"Найголовніше – це любити": головні ролі, життя, втрати та цитати Армена Джигарханяна

Видатного актора кіно й театру Армена Джигарханяна не стало 14 листопада. За життя метр був справжньою легендою радянського і російського кіно – в арсеналі в артиста 250 ролей і в пам'ять про нього ми розповідаємо про найвідоміші його роботи, біографію та згадуємо найкращі висловлювання.

Відео дня

Про дитинство і війну, яскраві ролі та любов крізь два континенти – читайте на OBOZREVATEL .

Дитинство на зламі епох

Армен Борисович Джигарханян народився в Єревані 3 жовтня 1935 року. Маленькому Армену не виповнилося й року, коли його батько – Борис Акимович, покинув сім'ю. Однак мати хлопчика – Олена Василівна, дуже швидко вийшла заміж за іншого чоловіка. Вітчим замінив майбутньому актору батька і вже в зрілому віці той говорив, що багато чим зобов'язаний саме названому батькові.

Війну Армен Джигарханян запам'ятав, незважаючи на всі зусилля матері зробити так, щоб син якомога довше не знав про все. Актор згадував, що жили вони із сім'єю в кімнаті на вулиці Спандаряна і в пам'яті відклалося два моменти. Один – як вони всією сім'єю рубали дрова в підвалі, щоб опалювати холодну кімнату, другий – як плакала мати актора, втративши хлібні картки.

Але так влаштовано дитинство, що в цьому віці людина до останнього не помічає жахів навколо себе. Армен пішов у російську школу, вивчав він не тільки російську культуру, а й завдяки мамі, бабусі й середовищу, осягав історію вірменського народу, мову та традиції. Мати, Олена Василівна, була завзятою театралкою, не пропускала жодної прем'єри і досить скоро долучила до свого захоплення і сина. Джигарханян, можна сказати, "виріс у глядацькому кріслі".

Початок творчого шляху й зірка Єревана

Уже з 15 років Армен Джигарханян спалахнув ідеєю стати відомим артистом. Хлопець відвідував театральний гурток, не пропускав жодної вистави і в 1952 році, після закінчення школи, вирушив підкорювати Москву, намагаючись вступити до ДІТІСу. Однак, там не прийняли колоритний акцент молодого чоловіка і Джигарханяну довелося повертатися в рідний Єреван.

Однак, це його волі не зломило і в 1953 році Джигарханян влаштовується на кіностудію "Арменфільм" оператором, а у вересні вступає в Єреванський художньо-театральний інститут. Навчання там він поєднує з роботою і паралельно здобуває безцінний досвід роботи в кінематографі, який потім йому стане в нагоді і виведе на знімальний майданчик.

У 1955 році, ще будучи студентом, Джигарханян був прийнятий у трупу Російського драматичного театру ім. К. С. Станіславського в Єревані. Першими ступенями в творчості перспективного молодого актора стали спектаклі "Річард III", "Іркутська історія", "Іван Рибаков". Уже закінчивши інститут, Джигарханян продовжує працювати, відправляється на свої перші гастролі та поступово набуває популярності, стаючи молодою зіркою Єреванського театру.

У драматичному театрі актор пропрацював більш ніж 10 років і за цей час взяв участь в 27 постановках. Паралельно, у 1959 році, Джигарханян дебютує і в кіно, зігравши роль молодого робочого Акопа у фільмі "Обвал". Потім були картини "Дванадцять супутників" і "Здрастуй, це я", які зробили з молодого артиста вже визнану зірку вірменського кінематографа. Однак, сам він розумів – якщо рухатися далі, потрібно знову переїжджати в Москву, оскільки у Вірменії він практично досяг вершини.

Переїзд до Москви і свій театр

Саме так – без метань, Джигарханян, якого перший раз Москва не прийняла, чекав свого зоряного часу. У 1967 році актор приймає запрошення Анатолія Ефроса і переїжджає в столицю СРСР, щоб зайняти місце в трупі акторів театру ім. Ленінського комсомолу. Незабаром актор отримав роль у спектаклях "Знімається кіно", "Мольєр", "104 сторінки про любов" і ще трьох постановках. Але в цьому театрі Джигарханян працював недовго – за пару місяців Ефроса зняли з посади, актор, попрацювавши деякий час з іншим керівником, також пішов із театру.

Незабаром Джигарханян влаштувався на службу в театр ім. Маяковського, на сцені якого виступав 27 років. Дебют відбувся в спектаклі "Розгром", а справжню славу йому приніс спектакль "Трамвай бажання", де він грав зі Світланою Немоляєвою. За 10 років Джигарханян грав і в іншому спектаклі за п'єсою Теннессі Вільямса – "Кішка на розпеченому даху". Паралельно з грою в театрі, Джигарханян почав викладати у ВДІКу та отримав звання професора.

