"У мене хороші стосунки з колишніми". TAYANNA – про землю на Балі в подарунок, візити до психолога та хейт через дует із Вірою Брежнєвою
Популярна українська співачка TAYANNA, яка деякий час під час великої війни перебувала з сином за кордоном, нині живе та працює в Києві.
В інтерв’ю OBOZ.UA виконавиця відверто розповіла, чим нині заробляє на життя, а також зізналася, через що ніколи не читає коментарі про себе в мережі та чому після однієї історії, яка стала публічною, тепер вважає, що "не завжди потрібно говорити всю правду".
– Якось ви сказали, що мрієте написати книжку, і вона матиме назву "33", про те, що саме в цьому віці сильно змінилося на краще ваше життя. А як охарактеризуєте теперішній період?
– Я вже, напевно, рази зо три у своєму житті хотіла написати книгу, і все ніяк не дійдуть до цього руки. Теперішній варіант книжки вже міг би мати назву "Мемуари меланхоліка". Ви знаєте, мені здається, що життя настільки мінливе, так швидко й неочікувано змінюється, що книжка має бути написана суто про якийсь певний період.
Який зараз період я переживаю? Непростий, як і всі українці. Але зі мною моя музика, пісні – це те, що мені допомагає. Плюс, звісно, мій син, родина, друзі, близькі. Я намагаюся жити своє сьогоднішнє життя, акцентуючи на тому, що в мене є, а не на тому, чого немає. З'являються якісь знайомства – дякую. Якісь емоції, почуття – також дякую за них. Я приймаю все, що мені дає Всесвіт зараз.
– На ваш характер наклався відбиток того, що ви найстарша дочка в родині, де виховувалося ще три сини?
– На моєму характері, звісно, позначилися відголоски минулого. В якийсь період узагалі себе відчувала головою сім'ї, бо доводилося вирішувати багато питань – не дитячих і не жіночих. Насправді це травма, із якою працювала потім із психологом. Мені пояснили, що часом буває так: узявши на себе гіпервідповідальність, коли підростаєш, уже в дорослому житті можеш цього боятися, тому що втомилася. І тому мало чого в житті можеш досягти, бо будь-яке досягнення – це відповідальність. А для дитини брати постійно на себе відповідальність – це важко. А от дорослий легко її приймає, однак травмована психіка "нагадує", що раніше було непросто, програмуючи, що так буде і зараз.
У кожної найстаршої дитини у великій сім'ї є така травма відповідальності, і з нею треба працювати. На нинішній день я не беру участі в житті жодного члена своєї родини. Всім пояснила, що більше не буду за когось відповідати, вирішувати, рятувати. Так, у нас є сімейні традиції, ми зустрічаємося, можемо здзвонитися, порадитися з якогось приводу, вислухати рекомендації. І це – все. В мене своя сім'я, син. Коли я маю ресурс допомогти родині, роблю це. Допомогти – це стати співучасником, щоб щось зробити, пережити. Але вирішувати за когось якісь питання – це зовсім інше.
– В одному з інтерв’ю ви сказали, що багато чого в житті зробили самі: купили квартиру, машину, самі забезпечуєте сина. Ви сильна жінка?
– Жінка має бути різною. І сильною, і слабкою, і фантастичною, і не дуже. Вона мусить у собі мати всі стихії і користуватися ними в той час, коли вони потрібні. Звісно, коли у ваше життя приходить чоловік, з яким хочете мати стосунки, то треба максимально вмикати жіночність і "вимикати яйця", як я кажу. З приводу того, що сама себе багато в чому забезпечила, – не бачу в цьому нічого дивного. У нас кожна третя жінка може купити сама квартиру й машину.
Для мене сила – це дуже широке поняття. Це і внутрішня опора, енергетичне поле, ресурси. Сильна жінка чи сильний чоловік – це людина, яку не зламає жодна подія в житті. Вона може її змінити, дати новий досвід, але не понівечить настільки, щоб людина впала в депресію і пішла помирати.
