Хай живе нацизм!

Дивився співтовариші фінал Чемпіонату світу з футболу. До кінця надзвичайно млявого і нудного першого тайму згадав я збірну СРСР. Згадав в тому контексті, що Союз міг показати дещо і в економіці, і в політиці, і в спорті. Мій друг, який свято вірить практично в усі, що розповідає прямокутний ящик, і голосував у свій час за розмовляючу голову-Яценюка, висловився в тому дусі, що, мовляв, все це нісенітниця. При чому тут Союз, раніше просто футболісти краще були.

Я засумнівався. Як це "краще"? Чи не з того ж місця вони на світ Божий з'являлися, не на тій же землі росли? Просто їх жахнуть могли за програш, та й самі вони не губами ворушили, слухаючи державний гімн, а реально співали. Гордість була, і віра. Згадую того ж Блохіна, так він мало не плакав, як напружувалися на його обличчі і без того виступаючі вени, коли грало з колонок знайоме всім і кожному "республік вільних ..."

- Все це фігня, - говорив мій друг впевнено, і запивав розповзався бутерброд кока-колою.

Згоден - фігня. Причому, повна. Все, що ми маємо на сьогоднішній день - це і є сама натуральна фігня. Кожен може нині споглядати, у що перетворилася наша республіка, колишня колись Колосящееся житницею. Символ України сьогодні - не серп і молот, а качан кукурудзи по п'ять гривень за штуку, вставлений в пару єгипетських картоплин. Такий собі фалічний, багатозначний символ.

Все, починаючи з гімну, який замінив "живи Україно, прекрасна и сильна!" На "ще не вмерла України ні слава ні воля" просякнуте бездумним бажанням розтоптати, знищити, не створюючи натомість нічого толкового. Чим це не більшовицьке "до основанья, а затем"? Правда, якщо бути об'єктивними, то слід визнати - "до основанья" навіть таким майстрам руйнування, як наші керманичі, розшльопала створене при зневажаються ними "совку" не вдалося. Ми на стратегічних об'єктах, розпродаються та разграбляет, досі виїжджаємо.

Але не про економіку мова. Не в економіці річ, не в ній першопричина. Це нам економіку навмисно представляють головним двигуном розвитку країни, таким собі серцем, качає кров коштів по артеріях регіонів. Ми можемо розігнати ВВП хоч до сінгапурських 10%, хоч до марсіанських 200% - країна як і раніше буде залишатися в глибокій і безпросвітної дупі. Дайте кожному жителю України по 10000 доларів, і нічогісінько не зміниться. Бо гроші проп'ють і прожрут, прокурений і просадили. І з великого, вселенського бодуна в масштабах держави, відригнеться тухло розумінням цілковитої відсутності цілей і мрії. Однією мрії, однією цементуючою ідеї. Однією на всіх, дуже потрібною сьогодні нам ідеології.

Ми витерли ноги об героїв минулого, але нових героїв так і не спорудили. Виявилося - ні з чого. Ні, не сперечаюся, цілком можливо, що років так через п'ятдесят Ясноокий українські школярі захочуть бути схожим на славного героя Гонгадзе, або на ... кого? Хто сьогодні стоїть на п'єдесталі, з якого нерозумні грязнорукіе рогулі з такою люттю скинули піонерів-героїв, космонавтів і розвідників, замучених у катівнях гестапо? Нема кого! Не приживаються на постаментах Бандери і Шухевичі. Не хочуть їх мармурові або бетонні пики бачити на переважній частині землі української. У плані героїв вакуум у нас конкретний.

А як іржали, ухахативалісь всього двадцять років тому. І Космодемьянскую в унітаз спустили - зробили з девчонки мало не повію на службі у НКВД, і Льоню Голікова, і Ватутіна, і генерала Карбишева опустити спробували нижче плінтуса. Туди, де самі, туди і героїв. Генерала в концтаборі водою на морозі поливали, а вдячні нащадки через п'ятдесят років лайном спробували облити. Почали тиражувати "перевірену інформацію" про те, що Карбишев за колючим дротом кожен день французький коньяк споживав, мав денщика, і жив розкошуючи. І ще один доказ приводять того, що помер незламний генерал від старості. Доказ залізобетонне. Мовляв, в той лютневий день, коли героя вбили, температура стояла плюсова, стало бути, замерзнути він не міг. Ось як! З достовірних джерел відомо. Піди посперечайся з такими знавцями.

Обгидили все, залишили лише козаків а шароварах да видатні битви в стилі масового самогубства під Крутами та геніальної конотопської операції. Школярам, ??що загубилися в калейдоскопі пропонованих їм героїв, рівнятися на кого. Студенти обирають в якості об'єктів для наслідування героїв капіталістичної праці. Але і ці герої якісь нецельним, половинчасті. Це тобі не горезвісне "довго працював, і домігся", а в 99% випадків "хапнув з бюджету, і піднявся".

