Життя в очікуванні квартири

Експерти підрахували, якщо розраховувати на отримання житла від держави, чекати доведеться все життя, це за умови, що жити Ви будете більше 73 років!

Відео дня

Житлове питання був і залишається чи не найболючішим і найгострішим в сучасному суспільстві. Якщо в радянські часи його хоч і з труднощами, але все ж можна було вирішити, то сьогодні окреме житло здається далекою мрією, здійсниться якої часом неможливо.

Квартирна черга - поняття, перекочувало до нас з того ж радянського соціального ладу, здавалося б, мало стати таким же архаїзмом, як і сам Союз. Однак, запозичивши багато що у старої держави, незалежну українську державу залишило поняття, та й, мабуть, саму чергу, в системі побудови нового суспільного ладу. Поняття залишилося, чергу теж, але зміг чи хто-небудь дочекатися обіцяних і таких довгоочікуваних квартир, питання навіть не риторичне, а, на жаль, до банального категоричний.

Само собою зрозуміло, що в період становлення української незалежності було, грубо кажучи, не до будівництва соціального житла. У той час практично всі будмайданчика перетворилися на довгобуди. Цікава доля наздогнала ці довгобуди через роки, коли відносини в суспільстві стали називатися ринковими, а новоспечені бізнесмени, маючи залізну хватку, поклали своє око на незакінчені будівництвом об'єкти. Так багато недобудовані дитячі бібліотеки, перетворилися на банки, а раніше плановані під соціальне житлові багатоповерхівки в одну мить перетворилися на комерційні квадратні метри.

На сьогоднішній день це вже стало історією. Однак відкритим і раніше залишається питання: чи існує зараз можливість отримати квартиру від держави і якщо так, то яким чином і скільки доведеться чекати? П'ять, десять або більше років, а може до пенсії, але не факт, що дочекатися обіцяних, колись державою особистих квадратних метрів все ж судилося ...

Пам'ятається, ледь прийшовши до влади, мер Леонід Черновецький разом зі своєю бравою помічницею Іреною Кільчицькою не на жарт взялися за існуючу в столиці квартирну чергу. Вони голосно і пафосно заявили, що проведуть серйозну інвентаризацію та приберуть всіх "зайців", таким чином, квартири зможуть справедливо отримати ті, хто в них дійсно потребує. Після даної процедури черга скоротилася на 4000 295 сімей. Тоді Черновецький робив акцент на тому, що нечисті на руку чиновники поставили в чергу людей, що мають по три квартири, і за обіцяну винагороду видають квартири подібним шахрайським способом. Виключили тих, хто вже купив собі квартиру, у кого зменшилися число домочадців і тих, хто по кілька років не приходив відмічатися в квартвідділи.

Паралельно мер обіцяв посилити будівництво житла, які надходять для видачі квартир по черзі. Пригадується відразу ж зразково-показове вручення ордерів і ключів від ще недобудованих квартир багатодітним сім'ям та виїзд на місце здачі будинку. Саме там мер урочисто, купаючись в променях слави, голосно заявляв, що ось вона початок і тепер всі, хто потребує окремого житло, зможуть його отримати.

Це був 2006 рік. Сьогодні все забуто і, як і інші мерські новели кануло в Лету. Красуючись перед об'єктивами, Черновецький роздавав квартири, побудовані його попередником Олександром Омельченком, який варто відзначити, відрізнявся різними вчинками, в тому числі стабільно здавав парочку будинків і шкіл до нового навчального року.

У тому ж 2006-м у черзі значилося 147 тисяч чоловік, після інвентаризації не більше 10% вибули, але далі чергу стала рости, адже мер пообіцяв всім стражденним допомогти у вирішенні житлової проблеми, після чого люди масово кинулися в квартвідділи стає на чергу.

До того ж мерська команда придумала розбити черговиків за рівнем доходів на тих, хто в першу чергу потребує і тим, хто, скажімо так, може почекати.

З усього вище викладеного висновок один квартирна черга це рудимент радянських часів, коли держава зобов'язувалася забезпечувати населення житлом. У сьогоднішніх умовах єдина реально корисна функція квартирної черги це можливість черговиків брати участь у муніципальних програмах часткової компенсації вартості житла. Це існуючі програми молодіжних кредитів, 50:50 і 70:30, коли місцеві влади компенсують вам частину або половину витрат побудованого житла. Але перш, ніж вам випаде така удача необхідно все ж стати в цю чергу. Для цього необхідно зібрати перелік документів і вистояти чергу в прийомний день в районному квартвідділи.

