Ворогові не побажаєш: донеччани відверто розповіли про виживання в "сірій зоні"

Жителі "сірої зони" на Донбасі змушені виживати в бойових умовах, залишившись без житла, магазинів і засобів до існування.

Про це пише "Сегодня".

З початком бойових дій у селищі Славне, яке знаходиться всього за 20 км від Донецька, перестали ходити пасажирські автобуси, тут немає жодного магазину і вже на під'їзді починаються перебої з мобільним зв'язком.

Місцеві жителі скаржаться, через комендантську годину в темний час доби проблемно заїхати навіть їм самим.

Читайте: "Росіє, будь проклята": загибель українських вояків на Донбасі схвилювала мережу

"Сюди заїхати можна тільки до 10 вечора - потім уже нас не впускають. У Мар'їнці такого немає, в Красногорівці такого немає, а у нас - є!" - кажуть вони.

Незважаючи на те, що селище, здавалося, приречене на повне вимирання - тут продовжують залишатися близько 60 місцевих жителів. Наймолодшому жителю селища Артему всього чотири місяці.

"У нас у селі кожен будинок постраждав від обстрілів - немає такого, щоб у якийсь прилетіло, а в якийсь ні. За хлібом, та й взагалі за всіма продуктами, їздимо в сусідню Новомихайлівку. Точніше, ми замовляємо сусідам, у яких є машина, і вони нам привозять продукти. Якщо стало погано, швидше також побігти до сусідів, і вони відвезуть у лікарню. Я тут не єдина з дитиною. У нас троє дітей до трьох років, які народилися під час війни. Є й чотирирічний, є і п'ятирічний малюк. Є навіть майбутня матуся", - розповіла мати малюка.

"Кому ми і де потрібні? Все питає, мовляв, чому не їдемо, а куди нам їхати? Я вже не раз говорила, що дайте мені нормальний будинок, дайте правовстановлюючі документи - і я з задоволенням переїду звідси. У нас найбагатша людина - це людина, яка пенсію отримує. А так роботи немає. Слава богу, хоч пенсію привозять", - говорить одна з місцевих жителів.

Біженцям із села Широкине, що під Маріуполем, повертатися вже нікуди - їх село розбите практично повністю і в ньому вже більше двох років ніхто не живе. Велика частина широкінців осіла в Маріуполі, кількох людей - в основному, людей похилого віку - прихистив один із приморських пансіонатів.

Читайте: "Ми хочемо Алеппо в Києві?" Тука оцінив закон про повернення Донбасу

"Дні йдуть, а просвіту ніякого. Уже півтора року так, час ніби зупинився. Нічого не відбувається і не міняється. Вже звикли до думки, що додому не повернемося. Нас живе більше десяти чоловік у пансіонаті і ми чекаємо кожного дня, що нас прийдуть виселяти. Додому повертатися нікуди - будинки розбиті. Тільки в дах мого будинку штук десять мін потрапило. Так що житла немає, майбутнього немає. Живемо на свої крихітні пенсії, роботу знайти неможливо", - розповів колишній широкінець Олександр.

Ті ж проблеми і в селі Павлопіль - розбиті будинки, і знищені городи. Найстрашніше, що село задихається від поганого водопостачання, люди похилого віку змушені купувати питну воду зі своїх крихітних пенсій.

Як повідомляв "Обозреватель", раніше з'явилися фото і відео, як російські "козаки" цинічно розстрілювали українське село на Донбасі.