Молитви на вулиці під контролем поліції: як хасиди в Умані святкують Рош га-Шана. Репортаж

В Умані тисячі хасидів святкують Рош га-Шана – 5782 юдейський рік. Паломники традиційно з‘їхалися до міста на Черкащині на могилу цадика Нахмана. Попри пандемічні обмеження сюди уже приїхало 29 тис. осіб. Заходи триватимуть до 8 вересня.

Кореспондент OBOZREVATEL побував на першому дні святкування єврейського Нового року.

Хасидизм – ультраортодоксальна течія юдаїзму, яка виникла серед євреїв України ще у 17 ст. Хасиди об'єднуються в окремі незалежні групи, знані як династії, кожну з яких очолює її спадковий лідер – рабе. Нахман був головним у брацлавських хасидів. З того часу відбулись дві світові війни, Голокост, єврейські погроми, що і змусило хасидів роз’їхатись по всьому світу.

Могила цадика

Цадика Нахмана із Брацлава поховали на єврейському кладовищі Умані ще у 1810 році. Похований він був біля братської могили євреїв, яких вбили під час Коліївщини (1768-1769 рр.). Місце паломництва було відоме до 1920-х. У міжвоєнний період такі заходи були заборонені, а в часи Другої світової війни єврейське кладовище взагалі знищили.

На місці цвинтаря виріс звичайний мікрорайон із приватних будинків, сімейного гуртожитку та кількох багатоповерхівок. Їх звели для працівників одного із заводів міст. Вулиця отримала назву Пушкіна і від неї розходиться чотири провулки.

І був мікрорайон звичайним до часів пізнього СРСР. У 80-х тут почали з’являтись перші паломники.

"Пам’ятаю, тоді хасидів привозили на чорних "Чайках" (представницьке авто часів СРСР. – Ред.). Вони всі були у своїх бобрових шапках, у чорному одязі. Нам, дітям, жуйки роздавали. А мама мені ще казала – не бери, вони отруєні," – розповідає Анатолій, який живе у провулку Великому.

Тоді ж почались перші розкопки на території кладовища. На початку 90-х місце поховання отримало статус історику-культурного центру, а навколо нього виріс мавзолей, який тепер хоче відвідати кожен брацлавський хасид. Бо так заповів цадик Нахман.

Святкування Рош га-Шана

Нині Рош га-Шана є святом, яке змушує і багатих євреїв-ортодоксів із США та бідняків з Ізраїля приїхати до 90-тисячного містечка на Черкащині. Святкування триває три дні. І в цей час хасидський мікрорайон заполоняють тисячі людей.

Квартал фактично виведений із місцевої юрисдикції: вхід лише за спецперепустками. Цього року в Україну хасидів пускали лише з негативним тестом на коронавірус або сертифікатом про вакцинацію. Більшість з них обрали другий варіант. Для них також тут відкрили два пункти, де можна зробити тест на COVID-19. Серед всіх вірян захисні маски носить лише кожен 20-й.

Вранці 6 вересня ведуть кіз та баранів, яких принесуть у жертву – церемонії цдаки. Якщо на початку вулиці триває шумна торгівля, то чим ближче до могили Нахмана – більшає натовп у кіпах. Вони тримають у руках молитовники та голосно моляться, розхитуючись у різні боки. Повторюють ідею цадика Нахмана – він був впевнений, що той, хто молиться, не має бути надто серйозним. Під час молитви потрібно рухатись, співати та веселитись.

На вулиці активно торгують різним крамом, поруч роздають безплатну кошерну їжу – в основному рис та курятина. Майже всі вивіски на івриті. Так, серед яток можна побачити емблему Starbucks. Але тут не роблять каву – у цій ятці безплатно роздають пунш усім охочим.

У цей день поліція перекриває повністю вулицю Пушкіна та підходи до неї. За правопорядком стежать 800 правоохоронців, а також Нацгвардія та ДСНС. У квартал можна зайти лише із супроводом правоохоронців. Кремезні поліцейські відлякують паломників, які не дуже люблять камери журналістів.

"Вони можуть між собою битись, чіплятись до перехожих. Деякі зачіпають журналістів під час молитви’’, – розповідають поліцейські.

Типовий хасид дивує українців своїм образом – обов’язкова кіпа чи крислатий капелюх, пейси, чорний костюм та мотузки з китицями – циціт. Якщо порахувати суму цифрових значень слова ціціт, то вийде 600. У кожній китиці по 8 ниток і по 5 вузлів. 600 + 8 + 5 = 613, тобто кількість заповідей іудаїзму.

Ортодоксальність віри не дозволяє більшості зняти ці чорні костюми, які є обов'язковим атрибутом ще з часів вчення Нахмана. Відповідно і в дощ та в спеку паломники ходять в одному і тому самому одязі.

Часто хасиди-паломники у себе вдома не є багатими людьми. Буває, що цілі родини скидаються грошима, щоб відправити свого представника і він помолився за них усіх. Доходи їх можна порахувати – подивившись на головний убір. Найбагатші носять боброві та пижикові шапки. Вони чимось схожі на ті, які людини носити люди у 80-х роках.

