Не стало Ивана Драча: 5 віршів видатного поета
Сьогодні, 19 червня, у київській лікарні після важкої хвороби помер видатний український поет Іван Драч. Перша збірка віршів поета "Соняшник" вийшла в 1962 році.
Видатним явищем національної літератури стали поеми "Ніж у сонці" (1961), "Смерть Шевченка" (1962), "Чорнобильська мадонна" (1988).
У добірці OBOZREVATEL п'ять віршів знаменитого поета.
Етюд кохання
Кохати — нові землі відкривати,
Нюанси свіжі і відтінки нові.
Кохати — це щомиті дивуватись,
Це — задихатись з подиву — любові.
Це — припадати до джерел незнаних
І дикої жаги не втамувати.
Порушувати дивовижні плани,
А потім дивовижніші сплітати.
Кипіти і згоряти од розпуки
І все спізнати, все знайти в любові —
Шалене щастя і пекельні муки…
Коли не маєш риб'ячої крові.
Читайте: Помер великий український поет Іван Драч: що про це відомо
"Балада про соняшник..."
В соняшника були руки й ноги,
Було тіло шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки вітром,
Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.
І купався коло млина і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари у небі…
І застиг він на роки і на століття
В золотому німому захопленні:
-Дайте покататись, дядьку!
А ні, то візміть хоч на раму.
Дядьку, хіба Вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником.
"Кругом будується біда..."
Кругом будується біда -
Три зверху поверхи й під сподом.
Коли біда не є народом,
Народ на неї загляда?!
Так тяжко, аж нема що їсти, -
Везуть цемент і пруть дошки,
А ринви мідні, а дашки?!
Хіба це всюди кагебісти?!
Кругом будується біда.
Кругом встають дзвінкі котеджі,
І ніжний голос допни Бейжі
З капіталізму вигляда.
Будуються й клянуть державу,
Що будуватись їм дала!
Нема їм мітки і числа,
Клянуть - розкрадену й іржаву.
Кругом будується біда.
Збудується, держава буде.
І празником повстане будень,
Над всі приниження й труда.
"Я п'ять років займався політикою..."
Я п'ять років займався політикою
І став дурнішим у п'ять разів -
Проспиртований злободенною пліткою,
Я іще й досі не протверезів.
А в такій неймовірній спиртовості,
Хоч тебе вже вітають світи,
Дуже легко слизатись на совісті,
Дуже тяжко по правді іти.
"Чому ти серце, все болиш частіш?.."
Чому ти серце, все болиш частіш?
Пора б тобі вже бути бронзовіш,
А ти кипиш, од муки розпанахане,
Вогонь горить буйніш — не тихне і не тахне.
Я чую, як в мені у золотім вогні
Жар-птиця фенікс зводиться на дні,
Як бавить пір’я, як поводить оком
І в кожні пологи разить електрошоком.
До краю розшматовує істоту,
Буденну і тверду мою достоту,
Дощенту вимордовує, розкраює,
Жахає пеклом, де там к бісу раєм!
Злітає, мов з гнізда, ламає жахно ребра,
Душі бездушно полишає жебра,
Із лютістю нещадною мене
Лиш попелом на сторони війне
І геть злітає горда — неймовір’я, —
Мені перо лишивши, мале пір’я,
Яким пишу про клекіт сонця спомин,
Весь знищений і чорний — в сажі комин!
Я довго гою свої дивні рани,
Все кутаю в канупери й катрани,
Закаююсь горіти в тому грищі,
Ледь зводжуся на власнім попелищі!
Аж чую — знов! Знов золоте пташатко
Мене жахає вогняним початком,
В’є фенікс знову золоте гніздів’я,
Меча загнавши в душу по руків’я!..
Як повідомляв OBOZREVATEL , 6 червня на 84-му році життя померла великий режисер Кіра Муратова.