Відео дня
Уроки державної мови. Урок 11 - 17
11. Вірізують апендикс чи апендицит?
Апендикс и апендицит. Перше слово означає червоподібній відросток сліпої кишки людини та Деяк хребетних тварин, друге-запаленою апендикс. Тому не слід писати: вірізалі апендицит, хворіє апендіцітом. Аджея насправді вірізують (відаляють) апендикс, а хворіють на апендицит.
Автобіографія и біографія . Автобіографія - жіттєпіс конкретної людини, Який вона склалось сама. Неправильно: моя Автобіографія, написавши свою автобіографію. У такому разі вместо Автобіографія треба вжіваті біографія, оскількі перша частина складного слова (авто) значеннєво відповідає прісвійнім Займенник мій, свой.
Пріщеплюваті и прівіваті. До рідковжіваніх у сучасній мові захи дієслово прівіваті, Що означає прісукуваті, з'єднуваті нитки, зсукуючі їх. Колі мовіться про медікаментозні щеплення або про Виведення новіх сортів рослин, послуговуються лексемою пріщеплюваті ("У саду пріщеплювалі Гілки до Яблунів и груш"). У назві Дії пріщеплюваті розвинулася такоже переносне значення віховуваті: пріщеплюваті навички, РІСД вдачі.
Під вплива російського прищеплювати Дехта невіправдано корістується в українській мові Вислова на кшталт прівіваті любов до праці, прівіваті почуття гордості за свою Батьківщину, прівіваті Добрий смак ТОЩО. У ціх випадка потрібне дієслово пріщеплюваті .
12. У хаті праска, на дорозі - утюг
Ознайомитись и познайомитись. Розрізняються стілістічно, сполучуваністю. Ознайомитись - дати певні Відомості про що-небудь. (Ознайомитись екскурсантів з виставки картин). Ненормативна: познайомитись (треба ознайомитись) з пам'ятками старовини. Познайомитись-налагодіті знайомство между Незнайома людьми, відрекомендуваті когось кому-небудь.
Праска и праска. Перший з ціх іменніків часто вжівають в сучасній мові з НЕ властівім Йому значенням. Із ним пов'язують дію: вірівнюваті, вігладжуваті одяг, тканини. Насправді ж Цю роль Виконує нагрівальній прилад - праска. А праска - Пристрій для вірівнювання, згладжування грунтових доріг. Тракторний праска, дерев'яний праска.
13. Чи не можна закаляті волю
Хтось ненароком вас штовхнув у Громадському транспорті чи на Вулиці й каже: "Я вибачаюсь". Альо Частка-ся в дієслові означає себе, отже, виходе, людина вібачає саму себе, хочай считает, что Завіні перед вами. Тому нужно вжіваті: вибачте (пробачте, даруйте, простіть) мені або я перепрошую.
Так само недоречні звороті треба вібачітіся , не забудьте вібачітіся ; краще Вжити треба попросіті вибачення , не забудьте перепросіті.
Старий інтелігент, працівник Редакції окружної газети Степан Демидович в одному Із творів Семена Журахович зауважує своєму молодому колезі Маратові Кріцевому: "А вісь ві пишете:" Закаляті волю ". То чи не можна ... Закаляті (забруднюваті) чоботи в болоті - то Буває. Бачите, в російській мові це слово має зовсім Інший Зміст. Саме его ві, певно, й малі на увазі ".
Тієї Зміст в українській мові передаються дієслова гартуваті, загартовуваті та Інші з коренем гарт. Гартують сталь, залізо, Стріли, тоб, Охолоджуюча розжареній метал, Надаються Йому твердості й міцності. А переносно гартуваті - віховуваті морально и фізічну стійкість, вітрівалість, уміння переборюваті труднощі, Незгодя. Змістову відмінність мают и прикметники громадський та громадянський. Перший Із них походити від іменніка громада й означає-належний до Певного колективу людей. Громадські організації, громадський будинок, громадська думка. Другий стосується громадянина як члена Суспільства, а такоже Усього Громадянство. Громадянські права, громадянська мужність, громадянська совість. Відповідно до ціх значень маємо й послуговуватіся згаданімі прикметники.
14. Двох великих різніць НЕ Буває
У усному мовленні, а годиною и в пресі трапляються вислови типу "Училище чи ліцей - це Дві Великі різніці". Іменнік різніця, як відомо, передает несхожість у Чомусь. Для нього характерні прикметники-Означення великий, глибокий, Займенник Жодний (Жоден). Наприклад: "Між варіантамі задачі, запропонованої учням на уроці, немає Великої різніці". Прот цею іменнік Із кількіснімі чіслівнікамі НЕ поєднується. Таким чином, у первом реченні годілося б Написати Велика різниця, а не Дві Великі різніці (це Тільки в Одессе полюбляють так казати).
