Водій для Юри: Як Луценко шофера в лицарі справив

Земляк - це святе. Не допомогти землякові - ганьба. Не кидай земляка - і він тебе не кине. Такі неписані закони земляцтва. А закони треба шанувати - хоча б неписані, раз вже на державні плюєш. Жив та був простий рівненський роботяга Леонід Приступлюк. Як і всі нормальні радянські люди, відслужив він в армії, після чого двадцять років працював на рівненському радіозаводі водієм. Так тривало до самого 1 грудня 2003 Ми не знаємо, як Льоня Приступлюк познайомився з Юрієм Луценком. Але можемо уявити. Якщо помилимося, нехай Юрій Віталійович або сам Приступлюк нас поправлять. Ймовірно, Приступлюк як раз віз на своїй акуратною "ГАЗелі" продукцію Рівненського радіотехнічного заводу - гучномовці рупорні і шафи сушильні. А Юрій Луценко, молодий депутат-соціаліст, герой акції "Україна без Кучми", як раз заглянув у рідне місто і був вражений водійським майстерністю земляка. Тоді-то, напевно, і запропонував Луценко заводському шоферу стати помічником-консультантом народного депутата. - Дик я того ... Не вмію! - Розвів, мабуть, руками Приступлюк, який пристрасть як не любив займати не своє місце. - А що там уміти! - Підбадьорливо посміхнувся йому Луценко. - Крути бублик да помилковий. Чи не все одно, як твоя посада в трудовій книжці прописана? Нелегко, напевно, було Леоніду розлучатися з рідним заводом. Але чомусь захопив його молодий опозиціонер. І став Приступлюк возити не рупори й магнітоли, а цілого народного депутата. Повторюємо: можливо, все відбувалося інакше. Але справжню картину тих подій можуть намалювати тільки самі учасники - Луценко і Приступлюк. Якщо їх як слід допитати. Змінювалися посади Юрія Луценка, змінювалися машини, на яких він їздив - незмінним залишався тільки вірний Льоня за кермом. А як казав Людовик Тринадцятий, найкраща нагорода за вірність - пістолі. У сенсі, грошові знаки, а не стрілецька зброя - хоча з пістолетами у Луценка теж каламутна історія була. Але не про неї зараз мова. Звичайно, це особиста справа народного депутата, як саме використовувати допомогу і консультації свого помічника-консультанта. Досить імовірно, що в справі автомобілевожденія та суміжних галузях Приступлюку і справді не було рівних. А далі підуть вже не вільні допущення, а сухі факти. У лютому 2005 р., як всі пам'ятають, Луценко стає главою МВС. А Приступлюк - ні, не помічником-консультантом міністра і не шофером в міністерському гаражі. Він прийнятий на службу в органи "на посаду старшого оперуповноваженого 4-го сектора 2-го відділу 2-го управління Департаменту розвідувально-пошукової діяльності МВС України з присвоєнням спеціального звання капітан міліції". Прийнятий 47 років від роду, що прямо суперечить "Положенню про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС", згідно з яким міліцейські чини нижче полковника служать до 45 років. Чим міг бути корисний на оперативно-розвідувальній роботі мужик з двадцятирічним стажем перевезення радіоапаратури (або заводського начальства)? У грудні 2006 р. Луценко вперше знімають з поста міністра. Через три місяці з "органів" звільняють і "оперуповноваженого" капітана Приступлюка. Зауважимо, звання не позбавляють, стусана під зад не дають - тихо "йдуть" за віком. Але в грудні 2007 р. Термінатор повертається. А наступного дня повертається і його улюблений водій - на посаду старшого оперуповноваженого 4-го сектора 1-го відділу 2-го управління Департаменту оперативної служби МВС України у все тому ж званні капітана міліції. Повертається без кадрової комісії, оформляється за день. Через два місяці він уже старший опер з особливих доручень. Кар'єра "водія для Юри" рвонула вгору. Вже в грудні 2008 р. він стає помічником Міністра відділу поточної діяльності. А ще через рік Приступлюка звільняють за віком ... щоб наступного дня повернути на колишню посаду, але вже в якості держслужбовця 9 рангу. І лише коли змінилася влада, Приступлюк написав заяву "за власним". До цього часу Леонід встиг стати підполковником міліції. У званні капітана він пробув трохи більше двох років, а майором - рік і дев'ять місяців. При тому що термін вислуги для капітана - 3 роки, а для майора - 4. Хоча у випадку особливих досягнень по службі термін вислуги може бути урізаний наполовину. Проте Луценко наче боявся спізнитися - і якщо дострокову майорську зірочку ще можна виправдати міфічними "заслугами", то звання підполковника Приступлюк отримав в порушення як Положення про проходження служби, так і Порядку представлення до нагород і звань. До речі, про нагороди. Як вам списочок? 