Однак в 1991 році Джигарханян вирішив піти з театру, почавши грати в антрепризах, поки в 1995 році разом із випускниками свого курсу у ВДІКу, не вирішив створити свій театр. 12 березня 1996 року в Москві, на Ломоносовському проспекті, був відкритий Московський драматичний театр Армена Джигарханяна, який у народі незабаром знайшов іншу назву – "Театр" Д ". Сам метр зрідка, але виходив на сцену – в спектаклях "Остання стрічка Креппа" і "Повернення додому".

Як на смерть Армена Джигарханяна відреагували його колеги і зірки – читайте на ОБОЗРЕВАТЕЛЬ.

Особисте життя Армена Джигарханяна: втрата дочки та історія з Віталіною Цимбалюк

Вперше Армен Джигарханян одружився ще в Єревані на актрисі Аллі Вановській. У шлюбі народилася єдина дочка актора Олена, але зовнішнє благополуччя пари незабаром розсипалося, зіткнувшись із трагедією. Виявилося, що дівчинка, також, як і її мати, хвора на невиліковне психічне захворювання – хорею. Дружина під час нападів накидалася на чоловіка з кулаками, тому Джигарханян вирішив розлучитися і через суд забрав на виховання дочку.

Однак, дівчинка не дожила і до 30-ти років: у 1987 році Олена загинула, заснувши в автомобілі з ввімкненим двигуном. З трирічного віку її виховувала друга дружина актора – Тетяна Власова. Сам Джигарханян зізнавався, що почуття нахлинули на них несподівано, але цю прихильність одне до одного вони пронесли через усе життя. Разом вони пережили і смерть єдиної дитини актора, а Джигарханян усиновив сина Власової Степана від першого шлюбу.

Тетяна Власова згадувала про загибель дочки чоловіка:

У 1999 році Джигарханян отримав посвідку на проживання в США, де придбав будинок і кілька місяців на рік проживав там. Власова перебралася до чоловіка і вирішила залишитися там назавжди. Унаслідок, у 2015 році, після більш ніж 30-ти років шлюбу, Джигарханян оголосив про офіційне завершення другого шлюбу. Однак колишнє подружжя залишилися міцними друзями – регулярно зідзвонювалися і бачилися. Водночас практично всі розмови починалися з того, що актор цікавився здоров'ям ... кота. У родині жив кіт Філ, що залишився з Власовою після розлучення в США. Тваринка прожила в сім'ї майже 20 років і померла в 2006 році. Портрет улюбленця актор повісив у своєму робочому кабінеті.

Розлучення з Власовою не сталося б, якби в житті Джигарханяна не з`явилася Віталіна Цимбалюк-Романовська, яка прийшла в театр на посаду музичного керівника. Молодша за актора на 47 років, вона незабаром зачарувала його і довела до розлучення. У лютому 2016 року вони офіційно оформили свої стосунки.

Грім прогримів у жовтні 2017 року – тоді актор повідомив про розлучення з Віталіною, заявивши, що та є злодійкою. Цимбалюк, за визнанням Джигарханяна, здійснювала замахи на його життя, щоб заволодіти спадщиною. Актор потрапив у лікарню, а потім звільнив Віталіну з театру.

Правда, це не врятувало від численних судів. Після того, як Джигарханян написав на Цимбалюк заяву в поліцію, в театр прийшли невідомі люди, які вилучили бухгалтерські книги, а самого керівника не пустили навіть на поріг. Крім того, Цимбалюк поливала колишнього чоловіка брудом у ЗМІ, ставши героїнею ток-шоу. У відповідь актор назвав ексдружину злодійкою, звинувативши в крадіжці трьох квартир – зірку кінематографа прихистили в себе друзі.

Одним із найбільш відданих і близьких людей у той момент виявилася колишня дружина актора Тетяна Власова, яка приїхала із США і доглядала за Джігарханяном, коли в того почалися проблеми із серцем. Від Віталіни вона була в жаху. Виявилося, жінка телефонувала Тетяні та просила "передати Джигарханяну, я бажаю йому болісної та довгої смерті". Власова натякнула, що пробачила блудного чоловіка: "Нагулявся, зрозумів, що до чого, і вистачить. Тепер буде знати".

Детальніше про особисте життя артиста – читайте в матеріалі ОБОЗРЕВАТЕЛЬ.

Робота в кіно та найвідоміші кінообрази Армена Джигарханяна

Напевно, знаменитий колега Джигарханяна по творчому цеху Валентин Гафт, мав рацію. Дійсно, Армен Джигарханян, почавши зніматися в кіно, дуже швидко досяг успіху настільки, що був, так би мовити – "нарозхват". Жива натура артиста, його неповторна інтонація і рухливість приковувала погляди глядачів і навіть крихітний епізод ставав знаковим. Усього в кіно актор зіграв 250 ролей, що набагато більше, ніж у багатьох інших визнаних метрів. Ми ж познайомимо вас із найцікавішими і визнаними ролями.

