Історія науки і техніки: перелік досягнень чи драма ідей?

Потрібно знайти такий спосіб викладу історії науки, який показав би процес мислення, що призвів до відкриття.

Відео дня

Альберт Ейнштейн

В останні десятиріччя наша цивілізація вступила в постіндустріальну еру. З одного боку, зв'язку науки і техніки з повсякденною життєдіяльністю людини стали нерозривними, а з іншого - стало видно зворотний бік безперервної гонки науково-технічного прогресу. Вона розриває природні відносини людини і природи, руйнує традиційні цінності та негативно впливає на довкілля. Суспільство дедалі більшою мірою усвідомлює, що вивчення історії науки і техніки у всій їх повноті та протиріч стає необхідним елементом освіти сучасного фахівця. Саме ця наукова спеціальність здатна виявити закономірності процесу пізнання і здійснити прогноз його подальшого розвитку на благо людства.

Стан і перспективи наукових досліджень та викладання в галузі історії науки і техніки в наукових установах та вузах регіону - така тема засідання ради Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України. Воно відбулося на базі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", оскільки саме в цьому університеті в 2004 році відкрита перша в Україні кафедра історії науки і техніки, а також діє спеціалізована рада із захисту дисертацій з цієї дисципліни.

ПО ЗАПОВІТАМИ ВЕРНАДСЬКОГО

- Життя людства радикально змінюється тоді, коли в науці робляться відкриття, а в техніці з'являються нововведення, які викликають революційні сплески, - так почав свою доповідь на засіданні вченої ради Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України професор, доктор технічних наук, лауреат Державної премії Україна, ректор Національного технічного університету "ХПІ" Леонід Товажнянський.

Протягом всієї історії науки простежуються дві тенденції - диференціація знань та їх інтеграція. Інтегральні знання мали філософи античної Греції та Риму, які розуміли природу як ціле. У міру накопичення знань відбулося виділення окремих галузей науки, а революція в природознавстві на рубежі XIX-XX століть стимулювала їхнє подальше розмежування. Однак на початковому етапі НТР в середині XX століття фахівці почали усвідомлювати: відсутність цілісного погляду на природу порушує взаєморозуміння двох культур - природничо-наукової та гуманітарної - і гальмує процес розуміння дійсності.

Вихід з цього становища полягає в інтеграції знань, але вже на новому етапі - постнекласичної науки, яка має подолати вичерпав себе потенціал дисциплінарної культури наукового і навчального знання. Переважною стає ідея синтезу наукових знань - прагнення побудувати загальнонаукову картину світу на основі принципу універсального еволюціонізму, який об'єднує ідеї системного та еволюційного підходів.

- Об'єктами науки стають "человекоразмерние" комплекси, наприклад, глобально-екологічні або біотехнологічні, невід'ємним компонентом яких є людина, - підкреслює Леонід Леонідович. - У результаті вивчення таких складно організованих систем створюється нова картина світу. Саме ця обставина змушує нас звернутися до історії науки і техніки як одного з важливих аспектів інтегрального знання і призводить до необхідності її вивчення у системі університетської освіти.

Історія науки і техніки - це порівняно молода наука, витоки якої знаходяться в кінці позаминулого століття. Поступово завдяки зусиллям учених різних країн вона була перетворена на самостійну, справді інтернаціональну та інституційно оформлену дисципліну і стала об'єктом дослідження і викладання в університетах і наукових центрах багатьох країн світу. На ХХ Міжнародному конгресі істориків науки в 1997 році в Бельгії Україна стала повноправним членом Міжнародного союзу істориків науки.

Багато уваги розвитку цієї науки приділяв засновник і перший президент Української академії наук Володимир Іванович Вернадський. Йому належать пророчі слова: "Історія науки є знаряддям досягнення нового. Наукове вивчення минулого, зокрема наукової думки, завжди приводить до введення в людську свідомість нового. Але в моменти перелому свідомості людства так і тільки так відкрите нове може бути величезною духовною цінністю в житті людства ".

У нашій країні система досліджень у галузі історії науки і техніки почала динамічно розвиватися в останні 10-15 років під впливом діяльності Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.Доброва НАНУ. Тут сформувалися дві наукові школи: істориків науки і техніки та науковедов. Центр істотно впливає на характер і зміст наукових досліджень у вищій школі та наукових установах, на методологію викладання історії науки і техніки у вищих навчальних закладах країни.

Зріс інтерес до досліджень у цій області і в українському суспільстві. Свідчення тому - наукові журнали та збірники статей, де публікуються результати досліджень. Серед них - "Наука та наукознавство", "Проблеми науки", "Вісник Дніпропетровського університету" (серія "Історія і філософія науки і техніки"), "Механіка та машинобудування" та інші. За 1979-2009 рр.. у вузах та наукових установах України захищено більше десяти докторських і сто тридцять кандидатських дисертацій з цієї тематики.

