Спецрепортаж з в'язниці для колишніх правоохоронців. ФОТО

Це єдина в Україні в'язниця для колишніх правоохоронців. Тут сидять вбивці Гонгадзе - Костенко, Протасов і Попович. У цьому ж місці відбуватимуть покарання Пукач і Зварич. Прикмета епохи: всі 450 "вакансій" в спецзоні зайняті ...

Менська виправна колонія № 91 розташована на околиці селища Макошине (Чернігівська область). З Києва туди їхати трохи більше трьох годин. У сусідній Мене кожен, у кого ми розпитували шлях до Макошине, відразу ж вигукував: "Вам у в'язницю потрібно?". З іншого приводу у цьому напрямку їздять рідко. Сам селище Макошине - досить сумне місце із зруйнованими будинками і безробітними селянами. Про близькість в'язниці свідчила поява людей у камуфляжній формі на велосипедах - це основний транспорт працівників колонії.

Такий майже "совковий" гасло зустрічає

засуджених перед входом в сектори колонії

"Червона зона", як її тут називають, зустріла нас гавкотом сторожових собак. По сусідству занедбаний завод ЗБВ. До розвалу Союзу на місці колонії був лікувально-трудовий профілакторій для алкоголіків - саме вони повинні були обслуговувати виробництво. Але після реорганізації ЛТП в зону завод занепав. Перед входом на бетонній стіні хтось фарбами зобразив самотнього рибалки а-ля "Старий і море". За "колючкою" у багатьох відкриваються приховані таланти: одні малюють картини, інші роблять моделі вітрильників, які не гріх виставити в столичному магазині.

Один з корпусів, де живуть ув'язнені міліціонери.

Зовсім не схоже на в'язницю

Перше враження: від звичайної зони тут тільки решітки та конвоїри. Все інше інше - починаючи з бараків і закінчуючи контингентом. Тут не почуєш блатного сленгу - "фені", не побачиш чіфірящіх зеків з татуюваннями-церковними куполами. Немає тут авторитетів, в'язні живуть в добротних корпусах червоної цегли, більше схожих на гуртожитки. Біля входу - свежевистіранное білизну.

Червоний куточок в'язниці

У тюремні роби облачаються тільки на роботі, по території ходять в звичайному одязі з нашитою прізвищем. Є в колонії кілька виробництв: деревообробний і меблевий цехи, автосервіс і швейна майстерня, цех з виготовлення шлакоблоків ...

Начальник колонії Микола Плева

- Основна проблема - це наші засуджені, - каже начальник колонії Микола Плева. - Вони не такі, як в інших в'язницях - все раніше працювали в правоохоронних органах, у багатьох вищу юридичну освіту. 90% вважають, що засуджені неправомірно і оскаржать вирок. У зв'язку з цим збирається колосальна пошта. Вбивць у нас - 60%. Потім йдуть хабарники, вимагачі, фальсифікатори службових документів. Були у нас троє суддів із Західною Україною. Їх перевели у виправний центр в селі Домниця Чернігівської області. А недавно доставили ще трьох суддів, які попалися на хабарах ... ПРОТАСОВ МОЛИТЬСЯ, КОСТЕНКО ГОТУЄ ЇЖУ, А ПОПОВИЧ ремонтують МАШИНИ По ходу екскурсії намагаємося розшукати виконавців у справі Гонгадзе - розжалуваних полковників Миколи Протасова, Валерія Костенка й майора Олександра Поповича, які навідріз відмовляються спілкуватися з пресою. Протасов і Костенко засуджені до 13 років в'язниці, Поповичу дали 12 років, хоча він активно співпрацював зі слідством.