"Здрастуй, це я!", 1965 рік

Цей фільм можна назвати першим знаковим у фільмографії актора. Саме роль молодого фізика Артема Манвеляна, який, незважаючи на горе, лихоліття війни, смерть коханої, продовжує працювати на користь країні, зробила відомою Джигарханяна. Лірична лінія переплелася з лінією втрати й акторові вдалося передати пригніченість і метання головного героя. За свої старання Джигарханян отримав гідну нагороду: популярність у кінематографічних колах і показ фільму у конкурсній програмі Каннського фестивалю.

"Нові пригоди невловимих", 1968 рік

Кіносага про пригоди чотирьох солдатів за часів Громадянської війни в Росії була лідером прокату наприкінці 1960-х років. Джигарханян зіграв у цьому фільмі не центральну, але тим не менше – пам'ятну роль штабс-капітана Овечкіна. Інтриган Овечкін використовує перебільшені манери і поводиться як пан-поміщик. У роль Джигарханян вжився настільки, що багато хто забув, що перед ними – вірменин. До речі, Овечкіна, з огляду на небувалу славу цього персонажа, вписали і в наступний фільм про "невловимих" – "Корона російської імперії", але остання частина саги такої всенародної любові не знайшла.

"Здрастуйте, я ваша тітка", 1975 рiк

Історія про меткого і заповзятливого чоловіка, який видає себе за тітку Розу з Бразилії, стала справжнім хітом 1970-х років. Багато фраз із фільму "розтягли" на цитати, а актори буквально прокинулися знаменитими. Джигарханян зіграв у фільмі суворого і злого суддю Крігза, який також робить пропозицію героїні Олександра Калягіна. До того ж особливої комічності акторові додали наклеєні догори ногами вуса.

"Собака на сіні", 1977 рік

Екранізація п'єси Лопе де Вега стала помітною подією кінематографа СРСР, оскільки фільм, в якому вокальні партії займали більшу частину часу, спочатку отримав суперечливі відгуки керівництва Держкіно. Однак, вже після прокату було очевидно – музична мелодрама пройшла з успіхом.

І в цьому фільмі Джигарханян зіграв пройдисвіта – хитромудрого слугу головного героя Тристана, який рятує свого пана з багатьох негараздів. Куплети Боярського і Джигарханяна і сьогодні користуються популярністю, особливо – завдяки "детальній" характеристиці жінок.

"Місце зустрічі змінити не можна", 1979 рік

1970-ті роки були десятиріччям слави Армена Джигарханяна. Актор знімався дуже багато, ролі вдавалися йому знакові, їх розхапали на цитати. Так сталося і з його персонажем у телесеріалі "Місце зустрічі змінити не можна", який завоював любов телеглядачів із першої серії. Тут Джигарханян зіграв главу злодіїв Горбатого. Роль мерзенного і відразливого лиходія вдалася Джигарханяну на славу, сьогодні в цій ролі уявити когось ще просто неможливо.

"Усіх злодіїв гратимуть найвисокоморальніші люди", – говорив Армен Джигарханян, коли мова заходила про цей фільм Станіслава Говорухіна, де одну з головних ролей зіграв Володимир Висоцький.

"Зроблено в СРСР", 1990 год

Цей фільм, який об'єднав у собі трагіфарс і психологічний трилер, став відкриттям для багатьох людей. Знятий на зламі епох, він дивно викривав суспільство тієї країни, яка невблаганно скочувалася в прірву. Історія однієї школи, де пропадає відеомагнітофон і низка подій за цим, що призвела до культу особистості керівника, точно відображає історію багатьох періодів Радянського Союзу. Джигарханян у фільмі зіграв вчителя історії, який стає біля керма "розслідування" і незабаром – лідером школи, яка у фільмі відображає державу.

"Ширлі-мирлі", 1995 рік

І знову – роль лиходія Армену Джигарханяну вдалася на славу. У комедії-фарсі Володимира Меньшова актор грав не цілком щасливого ватажка злодіїв Козюльського, який хоче заволодіти алмазом "Спаситель Росії". Фільм був розхоплений на цитати і став одним із найгучніших подій у кіноіндустрії 1990-х років, настільки він був "у тему" часу. Харизма і дивовижна рухливість Джигарханяна зробила його одним із найбільш пам'ятних пройдисвітів кінематографа.

Цитати Армена Джигарханяна

Раніше розповідав, що говорив Армен Джигарханян про Україну.