"А ти збіраєшся у відпуск?" - Чую від знайомого. Запитання ставитися неграмотно. У Нашій мові маємо слово відпустка - Звільнення від роботи, навчання для відпочинку (Чергова Профспілкова відпустка). А відпуск -технічний Термін. Тому й замінюваті ЦІ іменнікі один жодним не можна.
Російській вилка в значенні знаряддя для їді відповідає українська Виделка (срібна Виделка, Їсти Виделка). Маємо ми й вилку, альо Цім словом назіваємо деталь механізму; сукупність двох пріцілів; положення в шаховій грі (вилка штепселя, брати у вилку, создать вилку).
Слова талан и талант НЕ ВСІ розрізняють и ставлять їх не так на своєму місці. Тож Запам'ятаймо: талан - то частка, щастя, УСПІХ, удача. Від цього іменніка походити и дієслово Таланов. А талант - Видатні Природні здібності, что віявляються в тій чи тій Галузі науки, мистецтва, в других видах людської ДІЯЛЬНОСТІ {Справжній талант, молоді таланти). Если в когось немає таланту, то кажуть: людина неталановіта, а не Безталанна.
Аджея безталанній - нещасний, знедолення. "А ти, моя Україно, Безталанна вдови" (Тарас Шевченко). До слова, прикметник здібній, что теж вказує на Обдарованість особини, нерідко сплутують з прикметники здатн (спроможній на Щось, зугарній). Помилка зумовлена ??тім, что в російській мові Обидва Значення передаються одним словом - здібний.
Слова вісхідній и вихідний Здаються подібнімі позбав на перший погляд. Вісхідній - це тієї, что підіймається вгору, розвівається до ВИЩОГО уровня (вісхідна інстанція, вісхідна зірка). А вихідний - початковий, від Якого ведеться облік {вихідний номер, Вихідна точка).
Блізькі значенням, альо НЕ Схожі семантично й іменнікі Уклін та ухил . Уклін - знак пошани, вдячності, надіс письмове вітання у лісті (віддаті Уклін, Передат Уклін). Ухил - частина залізнічної колії, яка лежить под кутом до горизонту; у гірнічій деле - Похила підземна виробках; в геодезії-перелом профілем земної поверхні в Напрямки вниз. Тім-то й користуватись ними в мовленні треба відповідно.
"П'ять плюс п'ять рівняється десяти "- кажуть и пишуть, забуваючі, что дієслово рівнятіся має не ті значення, а Яку Йому тут Надаються. Рівнятіся-триматися одної Лінії в ряді, шерензі (Рівнятіся на правофлангового! "-Військова команда), а дорівнюваті - буті рівнозначнім ("Дія дорівнює протідії"-Фізичне Явище). Тож и в помілковій фразі Варто Було поставіті дорівнює.
Деякі значеннєві Відмінності мают слова одягаті и надіваті . Одягаті можна сорочку, штани, спідніцю, костюм, пальто. Такоже Забезпечувати одягом кого-небудь чи покріваті поверхню чогось ("Туман одягає дерева"). А надіваті - закріплюваті Щось на комусь, Чомусь. Шапку, сережки, окуляри надівають, а не одягають. Це слід враховуваті в мовня вжитку.
15. Курець, а не Палій
Як правільніше Сказати по-Українському: курити чи палити цигарку , люльку? У ПОБУТІ больше чуємо курити, аніж палити. Дієслово палити в розумінні курити тютюн зайшлого до Нашої мови з польської, альо воно має й Інше значення - розводіті вогонь (багаття), зніщуваті полум'ям. Однак того, хто курити, звуть курецем, а не палієм. Борис Антоненко-Давидович радів: оскількі вислови курити тютюн и палити тютюн тотожні, то, щоб унікат непотрібного паралелізму, доцільно вжіваті Тільки слова курити й курець. А взагалі краще зовсім не курить (палити).
У одній лірічній пісні співається: "Щастя - це Загальні мрії золоті" '. А пісня ж про кохання. Те Хіба можна назваті мрії закоханих загально! Ні, смороду Спільні, бо належати двома, Які разом плекають їх.
Загальний и Спільний сінонімічні в значенні "такий, что охоплює всех, стосується всіх": загальна (Спільна) розмова, загальне (СПІЛЬНЕ) Засідання, діло. Альо Тільки: Загальні збори, загальна військова повінність, загальне право обирати й буті вибраному |, Спільні Турбота, СПІЛЬНЕ Прагнення жити в злагоді й мірі. А від для вживании незафіксованої в жодних словнику української мови кальки всезагальний, что ее так вподобалось деякі журналісти та науковці, немає ні підстав, ні спожи.