Молитви тут лунають повсюди. Хасиди можуть їх проводити одразу на вулиці, читаючи із маленьких книжечок на ідіші. В цей час віряни активно розхитуються та штовхають один одного. Далі вони починають кричати на всю вулицю та обійматись. Роздають милостиню – долари та євро. Ці кошти часто бувають єдиним, що допоможе частині паломників повернутись додому.

Агресія місцевих жителів

Хасиди агресивно ставляться до зйомок, але ще гірше на камеру реагують жителі прилеглих вулиць. Як тільки бачать – одразу починають кричати, щоб не знімали. На період хасидських свят вони здають в оренду свої квартири. Таких двох жінок зустрічаю біля дев’ятиповерхівки на вул. Пушкіна, 20. Вони сидять на лавці дитячого майданчика, заваленого сміттям.

"Не треба нас питати про них. Не знімайте, я вас прошу", – благає жінка. Ховається під маскою та капюшоном. – Нам тут далі з ними жити''.

Сміття – це окрема тема, яка відвертає від хасидів людей. Умань за ці три дні просто потопає у ньому. Для паломників нормально сидіти та їсти між купами непотребу, викидати його під ноги. Комунальні служби Умані проводять прибирання вночі, але з таким потоком не справляються. Цьому є і релігійне пояснення.

У Рош га-Шану, як і в Шабат, благочестивий хасид не має нічого робити. Тож паломники навіть якби хотіли, не могли би прибирати за собою.

Інша категорія – це працівники кафе та торговці. Вони апатично реагують на усе навколо. Оживляються лише коли бачать долари у руках хасидів. Їхні торгові точки розташовані за імпровізованими сітками. Торговці пояснюють, що хасиди можуть брати речі та не платити за них.

Лише частина товару тут мають цінники і всі вони у доларах. За звичайні навушники за 100 грн тут просять $20, пляшка води – $1, пачка цигарок – $5. Інша ситуація з їжею – частково її роздають безплатно – це продукти, які закуповує громада.

"Вони закуповуються гуртом: полиці магазинів подекуди лишаються порожніми. Скуповують хасиди й майже весь дрібний крам, вироби з дерева від народних умільців, шкури лисиць і хутряні шапки. У нас такі шапки вважаються пережитком СРСР, а у них це шик’’, – розповів 33-річний Георгій Красков.

Ще один ходовий товар – шапочки-кіпи, які плетуть місцеві пенсіонерки. За них просять $10. Без цього головного убору не можна заходити до могили цадика Нахмана та молитися.

Туристичний збір

Економіка хасидської Умані працює по-своєму – більшість житла здається за ціною у $100-200 з людини за добу. Орендуються навіть гаражі та просто намети. І за це все податки не платяться – у місті офіційно лише чотири готелі. Хоча на тій же вул. Пушкіна є шість п’ятиповерхівок, які є фактично готелями.

1 вересня міськрада Умані "підклала свиню" місцевим готельєрам та орендодавцям. На сесії встановили максимальну ставку збору з іноземця – 300 грн за добу з туриста, якщо він проживає в приватному будинку. 150 грн потрібно викласти, якщо проживає в офіційно зареєстрованому готелі, який платить податки.

А за тими, хто не захотів платити, влаштували рейди за участю агентів міськради та поліції. Основна частина хасидів, які поселилися у квартирах місцевих жителів, збір не оплачували. Зі свого боку власники помешкань не вимагали від туристів чеки про його сплату.

''Змусили нас виплатити по 300 грн за людину за добу. Бо якщо не заплатити туристичний збір – буде ще більший штраф. Ті, хто в нас живе, кажуть, що їм про збір не було відомо. Тому ми зі своєї кишені виплачували'', – жаліється власниця приватного будинку Наталія Ігорівна.

Про звички паломників вона вже втомилась говорити. Каже, краще звернути увагу на незаконні будівництва, які тут почали рости останні десять років. Показує на новозбудований дім на вул. Пушкіна, 50.

''Будуються цілі закриті квартали. Раніше там жила моя однокласниця. Тепер – готель на 100 номерів. Мені пропонують за землю $300 тис. Але це мій дім. Мої дід і баба будували його, діти виросли, я. З одного боку вони набридли, але з іншого – це хоч можливість трохи заробити’’ – розповіла жінка.

За даними політолога Миколи Давидюка, 5 соток землі поблизу вулиці Пушкіна обійшлось у $1 млн. Ще одна продажа – $700 тис. за будинок 50 м кв.

Серед інших обрядів на новий рік важливе місце займає Ташлих. У цей день паломники проводять обряд вмивання в місцевих водоймах і стрижуть волосся. Також одягнуть новий, чистий одяг без плям – це означає, що почнеться новий, чистий рік. З кишень в воду будуть викинуті крихти, ніби згодовують рибам свої гріхи. Святкування Рош га-Шана закінчиться 8 вересня.

Ортодокси вважають – якою б дорогою не була б поїздка, будь-який поважаючий себе хасид повинен хоч раз в житті приїхати на могилу цадика Нахмана з Брацлава.