Тільки у Харкові за останні роки написано і видано більше десятка книг, які увійшли до скарбниці бібліотеки з історії науки і техніки України. Так, в Радіоастрономічному інституті НАН України видано працю "Академік С.Я.Брауде у спогадах сучасників". Великою популярністю користується книга В.Когана "Його називали КД" про науково-педагогічної роботи директора Харківського фізико-технічного інституту К.Сінельнікова і монографія "Л.В.Шубніков. Вибрані праці. Спогади "під редакцією директора Фізико-технічного інституту низьких температур НАНУ Б.Веркіна. З цікавістю зустріли вихід в світ книг видавництва НТУ "ХПІ" "Академік В.І.Атрощенко", "Михайло Федорович Семко", "Олександр Михайлович Ляпунов".

Бібліографічною рідкістю стали такі праці, як "Лабораторія № 1. Ядерна фізика в Україні "і" Справа УФТІ. 1935-1938 ", написані істориком науки, фізиком Ю.Ранюком. Зовсім недавно вийшла з інтересом зустрінута науковою громадськістю книга В.Когана, В.Толок і В.Власова "Фізика і Харків".

Ідеї ??В.Вернадського розвивав на практиці перший директор Харківського практичного технологічного інституту В.Кирпічов. Він рекомендував викладачам і студентам звертатися до історії творчості діячів науки і техніки, оскільки навіть самі революційні наукові відкриття і технології ніколи не виникають на порожньому місці, а вивчення минулого не тільки не заперечує наукового новаторства, але, навпаки, дозволяє по-справжньому його оцінити. Ідеї ??В.Вернадського і практична діяльність В.Кирпічова є основоположними у формуванні навчальних програм викладання природничих і технічних наук, визначенні тематики та напрямів досліджень у Національному технічному університеті "ХПІ".

ИНЖЕНЕР XXI СТОЛІТТЯ - найгуманніша СПЕЦІАЛЬНІСТЬ

- Леонід Леонідович, на яких факультетах НТУ "ХПІ" ведеться викладання історії науки і техніки? - Запитую ректора НТУ "ХПІ" Л.Товажнянського.

- Ця професійно орієнтована навчальна дисципліна, яка включає історію природничих і технічних наук, читають студентам третіх курсів усіх спеціальностей. Всього 72 години, включаючи лекції, семінари, круглі столи і самостійну роботу. З дисциплін соціально-гуманітарного блоку вона єдина пронизує всі навчальні курси, що викладаються в університеті, і сприяє формуванню науково-технічного мислення та світогляду молодого фахівця.

Методологічно робота кафедри базується на розвитку фундаментальних положень роботи вчених нашого вузу С. Богомолова і Л. Даниленко - "Інженер XXI століття - найгуманніша спеціальність на Землі". Головною метою інженерної діяльності нашого часу стає створення гармонійного середовища проживання, яке відповідає потребам суспільства і особи. А якщо конкретно - підвищення ефективності праці людини, примноження і розширення її можливостей, звільнення від роботи в умовах, небезпечних для здоров'я. Розвиток соціально та економічно затребуваних, конкурентоспроможних технологій, технічних об'єктів і систем багато в чому залежить від творчої активності фахівців, їх готовності до наукової та інноваційної діяльності на новому витку розвитку суспільства.

Крім загальноуніверситетського курсу історії науки і техніки, історичний аспект супроводжує спеціальні навчальні програми, де обов'язково відводиться місце історії розвитку окремих галузей, кафедр університету, факультетів, спеціальностей, діяльності видатних особистостей.

- За свою багаторічну історію наука накопичила масу ідей, відкриттів, помилок, досягнень, фактів та імен. За яким принципом відбирається матеріал для лекцій і семінарів?

- Історія науки і техніки не просто реконструює минуле наукового знання, а й досліджує процес розвитку науки для виявлення тих глибинних тенденцій і закономірних зв'язків, які визначають зміст і спрямування цього процесу. Цим положенням і диктується добір матеріалу. Природно, мова йде і про видатні персоналії світової науки і техніки, і про їх внесок у розвиток цивілізації. Така подача формує у молодого фахівця розуміння, що наука виступає не тільки і не стільки у формі конкретного результату, скільки у формі боротьби ідей за утвердження істини.

- За якими підручниками навчаються студенти?