Потрібні такі документи:

• ксерокопії паспортів (1-я, 2-я і сторінка реєстрації) всіх членів сім'ї, що стають на квартоблік;

• ксерокопія свідоцтва про шлюб або розлучення;

• ксерокопія свідоцтва про народження дітей;

• довідка про попереднє місце проживання, якщо ви були прописані там після 1992 року;

• довідка з місця роботи про посаду;

• довідка з жеку, форма № 3;

• 4 якщо хто-небудь з стають на облік, має (мав) приватизовану квартиру або будинок, підготуйте також ксерокопії свідоцтва на право власності, договору купівлі-продажу, дарування, спадщини і т. д.;

• документи для права на пільги: медичний висновок комісії військкомату, ксерокопія учасника бойових дій, інваліда війни, інваліда з дитинства, інваліда праці, потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС , сім'ї загиблого і т. д.;

• бланк заяви за формою № 1 про прийняття на квартоблік - заповнюється усіма таким стає на квартоблік в присутності посадової особи управління соціального захисту населення в районній адміністрації;

• кілька аркушів паперу формату А4, конверти з марками.

Всі ці документи краще всього скласти в звичайну папку-швидкозшивач і віднести до районного відділу обліку та розподілу житлової площі.

У столиці всіх, хто має право на отримання житла, записують у спеціальний список - квартирний облік. Обліком громадян, які потребують поліпшення умов проживання, займається Головне управління житлового забезпечення КМДА.

Там керуються, зокрема, такими документами: "Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР" та Постановою виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і президії Київської міськради профспілок від 15.07.85 № 234 . Відповідно до них, на квартирний облік у Києві беруть осіб, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають і прописані в місті не менше 5 років. Цей термін не поширюється на випадки реєстрації другого з подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків.

