Не зуміла ворона сокола обскубти

1. Росія. Путін. Безумовно, головною подією тижня став постімперський синдром, який супроводжував цілком результативний візит Володимира Путіна в стольний град Київ. Як виявилося, постімперський синдром у росіян і українців, як і "в'єтнамський синдром" у американців - хвороба невиліковна. Українська преса так хвацько смакувала чи то "синець", чи то "пластику" у Путіна, що ПОЗИТИВНИХ для України результатів ЕКОНОМІЧНИХ переговорів нових українських верхів зі "старим" російським "царем" журналісти як би і не помітили.

Тим часом наш Кабмін їх Кабміну виявився не слабкіше: на тлі стрімкого зростання товарообігу з Росією аж на 84 постпомаранчевих відсотка Азарову вдалося "тримати паузу" настільки довго, щоб саме Москва просила у нас зерно і картоплю, а не ми у сусідів, як завжди, просили газу (якщо і є в світі наркозалежні від газу країни, то номер один серед них - це Україна, де ДЕРЖАВА абсолютно марно зберігає за собою монополію на імпорт газу).

Жорстка позиція донецької команди на переговорах з Москвою мимоволі нагадала анекдот: "Сомалійські пірати захопили корабель Азовського пароплавства з донецьким екіпажем. Так гроші для викупу своїх піратів збирає вся Сомалі ". Втім, виправданням для жорсткої позиції може бути тільки відчутний результат переговорів: наприклад, цілком стерпна ціна на російський газ в 2011 році - всього по 230 доларів за тисячу кубів (виявляється, і без газової принцеси Україна зовсім не перетворилася на газову Попелюшку)))

Об'єднання українського і російського авіапромів в СП - сверхлогічний! Адже всього ШІСТЬ країн у світі мають повний цикл по випуску літаків. І чому хтось колись вирішив на п'яну голову, що Україна таки стане СЬОМИЙ в світі країною з власним повним циклом авіабудування? Непогано б, до речі, щоб злегка озвірілі перед місцевими виборами ревізори КРУ Мінфіну перевірили багатомільярдні бюджетні вливання в наш багатостраждальний нелітаючих авіапром +

Цілком вагомі і путінські гарантії будівництва в Україні "фабрики атомних батарейок". По-перше, виробництво власного ядерного палива різко підніме вартість всіх українських ядерних активів і знизить собівартість електроенергії на українських АЕС. По-друге, смішно для країни з власними урановими шахтами і ракетним заводом плентатися в хвості цивілізації: он Великобританія до своєї Олімпіаді 2012 року не автобуси "ЛАЗ" без каталізатора "Євро-4" на вулиці Лондона випускає, а таксі та автобуси на водневому паливі , для яких вже будуються шість заправних станцій (водневий транспорт швидше, бесшумнее, екологічно безпечніше). По-третє, саме за рахунок атомної галузі України може отримати в майбутньому РОЛЬ у світовому енергетичному виставі, а не залишатися статистом-транзитером російського газу.

Хотілося б ще, звичайно, щоб і Путін, і Росія вели себе як можна більш шанобливо по відношенню до української еліти: так, кажуть, що без запланувала обіду з російським прем'єром залишилися наші олігархи. А ще щось не зрослося з транзитом російської нафти. Ну, що ж, як говорив великий Бенджамін Дізраелі: "Колонії не перестають бути колоніями через те, що вони здобули незалежність" +

2. Енергетика.

Абсолютно недоречно в розпал холодної осені, коли пів-Києва, наприклад, замість парового опалення все ще рятують від заморозків електричні батареї, деякі чиновники знову заговорили про підвищення цін на електроенергію: мовляв, останнє підвищення ціни було аж 1 серпня 2008 року. Воістину, наші енергетики часом схожі на тих невіглас, які ні у кого ніколи не запитують "Де туалет?", Самостійно визначаючи місце для поточного туалету. Адже це ми - споживачі електроенергії - давно повинні запитати у наших енергетиків: "Чому ми переплачуємо за так звану електроенергію?". Чому так звану? Та тому що, наприклад, в центрі столиці ЩОДЕННО (і щоночі) трапляються такі перепади електроенергії, що у киян масово відключаються і ламаються джакузі, посудомийки, телевізори, холодильники, комп'ютери etc! Що вже там говорити про покинутому при помаранчевих "острові" Крим з його дефіцитом потужності не менш як тисячу мегават: там електроенергію видають "за квотами", як хліб в блокадному Ленінграді.