– Як ви переживаєте невдачі? Згадаймо "Голос країни" в 2014 році, коли на сліпих прослуховуваннях до вас не розвернув крісло жоден тренер, а вже наступного року ви посіли в цьому конкурсі друге місце. Що вам допомагає не здаватися?
– Ви знаєте, якби мене не підтримали тоді друзі, люди, з якими працювала, напевно, я б здалася. Я така людина, яка має частину татового характеру й іншу – маминого. Моя мама – це вічний воїн, який ніколи не здається, йде напролом. А тато спокійніший: "Ну, не вийшло – рухаємося далі". У мені живуть ці дві людини. І коли перестаю вірити в себе, в моєму житті з'являються люди, які доводять зворотне. Так було, і коли пробувала свої сили у Нацвідборі на "Євробачення".
Алан Бадоєв, який на той час був моїм продюсером, казав, коли не пройшла: нічого страшного, робимо висновки, будемо пробувати знову. Я особисто, напевно, більше схильна здатися. Але оскільки знаю про таку свою рису, то не дозволяю собі цього робити. На якийсь період у мені вмикається якийсь страждалець, але ненадовго, бо піднімаюся і йду працювати далі. Ну і, звісно, люди, які поруч, – без них нічого б не було.
– За що зараз живе артистка TAYANNA?
– В основному це написання пісень для інших артистів. Поки що так. Є, звісно, концерти, виступи, багато з них – благодійні. Майже на все, що мені пропонують, відгукуюся. Тому що розумію, що зараз відмовлятися і крутити носом – такого не може бути.
– Скільки на місяць вам вистачає грошей?
– Я не можу сказати конкретно, бо щомісяця ситуація різна. Ну, і зрозуміло, коли є власне житло, то це значно спрощує життя. Плюс мої колишні чоловіки – щедрі й добрі, дуже мені допомагають. Один допомагає заплатити за школу моєму сину, інший давав гроші на життя. В мене хороші стосунки з багатьма колишніми. Хоча я зараз так кажу, ніби в мене їх сто! (сміється). Ні, але хороші стосунки з деякими – це правда. Напевно, і вони знають і відчувають, що я хороша людина. І їм небайдуже. Були такі моменти, коли справді дуже була потрібна допомога. Я телефонувала – і мені привозили гроші. Дуже вдячна за таку допомогу. І вважаю, що це нормально, коли чоловік допомагає жінці.
– Яка ви мама для Даніеля? Якось розповідали, що маленьким він мав трудову книжку, куди записували всі його досягнення та провини.
– Вже немає тієї трудової книжки в нього. І навіть не пам'ятаю, де вона. Ми записували туди все, що він робив протягом дня, – прибрав у кімнаті, прочитав книжку, вивчив вірш. До речі, добре, що ви нагадали, треба відновити цю трудову книжку. Яка я мама? Різна, все залежить від ситуації. Я мама – любляча й турботлива, однак інколи буваю зла та вимоглива. Абсолютно різні спектри емоцій відчуваю в ролі мами. Можу і по гузниці вдарити. Але загалом намагаюся спілкуватися з ним як із дорослим. І максимально, наскільки це можливо, проводити час разом. Раніше, коли мала гастролі, їхав до бабусі з дідусем, зараз – залишається з моєю помічницею або подругою. Звісно, сумує. Якщо мені 39 років, і я сумую за мамою інколи, то що сказати про дитину, якій тільки виповниться 12.
– Якийсь час після вторгнення ви з сином мешкали на Балі, а в одному з нещодавніх інтерв’ю розповіли, що маєте там земельну ділянку. Що плануєте з нею робити?
– Коли буду знати щось про це, я вам скажу. Звичайно, я бачила цю землю, вона існує, однак більше конкретики буде, коли вирішу це питання повністю.
– Ви україномовна – і в житті (народилися та виросли в Чернівцях), і на сцені. Чому перший свій альбом видали російською?