- Специфіка дисципліни вимагає нового підходу, нових технологій і засобів навчання. Так, крім традиційних монографій і підручників, на кафедрі історії науки і техніки видані навчальні посібники, два з яких мають гриф МОН України, а також електронний варіант підручника. Частина лекцій має тематичний мультимедійний супровід. Все це виконується в творчій співдружності з випусковими кафедрами університету. У курс навчання входять також лекції відомих фахівців, семінари, консультації з виконання самостійної роботи, а також відвідування бібліотеки та музею історії нашого університету, де багата експозиція, що розповідає про становлення наукових шкіл вузу. На основі зберігаються тут історичних документів студенти пишуть реферати та наукові доповіді з історії науки і техніки, з якими виступають на семінарах і всеукраїнських студентських наукових конференціях.

- А над якими темами працюють фахівці кафедри історії науки і техніки?

- Можу навести кілька тем, які показують спрямованість досліджень наших фахівців. Це "Історія танкобудування в Україні в ХХ столітті в контексті світового розвитку", "Розвиток приладобудування України в 1980-ті роки", "Міжнародне співробітництво України в галузі науки і техніки", "Зародження і розвиток інформаційних технологій в Україні. Світовий контекст "," Розвиток математичної культури в Україні в XIX-початку ХХ століття ". Вчені виконали також дослідження на замовлення МОН України "Інноваційна діяльність вищої технічної школи України у підвищенні науково-технічного рівня промислового виробництва".

Частина досліджень присвячена історії науки і техніки нашого університету. Наприклад, "Діяльність науково-технічної школи М.Ф.Семка у галузі фізики різання матеріалів", "Науково-дослідна робота в Харківському політехнічному інституті на етапі науково-технічної революції", "Діяльність учених Харківського технологічного і Харківського електротехнічного інститутів у розвитку науки про електриці ".

- Леонід Леонідович, як ви вважаєте, може вивчення історії науки і техніки бути корисним і для гуманітаріїв?

- Безумовно, хоча і в дещо іншому форматі. В НТУ "ХПІ" навчальний курс викладається з урахуванням того, що наш випускник працюватиме з об'єктами біотехнології, генної інженерії, складних інформаційних комплексів, медико-біотехнічних, людино-машинних, соціальних і великих екосистем, а також біосфери в цілому.

Для студентів гуманітарних вузів і спеціальностей можна ввести викладання спецкурсів, в яких розглядалися б певні аспекти розвитку світової та вітчизняної наукової думки, її вплив на загальноісторичні процеси, на культурне і духовне життя країни. Крім іншого, такі знання дадуть можливість студентам будь-яких спеціальностей співвіднести гносеологічні можливості науки з порожніми обіцянками та проявами лженауки, яка, на жаль, існує в нашому суспільстві.

На мій погляд, цей предмет потрібно ввести й у програму шкіл. Так, НТУ "ХПІ" уклав договір про співпрацю з Інститутом проблем машинобудування НАН України, відповідно до якого розроблено навчальну програму "Історія науки і техніки" з методологічної спрямованістю для учнів 10-х та 11-х класів. Програма затверджена міським відділом народної освіти. Курс почали читати учням школи № 24 Фрунзенського району та коледжу № 141 Московського району міста Харкова.

- Що заважає активнішому поширенню викладання курсу історії науки і техніки в навчальних закладах різного рівня?

- Є кілька причин. Зокрема, це обмежена база підготовки фахівців вищої кваліфікації. Для порівняння наведу такий приклад - в структурі університету в Пенсільванії (США) відділення історії та соціології науки ось уже 30 років готує бакалаврів і магістрів. Випускники цього відділення працюють у різних галузях - як в університетах і наукових організаціях, так і в бізнес-корпораціях. На мій погляд, історія науки і техніки є тією галуззю знань, яка повинна стати важливою складовою частиною системи національної освіти України.

***

Дискусія, що розгорнулася на засіданні ради Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України, очолюваного академіком НАНУ Володимиром Семиноженко, де були присутні представники вузів, науково-дослідних інститутів і середніх навчальних закладів України, показала, що проблема викладання історії науки і техніки цікавить усіх.

Фахівці прийшли до висновку, що хоча в Північно-Східному регіоні України зосереджено понад 300 вузів і установ академічного та галузевого профілю, більшості з них в організації досліджень і постановці викладання не вистачає системності та масштабності. І цю ситуацію потрібно змінювати, оскільки вивчення історії науки і техніки є не тільки одним з головних способів розширення науково-технічного кругозору молоді, а й одним з напрямків вирішення проблеми відродження нації.

Рада Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України рекомендує Міністерству освіти і науки України вивчити досвід Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" і поширити його серед вузів і наукових установ. А також розглянути питання про доцільність введення у вузах України курсу "Всесвітня історія науки і техніки" і конкретних курсів з історії окремих наукових напрямів відповідно до профілю закладу. Подібні курси слід ввести і в старших класах шкіл, гімназій і ліцеїв.