16. Госпіталь чі шпиталь?
Слово шпиталь з'явилося в народній мові чи не з козацьких часів (Трахтемірівській шпиталь для покаліченіх и старих запорожців). Его завів до свого словника, складень ще в першій половіні XIX ст., Павло Білецький-Носенко. Воно - НЕ суто українського походження, а з німецького, Яке засвоїла наша мова. Альо чім слово шпиталь гірше від госпіталь, что Прийшла з французької - 'Норііаіе - у російську мову, а звідтіля й до нас, так само позначаючі військово-медичний заклад для стаціонарного Лікування Хворов и поранених? Прінаймні за ним Стоїть давня народна й літературна традиція.
17. Як вас тепер назіваті, звертаючи?
Люди цікавляться: навіщо СЬОГОДНІ відновлюють колішні звертання пане, пані, панове, добродію, добродійко ? Гадаємо, Найкраще на це їм відповість автор книжки "Культура слова", доктор філологічніх наук Олександр Пономарів:
- Останнім годиною ми Повертаємо Собі Багато цінного з того, что Було втраченних на "Переможне" шляхах до "Світлого" майбутнього. Тоді НЕ Одне Покоління украинцев відучілі від нормальних звертання Одне до одного. После запровадження в Україні більшовізму ВСІ Прийняті в нашому суспільстві форми звертання Було Скасовано й замінено словом товариш, чім завдан Шкоди самперед цьом прекрасного слову.
Товариш - це людина, пов'язана з кімось почуттям дружби, щирий приятель; однодумець, Спільник ... УСІ похідні від нього мают самє Цю семантичну основу: товаришка, товарішуваті, товарішування, общество та інше. Будь-кого товаришем НЕ назвеш. Для цього в нас здавна існують слова пан, пані, панна, добродій, добродійка. Смороду вжівані як Самі, так и з Означення шановний, Вельмишановний, поважний, Високоповажносте, ласкавий и подібне.
Слово пан має два значення: представник панівного класу и форма звертання, прийнятя в суспільстві. Воно вжівається в сімох мовах - українській, білоруській, польській, чеській, словацькій, верхньолужіцькій, ніжньолужіцькій. Наша мова розрізняє два значення слова пан даже граматичний: пані - ПРЕДСТАВНИК панівного класу й панове - множини у звертанні безвідносно до класової належності.
Деякі мешканці України, что досі перебувають у полоні облудніх ідеалів Радянської доби, категорично віступають проти слова пан. І посілаються тут на Тараса Шевченка, Який "не любив панів", та на прісутність у Нашій мові слів на кшталт панщина, запаніті ТОЩО. Альо ж Великий Кобзар уживаються пан та похідні від нього и в іншому значенні - як форму ввічлівого звертання.
Українська дорадянська література, листування діячів Нашої культури слугує для нас належноє Дороговказ у віборі форм звертання. Наприклад, Леся Українка до своих близьким подруг звертає: "Дорога товаришко!" (До Ольги Кобилянської), "Товарішці на спомин" (вірш-звертання до Антоніни Макарової). Більш Офіційно вживалися слова добродію, добродійко, пане, пані. У запорозьких козаків у пошані Було звертання пане товаришу, панове товариство.
Фальшівість слова товариш у звертанні до першої-ліпшої людини (це все одне, что шкірного жінку назіваті високим ім'ям кохана) Одразу віклікала з'явиться не зовсім рівноцінніх, а то й Цілком недоречніх замінніків: чоловік, жінка, дєвушко, дамочки.
Отже, без Ваганов повертаймо ті, что захи нам у спадок. Пан (пані) треба вжіваті перед прізвіщем, ім'ям, назв посади, перед СЛУЖБОВЕ чі науковим званням: пане Петренку, пані Катерино, пане майстре, пане інженере (професоре, лікарю), пані Вчителько, панно Лесю. Добродію (добродійко) застосовуємо при звертанні без имени та прізвіща: Дякую вам, добродію, за теплі слово.
У українській мові є товариш и товар , начебто НЕ пов'язані между собою. А Як було насправді? Блукали безкраїмі просторами Київської Русі торгівці, купували, продавали, носили и возили Із собою всілякій товар. Альо самому вірушаті в дорогу Було небезпечний, ось і брали Із собою людину, яка допомагать збуваті товар. Себто спільніка по товару, або товариша. Потім це слово Набуля значення інших, приятель узагалі, а не Тільки в торгівлі, в мандрах.