, будучи синодальною, фактично стала частиною державного апарату. "Православна ідея" сприяла просуванню Росії на Балкани. І хоча ця експансія не дала очікуваних результатів, все ж у балканських країнах, особливо у православних середовищах, й нині лишається чимало друзів Росії.

Навіть у часи Радянського Союзу, зокрема із 1943 року, РПЦ фактично стала інструментом у руках радянської влади, витісняючи небажані конфесії, наприклад, греко-католиків у Західній Україні, а також проводячи на міжнародній арені потрібну для СРСР політику "боротьби за мир".

Читайте: Ситуация в Луганске – это ЧП для Москвы

Із розпадом СРСР РПЦ повернула собі місце провідної ідеологічної інституції в Російській Федерації. Водночас ця церква через підконтрольні їй структури забезпечує "духовну єдність" на просторах колишнього Радянського Союзу, діючи в інтересах Росії. Не даремно вона останнім часом пропагує ідею так званого "русского мира". Зберігає свій вплив російське православ’я і в Україні, де діє так звана Українська православна церква Московського патріархату, котра фактично є філією РПЦ. І поки діятиме така філія, Україна значною мірою буде прив’язаною до Росії.

Голова УПЦ (Московського патріархату), митрополит Онуфрій (Березовський) у своїй резиденції в Києво-Печерській лаврі. А на стіні – портрет Московського патріарха Кирила, глави Російської православної церкви. Київ, 4 січня 2017 року

Значимість РПЦ в системі російської влади визначає значимість і її очільника – патріарха Кирила. І його заяви, висловлювання – це не лише заяви духовного пастиря. Це заяви політика. Достатньо проаналізувати його виступи, аби побачити, що за "духовними" словесами тут простежується відвертий політичний підтекст.

Чи передбачає патріарх Кирило революцію в Росії?

Уже через це слід звернути увагу на сказане патріархом 20 листопада, у день, коли йому виповнився 71 рік. Він, зокрема, сказав: "Треба бути сліпим, щоб не бачити наближення грізних миттєвостей історії". Що це за "грізні миттєвості", глава РПЦ не уточнив. Але є в цих словах і страх, і певна пересторога. Чи не є це натяком на те, що в російської влади є проблеми? І проблеми серйозні. Її "запас міцності" помітно зменшився. А найближчим часом може стати критичним.

Можливо, західні санкції не такі й ефективні – принаймні поки що. Але потужним ударом для російської економіки стало падіння цін на нафту й газ. Вимотують її й воєнні конфлікти, в які втягнулася Російська Федерація, і утримання окупованого Криму, різних "республік"-маріонеток, керівництво яких здійснюється з Москви.

Читайте: Параметры дна, или Как работает "Фабрика Лжи"

Як довго з таким баластом і економічними проблемами зможе протриматись Росія?

Проте російська людина не стільки економічна, скільки ідеологічна істота. Мені запам’яталась цікава історія з радянських часів, яку розповів один добрий знайомий. Був грудень 1981 року. І подорожував мій приятель потягом із України в Москву. Десь у районі російського Нечорнозем’я до нього підсів мужичок, який їхав за харчами в Москву. У той час у "глибинці" в магазинах асортимент товарів був дуже бідний – не те, що в столиці СРСР. Ось і люди їздили в "білокам’яну" скуповуватись. Мужичок скромно мовчав. Але тут раптом по радіо передали в новинах, що в Польщі запроваджений воєнний стан. Він радісно потер руки й сказав: "Рєбята, Польша наша". У той час справді Польща почала виходити з під радянського впливу, але ситуацію "врятувало" введення воєнного стану. Сумнівно, що цей мужичок колись бував у Польщі, знав життя поляків. Але вважав, що Польща мусить бути "нашою", тобто радянською. Так і зараз пересічний російський обиватель вірить в імперську велич Росії, вважає, що Крим мусить бути "нашим", тобто належати Росії, і що взагалі колишні радянські простори – це Росія. Заради цієї імперської величі він ладний терпіти матеріальні нестатки. Хоча тут є певна межа…

Російська влада боїться цієї межі. І саме цю боязнь продемонстрував патріарх Кирило, говорячи про "грізні миттєвості історії". При цьому натякнувши на події столітньої давності, коли в Росії відбулася так звана "Жовтнева революція", чи то, як дехто називає, "Жовтневий переворот".

Графіті російського художника, відомого під псевдонімом Чацький. Цей малюнок з'явився свого часу недалеко від Нарвських воріт у Петербурзі. Ця робота вже зафарбована

Кирило, а разом з ним і російський політичний істеблішмент бояться, що "простого росіянина" можуть звести з "путі істинного" діячі культури, мистецтва, які "несуть народу спокусу і гріх, збивають людей з пантелику". Патріарх вказує, що багато представників російської інтелігенції "повторюють помилку попередників, які довели країну до загибелі – революційних подій 1917 року".

Тут бачимо ще одну фобію російського політичного істеблішменту – боязнь революції.

Його представники вважають, що російські інтелектуали можуть вийти з під "ідеологічного контролю". І при певних умовах, коли народ почне виявляти незадоволення, повести його "не туди".

Чи справді в Росії може початися революція? Здавалося, зараз там все спокійно й тихо. Але хто міг подумати в Україні на початку осені 2013 року, що вкінці листопада народ тут підніметься? Звісно, Україна – не Росія. Однак…

Може, справді Кирило до Дня гідності й Свободи в Україні напророкував у себе, в Росії, революцію? Поживемо – побачимо…

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...