Олександр Попович, Микола Протасов, Валерій Костенко

- Проблем з фігурантами справи Гонгадзе немає, - розповідає підполковник Плева по шляху до бараків засуджених. - Костенко працює на кухні помічником кухаря. Попович трудиться в авторемонтної майстерні. Протасов - інвалід 2 групи, тому не працює. У нього проблеми з серцем, постійно лежить в медсанчастині. Протасов нарікає, що залишився без міліцейської пенсії, яку отримував кілька років. Суд адже позбавив його не тільки звання - полковник міліції, а й пенсійного забезпечення. По інвалідності він теж пенсію не отримує, хоча оформив собі групу ще в СІЗО. - Після піймання Пукача його підлеглі не просили адміністрацію відправити прохання про перегляд справи? - Про затримання Пукача вони дізналися ще раніше, ніж я - подивилися по телевізору в новинах і мені сказали. Дуже боялися, що їх почнуть викликати на допити. Постійно ходили і запитували: повезуть чи ні. Але коли з'ясувалося, що возити нікуди не будуть - заспокоїлися. - Чому вони так боялися? - Пояснювали, що їм боляче ворушити минуле. Не хочуть вони про це згадувати і крапка. - А чи немає загрози для життя Пукача, якщо після вироку він опиниться в одній колонії з колишніми подільниками, які його ненавидять? - Привезуть явно до нас - інших в'язниць для колишніх міліціонерів просто немає. Але у нас не та колонія, щоб когось вбивали. - Родичі до них приїжджають? - До всіх. І батьки, і дружини, і діти. Бувають у них і довгострокові побачення: три доби один раз на місяць. У нас для цього є спеціальні кімнати, за які вони платять всього 14,95 грн на добу. Всім трьом регулярно возять продукти, а Протасову ще й ліки. В основному близькі розпитують, як себе ведуть ці засуджені, що їм світить надалі? - У місцеву капличку екс-міліціонери ходять молитися? - Найчастіше Протасов - він самий богомільний, жодної служби не пропускає. До нас приїжджає священик Московського патріархату - отець Олександр з Макошине. А ось Костенко і Попович - тільки по святах начебто Пасхи.

- Між собою ці люди нормально спілкуються, немає у когось образи чи ненависті за минуле?

- Вони на різних роботах, Протасов взагалі хворіє постійно, так що я не бачив, щоб вони спілкувалися, але кажуть, неприязні немає. Всі вони живуть окремо, але зустрічаються в їдальні.

- А коли у них підійде термін умовно-дострокового звільнення?

- У нас вони третій рік - перша пільга у Костенка з Поповичем, по-моєму, в 2012 році. Можуть перевести на мінімальний рівень безпеки з полегшеними умовами - в селище Домниця Менського району. Протасова, як інваліда, ми не можемо нікуди перевести. У нього може бути тільки УДО - в 2015 році. Поки до них питань немає, а там подивимося - на полегшені умови адже переходять з подачі адміністрації колонії.

Тут засуджені шиють роби для себе, а також

виконують численні замовлення з пошиття спецодягу,

що приходять з волі

Начальника колонії вразив один факт. Костенко, Протасов і Попович регулярно читають про себе статті в газетах, але ці матеріали абсолютно не викликають у них емоцій. - Наприклад, Попович - той, що на СТО працює. Якщо підійдеш до нього, коли в машині колупається, і запитаєш щось по роботі - відповість. Якщо ж щось про Гонгадзе, мовчки уткнется в роботу. Або відріже: "На цю тему не задавайте ніяких питань" ... БИБЛИОТЕКАРЬ вкрав у БАНКУ МІЛЬЙОН Огляд в'язниці починаємо з бараків. У дворі нас свердлять колючими поглядами в'язня. У багатьох підтягнуті фігури - видно, що люди постійно займаються спортом навіть у в'язниці. Усередині барака немає камер - це світлі кімнати на 8-10 осіб. Є й на 30 - нагадують армійську казарму. Все майно "перевертнів" - ліжко з биркою і тумбочка. На стінах - фотографії рідних. У приміщенні для відпочинку група ув'язнених дивилася випуск новин. Як тільки побачили фотокамеру, відразу ж повернулися спинами. - У багатьох з них є сім'ї, не у всіх дружин вистачає сміливості сказати, що чоловік засуджений, - пояснює підполковник Плева. - Деякі розповідають, що чоловік в далекій відрядженні або на відповідальному спецзавдання МВС. Тому й "світитися" не хочуть.

Кімната, де живуть засуджені, більше схожа

на армійську казарму, а не тюремну камеру

У тюремній бібліотеці нас зустрів завідувач Юрій - обголений наголо чоловік середніх років у тілогрійці без рукавів. Колись він працював у Держслужбі охорони в Києві, потім начальником служби безпеки банку. Розповідає, що потрапив під статтю по дурості - вкрав більше мільйон банківських гривень. Юрій каже, що спочатку забрав сумку з грошима, але, розкаявшись, повернув до міліції. І тут почалося найцікавіше: Юрій впевнений, що в ділянці гроші хтось украв. Його засудили на 9 років, але вирок він чомусь не оскаржив. Каже, в пресі про цей випадок не писали, бо зачіпалися інтереси декількох банків. - Книг у нас багато: історична література, класика, фантастика. На руки даємо все, крім юридичної літератури. Її беруть в читальню, коли пишуть "касачкі" (касаційні скарги. - Ред.), - Поспішає змінити тему засуджений бібліотекар. - Найчастіше беруть детективи - Акуніна, Бушко.