Так що в наявності "надіявся" при видачі громадянам електроенергії ЯК ТОВАРУ. От уявіть собі: прийшли ви в гастроном, вас обважили, а потім заговорили про чергове підвищення ціни + Хамство чистої води! Так і з нашими енергетиками: вічно киваючи на зношені мережі, вони ЯК ВЛАСНИКИ цих мереж зовсім не піклуються про них і не печуться про їх заміні. Ну, плюс стали енергетики закривати очі на масові розкрадання електроенергії: недармове, звичайно ж. За відсутності ж нових підстанцій на новобудовах, по-моєму, повинна відповідати прокуратура, яка, власне, і поставлена ??дотримуватися в країні законність. Путін, між іншим, ввів недавно в Росії жорсткий контроль за ЯКІСТЮ електроенергії та побутового газу, що постачають спритні, але нечистоплотні комерсанти людям в квартири: щоб не було недовазі!

3. Корупція.

Справжніх буйних мало, ось і немає ватажків. Бродському і Колесникову їх бойовий характер допоміг зробити для країни добру справу: нарешті, накрився мідним тазиком ЄДАПС, що обклав зі своїх швейцарських далей даниною практично кожну українську сім'ю (будемо сподіватися, що паспорти тепер подешевше можна буде справити, та зменшиться число "захищених" невідомо від кого "папірців", без яких наші бізнесмени воістину "комашки".

От би з такою ж послідовністю новому уряду закінчити розслідування "подвигів" тих відставних чиновників, які, як Олександра Кужель, не тільки фігурують в різних кримінальних справах, а й ще мають нахабство обзивати нинішніх міністрів "дурнями". Нагадаю, що за підсумками керівництва Панянкою Кужель такого в принципі скромного відомства як Держкомпідприємництво вже порушено чотири кримінальні справи через підозри, що держава зазнала 15 мільйонів гривень збитків з вини "рук, які не крали": справи ці "розмотуються" прокуратурою з квітня .

Ну, і рекорди помаранчевої нахабства поставив побіжний екс-міністр економіки Богдан Данилишин, який, що називається нацарював три копійки і втік: "в 32 роки я, - каже Данилишин, - захистив докторську дисертацію, в 44 - став академіком, а тепер - у розшуку Інтерполу? " Мовляв, нонсенс, панове! Чи не винувата хата, що пустила Гната! Візьміть, мовляв, тому на государеву службу! Так і хочеться запитати у пана академіка: а як же рівність громадян перед Законом (економічні реформи, за які нібито відповідав у свій час в уряді Данилишин, повинно починати, між іншим, саме зі створення ЧИННОГО правового поля)? Або академікам можна ухилятися від допитів і ховатися від слідства за кордоном? Втім, сам факт запізніле звернення Юлії Тимошенко до керівництва Чехії з проханням надати політичний притулок Данилишину напевно повинен стати уроком всім її колишнім соратникам і партнерам: то вона не встигла випросити таке політичний притулок для Лазаренка, то для Данилишина (добротою своєї, як і іншими своїми здібностями, ЮВТ зловживати не любить).

4. Реформи.

На цьому тижні сталася КОРИСНА для мільйонів українців рух у позиції уряду: прем'єр-міністр Азаров виступив за розгляд підвищення пенсійного віку ПІСЛЯ впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування. Нарешті, дійшов з Банкової до Грушевського вірний месидж першого заступника голови адміністрації Президента Ірини Акімової : Україні потрібно впровадити накопичувальну систему пенсійної страховки не пізніше 2013 року. Інакше ми ніколи не підемо від "зарплат у конвертах" і не зберемо нормально податки. Як, до речі, не можна змусити роботодавців платити зарплати "по-білому", якщо не створити нормальну ЄВРОПЕЙСЬКУ систему медичного страхування. Жоден працівник не погодиться на "зарплату в конвертах", якщо позбудеться при цьому практично безкоштовного медичного обслуговування на старості років і високої пенсії (все ж позиція громадянина - це завжди відповідь на позицію держави).