Китайський часник - табу?

Жахаючись масштабами японської трагедії, співчуваючи її жителям і захоплюючись їхньою мужністю, наші громадяни в глибині душі полегшено хрестилися: "Слава Богу, хоч це нас не торкнеться, нам вже вистачить". І правда, Японія далеко, Фукусіма там же, радіоактивне зараження до України не добереться, нам і Чорнобиля достатньо, та й з'їв вже український народ свій фунт лиха. Тільки й ця біда рикошетом зачепить Україну в найнесподіванішою для родючої землі формі. Загрожує дефіцит продуктів, що імпортуються з Китаю, у зв'язку з поширенням радіаційного забруднення поставки в Україну припинені. Що найлогічнішим чином тягне за собою підвищення цін. Згідно з даними Державної митної служби України серед продуктів харчування з Китаю найбільше ввозять часник, рис, овочі, рибу і морепродукти, свинину. У 2010 році імпорт часнику становив 10733 т, а за перші 2 місяці 2011 - 1461 т. Це становить приблизно 40% споживаного часнику. Що стосується інших продуктів харчування, то тут немає такої яскраво вираженої залежності саме від Китаю, але впевненості в тому, що торговці не захочуть скористатися приводом для підвищення цін, теж немає. Серед імпортерів рису в Україну Китай займає лише 3-е місце після Пакистану та В'єтнаму, серед імпортерів морозива філе - 4-е.

З перших вуст "Оглядачу" довелося дізнатися, що оптові покупці вже б'ють на сполох: на складах немає часнику. Ніякої офіційної інформації про заборону імпорту нам знайти не вдалося, як і пояснень дефіциту часнику, ми будемо вдячні, якщо уряд прокоментує дану ситуацію.

Одна з передбачуваних причин - обмеження торгівлі з Китаєм через радіаційного забруднення.

Друга можлива причина дефіциту часнику - це реалізація обіцянки міністра аграрної політики і продовольства Миколи Присяжнюка і не імпортувати ті овочі і фрукти, які вирощують на території України. Адже давно склалася анекдотична ситуація: споконвічно українські продукти яблука, морква, картоплю, цибулю, часник тощо ми закуповуємо закордоном, і ціни на них відповідні, народ вже звик купувати яблука за ціною бананів і апельсинів, весняні помідори за ціною капусти вже теж не дуже дивують.

Відповідно до заяв ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) ніякої загрози радіаційна хмара населенню Азії не несе. У повітрі над Китаєм знайшли, за офіційною версією, незначна кількість радіоактивних речовин: ізотопи цезію-137 і цезію-134 були виявлені в небі над Пекіном, Тяньцзінем, провінціями Шаньсі, Шаньдун, Хенань, Гуйчжоу, автономним районом Внутрішня Монголія і Нінся-Хуейський автономний районом Китаю. Китайська влада одно, як і влада Японії та інших країн, в один голос стверджують, що населення в безпеці. Але чорнобильський сценарій "запобігання паніки" чітко відбився в головах громадян усього світу, препарати йоду, протигази і інші засоби захисту від радіації стали дефіцитом в Японії та сусідніх країн, заявам урядів не дуже-то й вірять. Начебто і немає офіційних підстав для заборон торговельних відносин. Перестраховка? Не властиво і не схоже. Швидше, ще одна спроба створення штучного дефіциту і витка цін.

Обмеження імпорту без достатніх підстав тягне за собою санкції Світової організації торгівлі. Так що заборонити імпорт в цілях розвитку сільського господарства в Україні теж не могли.

Сумно і не зрозуміло, чому славиться своїм чорноземом Україна постійно опиняється в залежності від імпортованої сільгосппродукції. У експертів є два пояснення.

По-перше, сільське господарство, народ і уряд у нас самі по собі, як ніби всі живуть на різних планетах. Хлібороби вирощують, що Бог на душу покладе. Після дефіциту лука всім здалося, що його продавати вигідно, і його не посадив тільки дуже ледачий фермер, і ось вже на наступний рік цибулі - хоч завались. Ще через рік історія повторюється: натомившись з продажем лука, хлібороби вирощувати його не хочуть, і отримуємо знову дефіцит. В принципі, у нас існує загадковий держзамовлення, який чи то погано функціонує, чи то навпаки дуже добре (в чиїхось інтересах), але проблему він не вирішує.

По-друге, посилює ситуацію брак і погана оснащеність овочесховищ. У них навіть картоплі або моркви до третини врожаю може зіпсуватися, не кажучи вже про більш "ніжних" овочах, тому ж часнику. Зібраний урожай господарі поспішають швидко і дешево продати, наприклад, до Польщі, адже зберігати його ніде. До кінця зими вітчизняна продукція або з'їдена або зіпсувалася, і доводитися закуповувати закордоном уже за зовсім іншими цінами.

Ця проблема тягнеться з року в рік, її можна передбачити і запобігти, було б бажання. Але от його якраз і немає. Занадто багато людей пригрілися на всій цій заплутаній схемі купівлі-продажу. Періодичні дефіцити як не можна краще виправдовують підвищення цін, яскравий тому приклад - епопея з гречкою . Закуплена у Китаї, вона, до речі, вже на шляху до України, 27 квітня повинна прибути в Одеський порт, радіаційне забруднення цієї партії точно не торкнулося. Обіцяють, що ціна на крупу буде не вище 14 гривень.

Добре б пустити невгамовну енергію торгових махінаторів на споруду овочесховищ і продуманий держзамовлення, але поки, очевидно, набагато прибутковіше наживатися на штучному дефіциті і спекулювати на світових трагедіях. А поки залишається сподіватися, що гречка залишиться останнім казусом на ринку, а часник і інші продукти не повторять її долю.