"Шкода, що поезія не вбиває": поетеса Галина Крук виголосила потужну промову про Україну на фестивалі в Берліні

На відкритті 23-го Фестивалю поезії у Берліні (Німеччина) популярна українська поетеса та прозаїк Галина Крук виголосила потужну промову про злочини російських окупантів в Україні. У ній вона згадала, як у червні 2014 року під час одного з літературних виступів у Європі торкнулася теми війни на Донбасі, але тоді її колега з Росії спробувала довести, що російська культура та поезія "завжди були вищими за війну".

Крук зазначила, що людям, які спостерігають за війною в Україні збоку, важко зрозуміти, що відбувається насправді всередині країни. Вона розповіла про жахіття, які діялися в Бучі, Гостомелі, Харкові та інших населених пунктах, куди ступила нога російського агресора. Її промову переклала з німецької та опублікувала у себе у Facebook одна з найвідоміших перекладачок української літератури в Німеччині Клаудія Дате.

"У червні 2014 року під час одного з літературних виступів у старій добрій Європі, коли російські танки колонами в’їжджали на українську Донеччину чи Луганщину, я сказала, що в такій ситуації нам, українцям, важко говорити про поезію. На що модераторка, 30-літня русистка з Берліна, кинулася повчати і вичитувати мене, що поезія має бути вище війни, що велика російська культура завжди вище війни, Цвєтаєва, Ахматова чи Пастернак ніколи не опускалися до таких низьких хайпових тем, як війна, вони дивилися у вічність, вони були вище цього. І взагалі, до чого тут Росія. Упродовж восьми років ми намагалися достукатися до інших: агов, у нас війна, частину нашої країни окуповано, нас убивають щодня. Нас, як нерозумних дітей, журили і радили: а ви не стріляйте у відповідь і воно припиниться, будьте мудрішими, будьте вище цього", – почала свою промову Крук.

Те, що відбувається в українських містах, як підкреслила поетеса, неможливо описати метафорами та гарними мовними зворотами. І тут поезія не захищає від шокуючої правди. Крук заявила, що її колеги з країни-агресорки весь цей час, з 2014 року, не помічали, як їхньою батьківщиною керує диктатор.

"Російські поети вперто дивилися у вічність, не помічаючи, що їхня країна перетворюється на авторитарну державу, яка лише імітує демократію, плекаючи імперські наративи про велич. Ті, кому ставало зовсім некомфортно, виїжджали звідти, продовжуючи показувати скрізь російську культуру як парадний фасад Росії. Я розумію, що мої слова не сподобаються вам, начитаним і вихованим на кращих зразках російської культури. Ви навіть можете не вірити в них, як не вірили жителі Бородянки, Гостомеля чи Бучі під Києвом, що росіяни прийшли їх убивати, цивільних, без зброї, без причин та підстав, без розбору. Без огляду на те, чоловіки це чи жінки, діти чи старші люди. Убивати, гвалтувати і чавити танками. Я не знаю метафор, якими можна зробити ці слова привабливішими, чи хоча б не такими шокуючими. Проти людини з автоматом метафори не працюють, жодна поезія не захищає, коли на твоє авто, яким ви разом з дітьми намагаєте втекти від війни, наїжджає танк. Нема місця поезії, коли ти кілька днів не відходиш біля завалених підвалів багатоповерхівки і чуєш, як там під завалами кричать твої діти і внуки, а ти не можеш їх звідки вирятувати", – продовжила письменниця.

Крук вважає, що історія війни в Україні могла б стати гідним сюжетом світового бестселера, проте українець таку книгу написати не зможе, щоб не переживати знову всі ті емоції страху та розпачу.

Відчувши жахіття війни на собі, як зауважила поетеса, її колеги з РФ не змогли б "бути вище цього".

"Це дуже сильний сюжет, на ньому європейський письменник міг би написати книжку для вічності, яку читатимуть і перечитуватимуть. Але людина, яка це пережила, не напише. Бо нема таких сил, щоб пережити все це і залишитися при здатності пояснювати іншим свій біль. Війна робить прірву між тими, хто її досвідчив, і тими, хто знаходиться від неї на відстані, з кожним днем війни я бачу, що все важче і важче пояснювати людям назовні, що відчуваємо ми тут, усередині. Ми говоримо дедалі незрозумілішою мовою, нам не до поезії. Коли в тебе чоловік на війні, одні родичі в жахливій окупації на Херсонщині, а інші – під постійними обстрілами на Харківщині, коли ти мусиш постійно рахуватися із сиренами повітряної тривоги, бо після них часом прилітає і убиває, важко бути вище цього. Поезія тоді набуває дуже своєрідних форм –спонтанної молитви, скупого свідчення, ляменту чи навіть прокляття ворогові. Це не ті форми поезії, до яких звикла сучасна європейська культура. Важко бути толерантним до ворога, який убиває тебе чи твоїх дітей. Бо убивши одних, він переходить до наступних. Не думаю, що вам би вдалося бути вище цього", – прокоментувала українка.

Крук розповіла, що в окупованих містах та селах людей вбивають, тероризують, вивозять до фільтраційних таборів у Росії, розділяють батьків та дітей, денаціоналізують. Вона заявила, що жодна поезія не має слів для опису цього кошмару.

Поетеса підсумувала: "Ця війна вбиває нас всіх, кожного по-своєму, хоча зовні ми можемо виглядати цілими і неушкодженими, але ми рухаємося тепер короткими перебіжками по житті, навіть на відкритому просторі, ми здригаємо від голосних звуків і наші маленькі діти, що мають досвід сидіння в підвалах під обстрілом, не плачуть від страху. Уже такими малими вони розуміють, що плач може коштувати життя. І це теж не метафора. Війна робить усе однозначним настільки, що місця для поезії практично не залишається. Тільки для свідчення. А от хто зараз пише красиву і глибоку поезію для вічності про цю війну – це наші російські колеги, у безпечному місці, в еміграції, не під обстрілом, не забуваючи про творчий пошуком і без відволікання на бруд і гидоту реальності. І жодна сирена, жоден обстріл і жоден окупант з автоматом чи танком не заважає їм зосередитися. Мені шкода, що поезія не вбиває".

Текстом промови Галини поділилася у себе в профілі українська письменниця Вікторія Амеліна. Під її публікацією зібралося більше тисячі лайків, 800 репостів та десятки коментарів із захопленням від слів поетеси у Берліні.

Як писав OBOZREVATEL раніше, білоруська письменниця та журналістка Світлана Алексієвич на 27-му Міжнародному книжковому ярмарку та літературному фестивалі "Світ книги" у Чехії здобула престижну літературну премію імені Іржі Тейнера. Вона присвятила свою перемогу Україні, назвавши її мужньою країною, яка перебуває "на передовій боротьбі зі злом".

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!