УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Блог | Чи є духовність у духовенства?

Чи є духовність у духовенства?

Громадянську спільноту сколихнула новина про відмову відспівування священиком малюка, що належав до православної конфесії іншої юрисдикції. Це сталося напередодні Різдва, коли всі телеканали стали показувати пишну велич богослужінь у святково-вишуканих храмах, урочистість літургії, піднесеність молитов служителів культу, широко відкриті, занурені в себе, і кудись вдалину - очі прихожан та тих самих кліриків… Подумалось, що всі вони лише носії того вічного, що прагнуть сповідувати. І не більше того. Посередники між Небом і "суєта-суєт" земного світу. Їх місія полягає в одному - дотримуватись Слова Божого, яке має бути у душі "за образом і подобою". Пишні храми, облачення, культ підкреслюють важливість божественного всупереч земному. Натомість політичні розбори походять від першого і найбільшого серед смертних гріхів: гордині.

Відео дня

Читайте: Некрофильский шантаж попов

Смертний гріх ("корінний гріх" – у католицькій теології)– головна вада, що лежить в основі безлічі інших гріхів, спотворює задум Божий про людину, веде душу до погибелі. Він не має прощення… Перше місце серед смертних гріхів посідає гординя – самовдоволене захоплення власними достоїнствами, справжніми або уявними, що відсікає людей не лише одне від одного, а й від самого Бога. Гординя покриває людину грубим панциром, під яким вона мертвіє, стає нездатною до любові, дружби і навіть до простого щирого спілкування…. Гріх гордині походить від егоїстичного відчуття власної "праведності", і Бог ненавидить її, тому що вона перешкоджає людині пізнавати Його…

Читайте: ОПГ аятоли Гундяя – за парєбрік!

Проблема у тому, що священнослужителі сьогодні мають необережність, або ж, навіть, зухвалість, у прагненні ставити себе на місце Бога і від Його імені вирішувати, що є справедливим, а що – ні. Однак Його Царство не від світу цього. А це означає, що ідеальні речі, які знаходяться у сфері духу, не підпорядковуються ані політичним, ані будь-яким владним інтересам, окрім влади Бога. Перед Ним у християнстві "немає ані елліна, ані юдея".

Християни засуджують гріх гордині, оскільки ця вада – не від Бога: "Чому гординя є настільки гріховною? Вона приписує людині заслуги за те, що здійснив Бог. Гординя відбирає славу, що належить лише Богові, та приписує її людині. Врешті-решт, гординя – це поклоніння самому собі. Все, чого би ми не досягли в цьому світі, було б неможливим, якби Бог не надав людині такої можливості й не підтримав її. "Що ти маєш, чого б ти не отримав? А якщо отримав, то чому хвалишся, неначе той, хто не одержав?" (1 Коринтянам 4:7). Саме тому ми віддаємо славу Богові – лише Він заслуговує на неї…"

І наостанок риторичне: як могло статися так, що паства є духовнішою за релігійних наставників у вірі? І чи не означає це те, що деякій Церкві слід публічно покаятись за таку свою історію, а, покаявшись, - докорінно змінити вектор зацікавлень на власний, український народ? Згаданій Церкві слід робити це якнайшвидше, бо Господь не витримає подібних знущань.

Примітка: у тексті використані цитати з християнських інтернет-порталів.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...