Чикатила засудили до розстрілу 28 років тому: історія найкривавішого маніяка СРСР

Рівно 28 років тому, 15 жовтня 1992 року, один з найжорстокіших радянських серійних вбивць Андрій Чикатило був засуджений судом до смертної кари. Вирок почали читати 14 жовтня і закінчили лише наступного дня.

Так, він зізнався у скоєнні 56 вбивств. За оперативними ж відомостями жертв було 65. "Скажений звір", "Ростовський різник", "Червоний різник", "Вбивця з лісосмуги", "Громадянин Х" – так ще називають Чикатила. OBOZREVATEL пропонує своїм читачам згадати історію найкривавішого маніяка СРСР.

Читайте: ''Я крутіший за Чикатила'': історія серійного маніяка з Росії отримала фінал

Андрій Романович Чикатило народився 16 жовтня 1936 року в селі Яблучне Сумської області. За деякими даними, в дитинстві у нього були ознаки водянки головного мозку.

До 12 років Андрія постійно била мати – за те, що він страждав від нічного нетримання сечі.

З початком Другої світової війни батько Чикатила пішов на фронт. В одному з боїв він був узятий в полон і радянською владою був зарахований до зрадників Батьківщини.

У 1944 році, в 8-річному віці, Андрій Чикатило пішов до першого класу.

Коли в 1946 році почався голод, він не виходив з дому, побоюючись, що його можуть зловити і з'їсти: мати розповідала йому історії про те, що його старшого брата Степана, який зник у ці дні, нібито викрали і з'їли. При цьому існує версія, згідно з якою старшого брата Чикатила з'їли самі батьки під час голоду. Утім, згодом жодних документів про народження і смерть Степана знайдено не було.

Закінчивши середню школу, в 1954 році Чикатило спробував вступити на юридичний факультет до МГУ, проте не зміг пройти конкурс. Сам він був упевнений, що все через репутацію батька.

У 1962 році, коли Чикатилу було 26, молодша сестра Тетяна познайомила його зі своєю подругою Фаїною. Через два роки після знайомства вони одружилися. Незабаром у подружжя народилася донька Людмила.

Чикатило ж вступив до заочного відділення університету в Ростові. У 1969 році в його родині народилася друга дитина – син Юрій.

У 1965 році Чикатило став головою райкому фізкультури і спорту, а в 1970-му, в 33 роки, – влаштувався працювати вчителем російської мови та літератури до школи-інтернату. Його дружина в цей час стала вихователем дитячого садка.

1974 року Чикатило став працювати майстром виробничого навчання в Новошахтинську, в ПТУ № 39, а в 1978 році він з сім'єю переїхав до Шахт, де з вересня почав працювати вихователем в ПТУ № 33.

І вже в грудні того року Чикатило здійснив своє перше вбивство.

Як зізнався потім сам Чикатило, вперше він убив 22 грудня 1978 року – 9-річну Олену Закотнову. Потай від дружини він користувався послугами повій, для чого купив дім у Меженському провулку. Туди він і затягнув дівчинку. Понівечене тіло дитини знайшли через два дні. Дівчинку згвалтували – в звичайній і збоченій формі, а потім зарізали ножем. Однак експертиза встановила, що дівчинку задушили.

За це вбивство був затриманий Олександр Кравченко, раніше судимий за згвалтування і вбивство. Його змусили зізнатися у вбивстві дівчинки. 5 липня 1983-го він був розстріляний за злочин, який скоїв Чикатило.

Пізніше, коли Чикатило вже був спійманий, він зізнався, що не хотів вбивати Олену. Він заманив дівчинку обіцянкою пригостити жуйкою і хотів "всього лише розважитися". Однак школярка почала чинити опір, кричати. Щоб змусити дівчинку замовкнути, Чикатило став душити її і відчув оргазм.

Три роки після першого злочину Чикатило, злякавшись скоєного, був тихим та сумирним. Але не витримав. У 1981 році він убив 17-річну повію Ларису Ткаченко, в 1982-му – 12-річну Любов Бірюк. І вже не зміг зупинитися: почалася серія вбивств.

У 1982 році Чикатило вбив загалом сімох дітей у віці від 9 до 16 років. З майбутніми жертвами маніяк знайомився на автобусних зупинках і вокзалах, під будь-яким приводом (показати дорогу, цуценят, марки, відеомагнітофон і т. д.) Він заманював їх у лісосмугу і, пройшовши досить далеко вглиб лісу (часом жертви проходили з вбивцею кілька кілометрів – Чикатило завжди йшов попереду), несподівано кидався з ножем.

На понівечених тілах убитих виявляли до 60 ножових поранень, у багатьох були відрізані і відкушені носи, язики, геніталії, груди, виколоті очі (Чикатило не міг виносити погляду своїх жертв). Серед його жертв було чимало бродяг, п'яниць і розумово відсталих.