1. "За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності" 06.12.2005. 2. "Хрест Слави" 15.02.2006. 3. "Лицар Закону" 04.05.2006 4. "Почесний знак МВС України" 05.05.2008 5. "За відданість службі" II ступеня 26.06.2008 6. Медаль "За бездоганну службу" III ступеня 18.12.2008. 7. "Закон і честь" 11.02.2009. Це всі нагороди Леонід Приступлюк отримав за героїчні перевезення тіла міністра. Більше двох разів за рік (див. 2008 року) можуть бути нагороджені тільки ті міліціонери, які брали безпосередню участь у розкритті злочинів, виявили мужність і сміливість при затриманні небезпечних злочинців, ризикували життям. Добре б поцікавитися у Приступлюка, які у нього заслуги в справі боротьби з міжнародною злочинністю (нагорода За міжнародне співробітництво). "Хрест Слави" дають за виняткові заслуги в боротьбі зі злочинністю, організації ефективної роботи підлеглих щодо забезпечення правопорядку, захисту прав і свобод громадян, інтересів держави. "Лицарем Закону" можна стати за вмілу організацію діяльності підпорядкованих органів або підрозділів, визначний особистий внесок у справу досягнення високих результатів у роботі по зміцненню законності і правопорядку. Ну, а "Почесний знак МВС" і зовсім вручається тим, хто відслужив 10 років у міліції. Приступлюк же "відслужив" - нумерологічний казус! - 6 років, 6 місяців і 6 днів. Або у міністерського лейб-шофера рік за два йде? Але у міністра своє бачення твору: у поданні до нагороди Приступлюку приписується участь в оперативно-розшукових заходах і затриманні злочинців. Однак справжні оперативники, які займалися зазначеним справою, в упор не пам'ятають ніякого Приступлюка. На випадок, якщо хтось живить якісь ілюзії - все це час старший оперуповноважений, капітан, майор, підполковник, помічник міністра внутрішніх справ, держслужбовець 9 рангу, Лицар Закону Приступлюк був банальним водієм Луценко. У своєму Департаменті він з'являвся раз на місяць, щоб отримати зарплату - про це свідчать товариші по службі, які визнають, що ніякої участі в роботі свого підрозділу Приступлюк не приймав. Втім, це й не передбачалося. Треба сказати, що Юрій Віталійович допоміг своєму земляку не тільки з працевлаштуванням у столиці і з просуванням по кар'єрних сходах, а й з пенсійним забезпеченням. Причому вирішував це питання на найвищому рівні. У жовтні 2008 р. Луценко звернувся з листом до прем'єр-міністра Юлії Тимошенко з проханням про зарахування до вислуги років терміну перебування Приступлюка на посадах водія. У лічені дні віце-прем'єр Турчинов наклав схвальну резолюцію. Внаслідок МВС нарахувало міністерському земляку не шість з половиною, а 22 роки вислуги років. Загальний же пенсійний стаж у Приступлюка склав 29 років. Відповідно пенсію йому нарахували без малого 6 тис. грн на місяць, плюс 27,7 тис. грн одноразової допомоги. Всього ж, за даними Служби внутрішньої безпеки МВС, загальна сума виплат Лицареві Закону в Центральному апараті міністерства склала 165,5 тис. грн. Усім би водіям так заробляти, скажу я вам. Нагадую, земляки один одного не кидають. Міцно покористувавшись міністерством внутрішніх справ, Юра і Льоня продовжують свою співпрацю вже на громадянці. Чи треба говорити, що гучна історія з затриманим на Печерську позашляховиком Луценко не обійшлася без прізвища Приступлюка, на якого була оформлена липова довіреність? Цікаво, що на це скаже Юрій Луценко? Хотілося б, щоб хоч що-небудь сказав. Якщо не нам, то хоча б слідчому. Скільки можна відбуватися жартами, справді!