– Слухайте, великий відсоток артистів у нашій країні співали та писали пісні російською. Тоді був такий період. Я ж починала в гурті "Гарячий шоколад", який продюсував Дмитро Клімашенко. І тоді почала писати пісні. Але мені тато завжди казав: "Співай українською, бо це твоє коріння". Мовляв, там набагато точніше можна передати відчуття та емоції. І коли я почала писати українською, в мене дійсно почали виходити шикарні пісні, які стали хітами. Все, що мною було оспівано, – це мої пережиті моменти в житті. Всі ці рядочки, образи, рими. Останнім часом часто прослуховую свої альбоми. Мені здається, що деякі з моїх пісень зараз були б актуальнішими. Тоді вони просто загубилися серед величезної кількості російськомовного контенту.
– Ще успіх ваших пісень у тому, що ви сміливо відкриваєтеся, оголюєте душу. Вам це легко дається?
– Я пишу пісні не тому, що треба, а тому, що вони в мене народжуються. Щось пережила – написала. Якщо немає, що сказати людям, не буду висмоктувати з пальця. І якщо так станеться раптом, що зрозумію, що вже немає чого сказати, не буду себе мучити, щось придумувати, викручувати. Кожна моя композиція заряджена емоціями, тому вони і знаходять відгук у людей. Я чула багато коментарів, що мої пісні – як похід до психотерапевта. І мені навіть здається, що Бог давав часом дуже важкі життєві ситуації, щоб я їх виписувала, ділилася досвідом. Чесно зізнаюся, тільки зараз я почала цінувати свою творчість. Раніше я її так не розглядала. Вважала, от прийшла пісня – ну і клас.
– Одна з ваших останніх робіт – пісня "Вишиванка" в дуеті з Вірою Брєжнєвою. Композиція набрала майже три мільйони на YouТube, однак мав місце і хейт у вашу сторону, що об’єдналися з артисткою, яка лише після повномасштабного вторгнення вирішила залишити російський шоу-ринок. Як думаєте, чому Віра досі не може повернутися в український шоубізнес?
– Знаєте, я не музичний критик, тому не маю відповіді на це запитання. А Віру поважаю. Мені подобається вона як людина, мені подобається її творчість. А все решта… Думаю, що ви можете поставити це запитання їй напряму. Я не маю права відповідати.
– У звичайному житті ви так само, як і у творчості, відверта людина. Якось в інтерв’ю вас запитали про продюсера Клімашенка, і ви підтвердили, що під час роботи разом у вас був роман. Така відвертість – допомагає в житті чи часом шкодить?
– Інколи я думаю, що не завжди потрібно говорити всю правду. Люди є різні, і можуть сприймати це через свою призму бачення життя. В мені дійсно присутня якась дитяча відвертість і наївність. Мені навіть часом кажуть: "Вам треба вийти заміж за чоловіка, який буде знати вашу цю тонкість і оберігати". А ще радять виписувати пережите в піснях, а в інтерв'ю не завжди розповідати правду. Тому що я ж так само тонко потім реагую на коментарі й ситуації, які потім відбуваються.
А взагалі я справді щира, відверта і проста. У стосунках не розумію отих якихось ігор, коли ви знаєте, що подобаєтеся одне одному, але пів року просто спілкуєтеся. Якщо закохана, то можу спокійно сказати першою: "Люблю тебе". І потім: по мені зразу все видно.
– Зараз ви закохана?
– Я вічно закохана. Підходить такий варіант відповіді (сміється)? Я люблю кохати, кохатися, люблю все в коханні. Люблю зустрічі, люблю обійми, погляд в очі. Розсталися, постраждала – далі пішла жити. Це життя. Ми в коханні признаємо себе істинних, тому що в цьому стані ми найчесніші, найсправжніші.
– А чи правда, що ви не читаєте в соцмережі коментарі про себе?
– Дуже рідко, раз у три роки можу щось почитати. А так не заходжу, не читаю, тому що не хочу витрачати час і псувати нерви. А гарні коментарі навпаки читаю. Відповідаю, дякую. А хейтерам хочу сказати лише одне: можна сидіти в інтернеті й усіх там засуджувати, а можна зайнятися своїм життям і нарешті почати робити щось корисне.
Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю з акторкою Лесею Самаєвою – про життя в кредит, огиду до деяких російських колег і заповітну мрію, що здійснилася.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!