Уперше Чикатило був заарештований 1984-го року за підозрілу поведінку на Центральному ринку Ташкента: він займався оральним сексом з повією прямо на автовокзалі. У нього знайшли вазелін, мило і два мотки мотузки. Однак при цьому взяті у Чикатила аналізи не співпали із знайденими у жертв, що забезпечило йому алібі.

Як згодом писала преса, у Чикатило була рідкісна особливість "парадоксального виділителя", коли в спермі присутні антитіла іншої групи крові. Однак у подальшому було доведено, що у вбивці були просто-напросто халатно взяті аналізи.

Тоді Чикатила, який вчинив вже 32 вбивства, відпустили на свободу. Після цього його жертвами стануть ще 21 людина.

Йшов час, а вбивства в лісосмугах тривали. Тому в грудні 1985 року почалася операція "Лісосмуга", що проходила під контролем КПРС – ймовірно, наймасштабніший оперативний захід, який коли-небудь проводився радянськими правоохоронними органами.

За весь час операції на причетність до серії вбивств було перевірено понад 200 тисяч осіб, мимохідь було розкрито 1 тисячу 62 злочини, накопичено інформацію про 48 тисяч людей з сексуальними відхиленнями, до яких радянська психологія відносила багато категорій.

Читайте: Нападає біля шкіл: у Криму почалася паніка через маніяка

Співробітниці міліції, одягнені в цивільне, в якості приманки постійно їздили на електричках. Примітно, що і сам Чикатило був дружинником і брав участь у цій операції, чергував на вокзалах, "допомагаючи" міліції ловити самого себе.

Відчувши посилення нагляду, він став більш обережним і в 1986 році нікого не вбив.

Вбивства поновилися в 1987 році, коли 16 травня Чикатило вбив 13-річного Олега Макаренкова, останки якого були виявлені лише в 1990 році, вже після арешту Чикатила. Тіла дітей знаходили регулярно, навіть у центрі Ростова, в парку і ботанічному саду. Він убивав і в інших містах СРСР, куди їздив у відрядження: у Запоріжжі, Ленінграді, Москві.

Вдруге Андрій Чикатило був заарештований 1990 року. Після вбивства 22-річної повії Світлани, Чикатило вийшов з лісу і пішов на залізничну станцію Донлесхоз. Опинившись поруч міліціонер попросив його пред'явити документи: тільки через те, що одяг Чикатило не підходив для звичайних у цій місцевості грибників.

Оскільки формально підстави для арешту не було, міліціонер лише зафіксував прізвище і відпустив Чикатила.

Але кілька днів по тому біля станції виявили тіло. Міліція перевірила рапорти всіх, хто чергував у цей час, і побачила прізвище Чикатила. У зв'язку з тим, що той раніше вже підозрювався у вбивстві, за Чикатилом встановили зовнішнє спостереження.

Чикатило був заарештований 20 листопада 1990 року. У той день, відпросившись з роботи, він пішов до поліклініки, щоб зробити рентген пальця, який під час боротьби йому прокусила одна з жертв. Палець виявився зламаним.

Чикатило повернувся додому, потім пішов до кіоску за пивом, взявши трилітрову банку, яку ніс в сітці для овочів.

На зворотному шляху від пивного кіоску він був затриманий оперативниками. За словами одного з оперуповноважених, які брали участь в операції, всі були здивовані, що "Чикатило, такий здоровий мужик, а пива купив трохи – в 3-літровій банці було близько півлітра".

Під час обшуку в його домі виявили 32 кухонні ножі та взуття, відбиток якого збігався з тим, що було знайдене біля тіла однієї з жертв.

Чикатила допитували десять днів, однак він не зізнавався. Тоді слідчий звернувся за допомогою до психіатра, після розмови з яким злочинець зізнався у вбивствах і почав давати свідчення.

Його звинувачували в 53 вбивствах, він же зізнався в 56. Три вбивства слідство не змогло довести. Ним були вбиті 21 хлопчик (у віці від 7 до 16 років), 14 дівчаток (у віці від 9 до 17 років), 18 дівчат і жінок.

Судити Чикатила почали в квітні 1992 року. На суді маніяк намагався прикидатися божевільним, кричав, обзивав суддів і людей у залі, показував геніталії, стверджував, що він вагітний і годує. Однак судово-психіатрична експертиза тричі показала його повну осудність.

15 жовтня Чикатило був засуджений до смертної кари. У вироку йшлося про 52 вбивства, оскільки суд вирішив, що стосовно однієї з жертв недостатньо доказів.

До 14 лютого 1994 року Чикатило перебував у камері смертників. За цей час він написав велику кількість скарг і прохань про помилування. Однак всі вони були відхилені. Останнє прохання про помилування було адресоване президенту Росії Борису Єльцину.

Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше в Сирецькому парку Києва, де відвідувачів попереджають про маніяка, який нападає на жертв з мотузкою в руках, знайшли тіло 20-річного студента Тараса Коваля.