Підприємець, йди в тінь!

"Відкривайте кооперативи, займайтеся комерцією!" - Такий клич кинув свого часу незабутній і ненависний нащадками перший і останній Президент СРСР Михайло Горбачов. І закипіло море комерційне, забили хвилі підприємництва, ламаючи сформовану роками, спресовану планову систему, систему дефіциту і держторгівлі. По закінченні чверті століття гасла, проголошені Горбачовим, не втратили своєї актуальності. Ми живемо нині начебто в капіталістичній країні, де підприємницька діяльність є свого роду шматком пінопласту, що дозволяє сотням тисяч громадян мало-мальськи триматися на плаву. Відкриття СПД в Україні - справа, загалом-то, нікчемна. І простота процедури вселяє оптимізм у тих, хто стає на укочений грошовим гравієм доріжку підприємництва. Кують вони монетки, клепають гривні, але багатьом суб'єктам рано чи пізно приходить час закриватися. І ось тут наша держава, ратує за середній і дуже середній бізнес, підносить підприємцям подарунок. Вірніше, підносить гру в подарунок. Гра називається - "а ну-ка, козел, спробуй закритися". Не ставлячи в приклад щось далеке і абстрактне, наведу випадок з власної практики. Випадок гарячий, бо тема все ще жива. Тобто, епопея триває. Отже, задумала моя знайома закрити СПД за непотрібністю. Причому, врахуйте - суб'єктом вона була, прямо кажучи, ідеальним в усіх відношеннях. Жодної заборгованості, єдиний податок, робота без найманої сили, дохід у 10 разів менше допустимого і т.д. Спокійно робила роботу, спокійно отримувала за свою роботу гонорари. Відкриття СПД, як і будь-яка операція по розлученню лоха на гроші, нескладна. Лоху надається зелена дорога, а усміхнені працівники податкової стоять уздовж цієї дороги, і привітно махають лавровими гілочками. Пішла знайома в районну адміністрацію, взяла квитанції, оплатила, після чого вирушила до податкової свого району. Два-три походу по кабінетах, і ти підприємець. Із закриттям складніше. Починається все теж з Райдержадміністрації. Там підприємцю повідомляють - процедура закриття СПД за протоколом триває 2 місяці. Це мінімальний термін. І нікого не хвилюють твої особисті обставини, твоя можливість або неможливість, твоє бажання, небажання, або необхідність пройти процедуру швидше. Швидше нереально. Крім того, піщинки у величезних годиннику, відміряють 60 днів, починають струменіти не з моменту написання заяви про бажання закритися, а з моменту виходу газети з якимсь оголошенням про те, що ти припиняєш підприємницьку діяльність. Таке оголошення вийде через тиждень. Якщо зумієш домовитися "по-швидкому". Протягом двох місяців підприємець повинен принести в Районну адміністрацію п'ять довідок: - з податкової; - з пенсійного фонду; - з центру зайнятості; - з фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві; - з фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Зверніть увагу - при відкритті потрібно відвідати лише райадміністрацій і податкову. У всіх перерахованих фондах на початку славного комерційного шляху підприємець стає на облік автоматично. А от зняти СПД з обліку так само автоматично чомусь не можуть. Взувай швидкі кеди, дорогий наш підприємець, надія країни, і починай бігати. Кому потрібна ця біганина? Вже точно не підприємцю. Перший похід - до податкової інспекції. У податковій моєї знайомої запропонували перейти на загальну систему оподаткування з огляду на те, що в першому кварталі закритися вона не встигла. Щоб не платити по 200 гривень ті місяці, поки йде закриття, знайома погодилася. Кожному підприємцю, що вирішив прикрити лавочку, потрібно пройти аудит. У середовищі комерсантів ходять наполегливі чутки (які не є байками) про те, що аудит - вельми непроста операція. Тобі скажуть - "чекайте листа". У даному листі буде вказана дата перевірки, ім'я інспектора і необхідний пакет документів. Ти підеш, і почнеш чекати. Очікування може тривати нескінченно довго - і два місяці, і три, і півроку. В Інтернеті на форумах обговорюються варіанти впливу на податкову. Хтось пише про те, що дзвонить до податкової кожен день, хтось подав заяву в прокуратуру, але толку - нуль. Варіант прискорення один - "дати". Як стверджує моя знайома, їй давати не довелося. Ну, може зовсім небагато. Буквально - пару копійок. Вона пройшла аудит, а потім здала звіт вже як платник податку на загальній системі