Бібліотекар Юрій, який вкрав з банку сумку з грошима

Бібліотекар хвастає новинками: детектив "Твін Пікс" Дженіфер Лінч про пошуки зниклої безвісти американки Лори Палмер та історичний роман Симони Вілар "Коронатор". Ці книги подарував екс-підлеглий Пукача - Костенко. податківець-ГРАБІЖНИК І ПОВАР, отримав термін за БІЙКУ Один з найпомітніших скаржників - Андрій Крупінін із Запоріжжя. Колишній прапорщик податкової міліції засуджений за серію грабежів банків на 12,5 року. Я не уявляю, як цей худорлявий, запинається хлопець з двома подільниками вривався у відділення і, погрожуючи пістолетом, відносив гроші.

Колишній податківець Андрій Крупінін, засуджений за грабежі

Крупінін стверджує, що на його рахунку тільки вісім грабежів - банки в Сімферополі, Дніпропетровську, Запоріжжі, а під час досудового слідства його жорстоко били і намагалися "пришити" понад 52 нерозкритих пограбувань. У суді його таки звинуватили в 13 грабежах. Зараз Крупінін чекає касації Верховного суду.

Меню в їдальні просте, але поживне

Нехитрий інтер'єр тюремної їдальні

У їдальні ми розраховували зустріти Валерія Костенка, але там вахту ніс лише кухар Михайло. В об'ємних каструлях готувався вечерю - перлова каша зі смаженою рибою.

Кухар Михайло демонструє готовий обід: кашу і рибу

- Кажуть, у вас тут Костенко працює, співучасник вбивства Гонгадзе?

- Є такий - начебто справляється, - каже кухар Михайло, який отримав 6-річний термін за бійку під час служби у Внутрішніх військах. - Заводити розмови у нас на кухні ніколи - роботи багато. Зараз його немає - помічники працюють у нас по три доби. беркутівець ЧЕКАЄ ДОПОМОГИ ЯНУКОВИЧА Близько їдальнею нас перехопив ще один засуджений. - Почекайте, ви з газети? - Скоромовкою проговорив вгодований чоловік. - Мене звати Андрій Горшовенко. - Я зараз суджуся з "тюремним" Департаментом через те, що забороняють передавати продукти, які потрібно готувати. А тут їжа погана, належить давати 100 г м'яса на день, а дають обрізки сала і найдешевші крупи. Нормально годують, тільки якщо преса приїжджає або перевірки.

У в'язниці навіть меблі під замовлення роблять

Свою історію Горшовенко розповідає туманно: був опером в Донецьку, виник конфлікт з прокуратурою, тому нібито сфабрикували справу за незаконне зберігання зброї і посадили на 1,5 року. Наші поводирі з колонії стверджували, що засуджений Горшовенко - їх головний біль. Закидає скаргами з приводу, а щодо їжі бреше, мовляв, на його круглу фізіономію помилуйтеся.

Деревообробний цех колонії

Після "зголоднілі" опера по дорозі в автомайстерню нас нагнав ще один засуджений. - Мене звуть Віталій Гавула, я з Кіровограда, - розповідає посивілий чоловік років 40. - Служив сержантом в "Беркуті". Звільнився за власним бажанням, потім приїхав до Києва. Тут затримали співробітники Дніпровського РУВС. Справа сфальсифікували. Мені "пришили" ніби я пограбував якусь жінку. Я так зрозумів, для міліції є два критерії, щоб навісити "глухар" - людина повинна бути не місцевий, і не повинно бути зв'язків. Мені дали 8,5 року. Суддя Дніпровського суду Колесник мене на суді постійно запитувала: будете визнавати свою провину чи ні? Я все заперечував, а вона тричі направляла матеріали на дорозслідування. Зараз готую касацію до Верховного суду. Я вже під вартою 7 років, так що ніхто не випустить. Мені б ім'я реабілітувати. Хочу через газету звернутися до Януковича, щоб держкомісія досліджувала моя справа.

Тюремна автомайстерня, де працює Попович

На тюремному СТО кілька засуджених копирсалися в розібраної легковику. Колишнього водія Пукача - Олександра Поповича - там не було. Ймовірно, його попередили завчасно, що будуть цікавитися його персоною. "Колеги по цеху" про нього відгукувалися як про хороше майстра, але підтверджують слова начальника колонії, що тема Гонгадзе для нього вже давно табу. ЦИФРИ 450 засуджених в Макошине, з них: МВС - 61%; "Тюремний" департамент - 13%; Внутрішні війська - 11%; CБУ - 1,3%; Податківці - 1,1%; Прикордонники - 0,9%; Судді - 0,6%; МНС - 0,4%. Андрій ТКАЧ, Юрій CАПОЖНІКОВ (фото)