Одним з учасників походу був знаменитий в СРСР бард Арік Крупп
50 років тому, в березні 1971 року, у Східних Саянах в Південному Сибіру дев'ять туристів з Мінська, у тому числі знаменитий радянський бард Арік Крупп, загинули під лавиною, що накрила їх 12-метровим шаром снігу.
Трагедія, яка стала найбільшою в історії білоруського туризму, сталася на підступах до перевалу Пихтовий (Тофаларський Ключ) в Іркутській області. За деякими параметрами її порівнюють із загибеллю групи Дятлова, пише "Комсомольская правда. Білорусь".
Так, 12 березня з селища Верхня Гутара в лижний похід вирушили, кожна за своїм маршрутом, дві групи з Мінська. Повернулася лише одна.
Арік Крупп захоплювався гірським туризмом і альпінізмом. Джерело: книга "Плата за вдих"
8 квітня контрольний термін повернення для тургрупи Михайла Кореня закінчився, і 11 квітня почалися пошукові роботи, які тривали до червня.
Про те, що сталося в березні, стало відомо зі знайдених рятувальниками щоденників двох учасників походу. Зокрема, Олександр Носко писав:
Записи з щоденника Олександра Носко. Джерело: скриншот
А інший учасник походу, Ігор Корнєєв, у своєму щоденнику розповів про те, як його товаришів накрило кілька лавин: "...Залишився прив'язати запасну лижу. Побачив, як зійшла лавина, але попередити не встиг. Слідом за першою зійшла друга, третя. Зіткнувшись, лавини утворили снігові стоги. Поставив намет. Намагався відкопувати товаришів. Відзначив місце лижею. Вирішив рухатися назад. Негода. Перечекавши її, пішов униз...".
Згодом рятувальники прояснили картину трагедії. Надія Крупп, дружина Аріка Круппа, описала її в своїй книзі "Плата за вдих".
Надія Крупп описала загибель групи Кореня в своїй книзі. Джерело: скриншот
Туристів накрило одразу кілька лавин. Джерело: скриншот
У висновках комісії з розбору нещасного випадку зазначалося, що Ігор Корнєєв від нервового напруження, холоду (в нього не було сокири) та нестачі продуктів вирішив просуватися до мисливської хатинки в Межиріччі.
Вісім тіл загиблих рятувальники знайшли в період з 8 по 16 травня. Вони лежали недалеко одне від одного, поперек або головою вниз. Тіло дев'ятого, Ігоря Корнєєва, довго не могли знайти. Про те, що його треба відшукати і привезти до Мінська, розпорядився особисто перший секретар ЦК КПБ Петро Машеров.
На черговий день пошуків, коли сніг підтанув, рятувальники виявили руку Корнєєва з лижною палицею. При ньому була записна книжка, яка й відкрила таємницю трагедії.
Дев'ять туристів з Мінська загинули 1971 року в Східних Саянах. Джерело: книга "Плата за вдих"
Як писала Надія Крупп, найдовше прожила собака. Залишившись одна, вона, очевидно, в пошуках їжі, побігла туди, де засипало туристів, і стала відкопувати рюкзаки. Але лавиною засипало і її.
Загибель туристів з Мінська іноді порівнюють з трагедією групи Дятлова. Так, інструктор гірського туризму Євген Буянов у статті "Пустощі лавин" на mountain.ru назвав деякі подібності нещасних випадків:
у групі було 9 осіб,
рятувальникам вдалося, хоч і не одразу, виявити повалений вітром намет,
схил спочатку не здавався лавинонебезпечним, але потім рятувальники зрозуміли, що лавини сходили зверху, з уступів,
Корнєєва, як і чотирьох дятловців, знайшли окремо від інших;
в учасників походу знайшли щоденник,
схил у місці установки намету мав крутизну приблизно 28-30 градусів.
Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше експерт у сфері спортивного туризму, викладач Пермського університету Андрій Корольов розповів, чому тіла учасників групи Дятлова опинилися в різних місцях.