оподаткування. Це зайняло близько трьох годин - черги традиційно космічні. Після здачі звіту підприємець повинен зателефонувати до податкової через два тижні, і поцікавитися - чи готова довідка? Через два тижні довідка в даному конкретному випадку виявилася не готова. Приготували папірець через чотири тижні. Далі починається у підприємця епопея зі всілякими фондами. У Пенсійному фонді ксерокса немає, тому потрібно запастися копіями документів заздалегідь. Моя знайома при закритті СПД надала до Пенсійного фонду копії всіх своїх єдиноподаткових квитанцій по 200 гривень. У податковій ці проплати, зрозуміло, внесені в базу. Точно так само в базу вноситься інформація про щорічне проходження підприємцем персоніфікації і в Пенсійному. Але те, що дані є в комп'ютері, не звільняє СПДшніка від обов'язку пертися туди при закритті з ксерокопіями вже внесених до їх базу документів! Пам'ятаєте, як на початку дев'яностих - "вважаємо на калькуляторі - перевірити ще раз на рахунках". Після доставки до Фонду купи документів, дублюючих документи, внесені в базу, протягом 10 днів Пенсійним видається довідку про те, що підприємець знятий з обліку. Чому протягом 10 днів? Та хто ж його знає! Перша думка - щоб СПДшник прогулявся зайвий раз. Відчув принадність черг і ласкавість товстих тіток, що сидять за облупленими столами Фонду. Ні, зовсім ні. Все набагато прозаїчніше. Просто в Пенсійному ... немає печатки. Довідка їде в інше місце, там її запевняють, а потім вона повертається. Такий ось нехитрий процес. Далі потрібно відвідати Центр зайнятості. Приносиш документи, замовляєш довідку - наступного дня забираєш. Потім йде Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Вірніше, не він йде, а ви в нього йдете. Це єдиний фонд, довідка з якого не їде в інше місце, і її не потрібно чекати кілька днів. Видають на місці - клац, і готово. Самим мерзенним у випадку з моєю знайомою виявився Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. По-перше, знайти цю установу у Солом'янському районі столиці практично нереально. Для німого людини це ЗОВСІМ нереально. Мова і співчуття перехожих допоможе виявити в промзоні під'їзд, в який потрібно зайти, і вбитий коридор з облупленими стінами, по якому потрібно пройти, і сходи, по яких потрібно піднятися. До слова, під час усіх цих проходів, підйомів і переходів по смердить фарбою і мазутом сходах і коридорах занедбаного заводу з відвідувачем цілком може статися нещасний випадок. Нещасний випадок на шляху до Фонду страхування від нещасних випадків - це круто. З ідентифікацією кабінету у Фонду також проблема - вивіски немає. На стіні скрутили від часу, пожовклий файл зі вставленої в нього папірцем формату А4. Кабінет моя знайома знайшла, але він виявився замкнений. Дама, в кабінеті працює, заявилася в 9-40, тобто, на сорок хвилин пізніше початку прийому. Але це, право, дрібниця, порівняно з тим, що відбулося далі. Інспектор взяла копію свідоцтва та довідку з Центру зайнятості. "Більше ніяких документів не треба. Зателефонуйте через три дні ". Через три дні моя знайома подзвонила, і напоролася на хамську лайку на свою адресу: "чого ви телефонуєте, ви у мене не були, у вас не вистачає документів", і взагалі - це не Солом'янського району фонд, а ... Шевченківського! Коли телефонне хамло отримало відповідь у тому ж дусі (нерви у підприємниці на межі), то назвало адресу фонду Солом'янського району, куди були передані документи. На іншому кінці телефонного дроту у фонді Солом'янського району сиділа сестра-близнюк хамовитого баби з фонду Шевченківського району. Така ж грубість, з кінцівкою - "все, у мене немає часу тут базікати ..." Чи не втомлює читати? А уявіть - яке це все випробувати на собі. Врахуйте - всі походи за довідками відбуваються в робочий час. Та по жарі. З очікуванням в набитих людьми коридорах. З неодмінною грубістю і тупістю нероб-бумагоперекладивателей. На сьогоднішній день епопея з ходінням по кабінетах для моєї знайомої підприємниці не закінчена. У загальній складності скоєно вже понад двадцять героїчних подорожей за довідками. З моменту подачі заяви до районної адміністрації пройшло три місяці. На питання про те, чи буде вона ще колись оформляти підприємництво в Україні, або ж стане надалі йти від податків і працювати в темну, знайома відповідає вельми недвозначно ...