Були висловлені й інші пропозиції. Наприклад, передбачити підготовку в провідних університетах України бакалаврів і магістрів за спеціальністю "Історія науки і техніки" та внесення відповідних змін до переліку напрямів та спеціальностей, за якими йде підготовка у вузах. І, відповідно, оголосити конкурс на розробку в 2010-2012 роках серії навчальних посібників і підручників з дисципліни "Всесвітня історія науки і техніки", а також її окремих напрямів.

НТУ "ХПІ" заснований в 1885 році. Це перший вуз в Україні, де студентам почали давати фундаментальні інженерні знання. Його організатором і першим директором був відомий вчений у галузі механіки та опору матеріалів, заслужений професор В.Кирпічов.

У 2000 році указом президента України університету присвоєно статус Національного вищого навчального закладу України. НТУ "ХПІ", акредитований вищим IV рівнем. Тут здійснюється підготовка фахівців за 95 спеціальностями на денній та за 69 - на заочній формі навчання. Сьогодні НТУ "ХПІ" має найвищі на південному сході України показники ліцензованого прийому за денною та заочною формами навчання і держзамовлення. В університеті навчається понад 26 тисяч студентів.

НТУ "ХПІ" є єдиним вищим навчальним закладом в Україні, який готує інженерні кадри з таких напрямків, як гідроенергетика, кріогенна техніка і технології, техніка і електрофізика високих напруг, фізика мікро-і нанотехнологій. Університет розвивається як багатопрофільний вищий навчальний заклад. За останні п'ять років відкрито підготовку фахівців з 15 нових спеціальностей, в тому числі: комп'ютерно-інтегровані технологічні процеси і виробництва, інформаційно-вимірювальні системи, хімічна технологія рідкісних розсіяних елементів і матеріалів на їх основі, видобуток нафти і газу, менеджмент інноваційної діяльності, інструментальне виробництво.

Особливу увагу в університеті приділяють системному підходу до вдосконалення організації навчально-виховного процесу, а також вдосконалення змісту освіти фахівців. На основі порівняльного аналізу навчальних планів провідних вищих навчальних закладів України, держав ближнього і далекого зарубіжжя розроблено нові навчальні плани, в яких знайдено оптимальне поєднання гуманітарних, природничо-математичних і технічних знань фахівців. У навчальні плани введено також розроблену в університеті концепцію "Гуманізація вищої інженерної освіти - стратегія поведінки сучасного інженера".

За останні десять років вуз отримав 12 державних премій (у тому числі три премії в 2009 р.) в таких областях, як верстатобудування, енергетика і турбобудування, космічні та інформаційні технології, газотурбінні двигуни для літаків і газоперекачувальних станцій, зміцнення обороноздатності, управління проектами та ін

Університет пишається входять до його складу науковими організаціями, які за своїм технічним оснащенням і можливостями досліджень посідають провідні місця в Україні та світі та визнані національним надбанням України.

Це Інститут іоносфери з його унікальною обсерваторією, яка не має аналогів в Україні. Вона є єдиною установкою некогерентного розсіювання на середніх широтах європейського регіону. Тут одночасно в широкому інтервалі висот можна вимірювати основні іоносферні параметри. У цьому інституті проводяться дослідження фізики сонячно-земних зв'язків, а також для розробки глобальних моделей іоносфери за програмами міжнародної співпраці з ученими США, Росії, Казахстану та інших країн.

Це Лабораторія турбінобудування ім. В.Маковського, яка є науково-дослідним комплексом з вивчення газодинамічних і теплофізичних процесів в турбомашинах. Експериментальні дослідження з використанням можливостей комплексу дозволяють створювати високоекономічні ступені для турбін, а також для модернізації турбін, які знаходяться в експлуатації на електростанціях України. Тут розроблені нові високоекономічні ступені турбін зі "зворотним закручуванням", унікальні широкорежимні останні ступені для швидкохідних і тихохідних турбін з довжиною робочої лопатки 1030 мм і 1450 мм, новий тип приладів для вимірювання відносного подовження ротора турбін.

Це науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут "Молнія", експериментальна база якого містить унікальні імітатори могутніх електромагнітних перешкод, великих струмів і високої напруги від джерел природного і штучного походження. Ці імітатори дозволяють проводити натурні випробування широкого класу об'єктів - від радіоелектронної елементної бази до об'єктів аерокосмічної техніки за параметрами електромагнітної сумісності та стійкості на відповідність вимогам національних, міждержавних і міжнародних документів. У 2000 році за рекомендацією Міжнародної електротехнічної комісії основне експериментальне обладнання об'єкта було включене до світового реєстру унікальних імітаторів електромагнітних імпульсів.

У 2010 році найстарішому технічному вузу України виповнюється 125 років.

ДТ