Тими, хто потребує поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які живуть в окремих квартирах і мають житлову площу до 7,5 кв. м включно на кожного члена сім'ї. Якщо один з них хворий певної хронічною хворобою, норма для нього - 9 кв. м. Переселяти повинні також жителів комуналок, гуртожитків та великі сім'ї. Особи, які користуються правом позачергового і першочергового отримання житлових приміщень і живуть за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності, беруть на квартирний облік за умови реєстрації в Києві не менше 5 років. Не варто також забувати, що живемо ми як і раніше в дуже корумпованій країні і, до речі, квартоблік був і залишається чи не найбільш корумпованим справою в країні. Подейкують що, маючи певну суму, знаючи при цьому "потрібних" людей можна легко обійти в черзі тих, хто там стоїть вже десять років. Ось так от! Побажавши залишитися інкогніто зі зрозумілих причин люди, які стоять в черзі говорять, що за просування в цій самій черзі просять, п'ять тисяч доларів, а за вирішення питання про отримання квартири відсоток від її вартості. Не менш цікавий той факт, що на сьогоднішній день у столиці є три черги на отримання житла - позачерговики, черговики першої категорії і загальна черга. В останній стоять люди з метражем нижче норми (7,5 кв. М на людину +10 на сім'ю), а до перших двох належать інваліди, багатодітні, ветерани, а також учасники бойових дій, військовослужбовці, які отримали травми на службі, чорнобильці, сім'ї загиблих при виконанні. У Києві за підсумками 2008 року в черзі на квартиру від держави перебувало 172 тисячі чоловік. Якщо порівняти динаміку житлового будівництва з часів здобуття Україною незалежності і до наших днів, то цифри вселяють оптимізм, проте лише на перший погляд. Радіти можна забудовникам, але аж ніяк не вартим в чергу на отримання житла. За даними "Інституту міста" та його директора Олександра Сергієнка в 1990 році в УРСР було зведено 17,5 млн. кв. м житла. Якщо взяти це за точку відліку, то незалежна Україна лише торік подолала ... 50-відсотковий рівень цієї величини. Однак валові показники не зовсім точно відображають ситуацію. Так, в 2007-м було побудовано 10,2 млн. кв. м проти 8,7 млн. в 1995 році (коли почався післякризовий підйом). Однак за кількістю зданих квартир ситуація прямо протилежна: у 1995-му їх було 118,2 тис., а в 2007-му - лише 94,6 тис. Кардинально змінився і тип нового житла: в 1990-м індивідуальні будинки становили чверть (25 , 2%) новобудов, а в 2007-му - більше половини (55,5%). Якщо ж врахувати, що в останній величиною 24,5 пункту - сільські будинки, а решта 31 - міські котеджі, то стає ясно, що Україна йде шляхом розвинених країн, де наявність елітних малоповерхових кварталів - характерна ознака навіть мегаполісів. Зрозуміло, що у нас такі будинки будують поки що тільки досить заможні сім'ї, раніше забезпечені житлом і не збиралися десятиліттями стояти у квартирній черзі, тому навряд чи таке будівництво сприяє просуванню цієї самої черги. У 1995 році на черзі в Україні стояло 2,4 млн . сімей, в 2007-м - удвічі менше - 1,25 млн. Однак радіти тут нічому: за цей час отримали житло не 1,15 млн. сімей, як хтось може порахувати, а в чотири рази менше - всього 273 тис . Очевидно, черга скоротилася з інших причин - черговики або померли, або виїхали з країни, або вирішили цю проблему без допомоги держави. Існує офіційний показник ефективності, точніше сказати, неефективності квартирної черги: відсоток сімей, які стоять у ній десять і більше років. В Україні це - 70%. Подивимося, каже пан Сергієнко, як зростали обсяги будівництва житла в Україні останні вісім років, коли в розпалі був будівельний бум, і як при цьому рухалася квартирна черга. У 2000 році було введено в експлуатацію 62,6 тис. квартир, у 2007-му - 94,6 тис. При цьому постійно росли кошти держбюджету, які виділялися на ці цілі. То були різні суми, і на них будували від 84 тис. до 278 тис. кв. м. Однак, незалежно від джерел фінансування, черга теоретично повинна була просуватися з прискоренням, прямо пропорційним обсягами будівництва. Справа в тому, що всі місцеві органи влади при виділенні землі під будівництво встановлюють нормативи відрахувань від побудованого житла в квартуправленія для черговиків. Це стара радянська практика, такий собі податок на забудовника. Що ж із квартирного валу перепало в чергу? У 2000 році - 32 тис. квартир, а в 2007-му - 17 тис. Скорочення в два рази! Маємо явний парадокс - квартир все більше, а до черги доходить все менше. Пояснити його тільки збільшенням середньої площі квартир не можна: вона зросла в півтора рази, точно так само, як і побудовані площі, тобто відрахування в чергу повинні були, як мінімум зберегтися, але ніяк не впасти вдвічі. Скільки ж треба чекати квартири? Прогнозований термін очікування в черзі можна порахувати, якщо поділити її розмір (1251889 сімей) на кількість виданих квартир (16931). В результаті отримаємо 73,9 (!!!) Року. Якщо при народженні дитини сім'я стане в чергу, то дівчинка, можливо, доживе до отримання нової квартири: середня тривалість життя жінок в Україні 74 роки, а от хлопчик навряд чи (для чоловіків цей показник 62 роки) ... Очікування свого житла у квартирній черзі стає в Україні все більш безнадійною справою. І нарешті останній і чи не самий хвилююче питання: хто може стати в цю горезвісну чергу? Сьогодні все залишається, як і раніше. Кардинально практично нічого не змінилося. Для того, щоб стати в чергу необхідно мати київську прописку в течії як мінімум останніх п'яти років, причому якщо ви півроку не були прописані, то терміни не сумуються і ви втрачаєте колишнє "нажите". менше 7,5 м квадр на 1 особу, 5 років прописки в місті Києві, пільги якщо є. Останнім часом з новою ініціативою виступила КМДА. Чиновники адміністрації пропонують в рамках національного проекту "Доступне житло" фінансування містом 50% собівартості квартири. Про це повідомив в.о. голови КМДА Олександр Попов. Очікується, що рішення Київради про таку модель роботи буде прийнято у вересні. А його реалізація буде здійснена з прийняттям державного та міського бюджетів 2011 року. Земельні майданчики для будівництва таких об'єктів зараз вже визначені. "Зараз законом визначено, що 30% вартості квартири або будинку може фінансувати держава. Ми пропонуємо в Києві такий варіант: муніципалітет додасть ще 20%", - говорить пан Попов. Мається на увазі, що мова йде про пайову участь людини, яка купує житло за половину собівартості квартири. За словами Попова, міністерство регіональної політики і будівництва розробляє технології і приймає інші рішення, що дозволяють знизити собівартість квадратного метра. Він зазначив, що за окремими проектами Київ збирається знизити вартість до 4 тис. грн. за квадратний метр. "За окремими проектами - навіть до 4 тис. грн. Але я не думаю, що така ціна зможе утриматися через кілька років. Можливо, це буде 5 - 5,5 тис. гривень за квадратний метр. Але все одно, 50% - це 2,5 або 3 тис. гривень за "квадрат". І це реальна перспектива для киян ", - з ентузіазмом заявив чиновник. Насправді, якби наші вельмишановні чиновники дійсно дбали не тільки про власне благо, а лише малість подумали про громадян не варто винаходити велосипед, треба лише прочитати уважно Конституцію. В основному законі в статті 47 на поверхні лежать принципи вирішення квартирної проблеми: держава має створити умови, при яких громадянин "може побудувати, купити або орендувати житло". Конституція нікого не зобов'язує давати "на шару" всім підряд - і бідному, і багатому, а дати можливість заробити те, що під силу.

Так само як у минулому залишився радянський союз, так само повинна піти в минуле і квартирна черга, що б не обнадіювати людей і не створювати ілюзію турботи держави про нужденних. Але насправді та ж чергу вигідна самим чиновникам, вона є відмінною ширмою для корумпованих схем разом з постійно виділяються державою засобами для будівництва житла черговикам. Було б бажання можна запровадити досвід інших держав, адаптувавши його до українських умов, скажімо, та ж іпотека могла б прекрасно вирішити проблему багатьох українських сімей.