Ідеології немає, і начебто вона не потрібна навіть. Навіщо вона нам? Без неї проживемо. І живемо. Мріємо про гроші, п'ємо пиво, жуємо чізбургери. На виході безідеологічних існування маємо країну, де все робиться через відоме отвір. Якщо автомобіль, то Таврія, якщо революція, то помаранчевий Гульбан на майдані, якщо асфальт, то разлазящійся, якщо парламент, то клоунський, якщо футбольна команда, то вічно програє.

Спроба запровадити на цій землі ідеологію націоналізму провалилася. Шаровари з чубами і глечики з вишиванками - це не ідея для нації, а заяложений селюкізм. Як ти його не прищеплюється - всохне. Найчастіше націоналізм в вузьколобому вітчизняному розумінні - це чітке превалювання етнічних українців над усіма іншими. Ти тут можеш прожити все життя, народити дітей і онуків, але якщо національність твоя "російський" - ти вже другосортний товар. Якщо єврей - то третьосортний, ну а всякі там азербайджанці та грузини - взагалі браковані люди. Хіба можна їх порівняти з нащадками славних козаків?!

Ні на чому реальному не заснований (героїв і подій, якими можна пишатися адже немає!) Націоналізм призводить до деградації, до закупорювання в смердючій банку самозамилування, до консервації ідіотизму і гордості цим ідіотизмом. Так, ми ідіоти, за двадцять років нічого путнього не створили, але ж ми - українці! Так, наші землі отруєні, а картопля ми веземо з Єгипту, але ж ми - українці! Так, у регіонах (у Луцьку, наприклад) менти переходять на кінне патрулювання, тому що НІ БЕНЗИНУ для транспорту. Ну і що ж, ми все одно найкращі! Навіть якщо замінимо маршрутки на кінні вози. Навіть якщо влаштуємо тут у себе середньовіччі. Ура, наша національність краща, просто тому що вона найкраща. Просто так. І вже тому що ми українці, ми краще жидів і чернозадих.

Нам не витягнути країну з помийної ями, використовуючи гнилої канат націоналізму. Нам потрібен нацизм. Як повітря необхідний, як вода. Нацистська ідея. Завдяки Адольфу Шикльгрубер ідея нацизму стала нині табу. Але ж, по суті, Гітлер побудував націоналістичний держава, а не нацистське! Чи не віщав з трибуни Гіммлер про те, що всі, хто живе в великої Німеччини - представники вищої раси. Він конкретно про німців кричав. Про славних нащадках вищої раси. Придворні історики знаходили підтвердження унікальності німецької породи, і дивували населення планети Земля колосальними палеонтологічними відкриттями. Нічого не нагадує? Нагадує, звичайно ж. Історики українські практично впритул підійшли до розгадки територіального знаходження Едемського саду. Він, звичайно ж, у Хоружівці перебував. Адама звали Миколою, а Єву - Параскою. Це євреї у своїй Біблії пізніше все наплутали.

Нацизм припускає ідею, рухатися націю вперед незалежно від національностей окремих представників цієї нації. Найвідоміша нацистська країна - це США. Говорити про національність американців не доводиться, тому що національності такий просто немає. Зате гордість за свою країну розпирає будь-якого корейця і африканця, що має в кишені паспорт з орлами і кактусами. І з ідеологією у американців все гаразд. Вони вірять у демократію і приватну власність. Нехай демократією там і не пахне, але віра в неї рухає націю вперед зі швидкістю звуку. Є у жителів Штатів непорушні святині, є любов до своєї країни, є історичні особистості, які є героями, і машина по створенню корисних, позитивних міфів теж працює безвідмовно. На сьогоднішній день ніхто з політиків (за винятком представників компартії, однак ідеологія комунізму аж ніяк не є об'єднує на цій землі) реально не може запропонувати українцям нацистську ідею. Ідею, яка цементувала б народ незалежно від мови спілкування, місця проживання та віросповідання.

У кращому випадку, думки про пропозицію нації ідеї та ідеології трансформуються в балаканину про ідею та ідеології. Поговорили і розбіглися. А вакуум залишився. Немає героїв, немає особистостей, на яких могло б рівнятися молоде покоління. Ні до чого прагнути, нічого будувати. Хоча слова про будівництво звучать з періодичністю похвальною, немає навіть макета того, що будується. Може, п'ятиповерхівка, а може - курник.

Тільки той, хто дасть українцям нацистську ідею, зможе перевернути корито з нечистотами, іменоване гордим словом "держава". Тільки та політсила, яка, прийшовши до управління цим поки що неперевернутим коритом, почне не ганьбити всіх і вся, а відливати з сяючою бронзи справжніх героїв, виведе країну з глухого кута, а націю зі ступору. Одне покоління ми, схоже, втратили. Але заради тих, хто буде ще народжуватися тут - ПОДАРУЙТЕ УКРАЇНІ НАЦИЗМ!