"Красиво тебе посилають". Монро – про враження від нещодавнього візиту в ТЦК та відверто про свої заробітки під час війни

Телеведуча та блогерка Монро нещодавно публічно розповіла, що вже майже пів року має інше прізвище. І щоб привести всі документи до ладу, трансгендерна представниця шоу-бізнесу здійснила візит до ТЦК, оскільки за паспортом залишається чоловіком. В інтерв’ю OBOZ.UA артистка зізналася, що враження, які залишилися в неї після відвідування військкомату, зовсім не збіглись із очікуваннями.

Також травесті-діва відверто розповіла про свої заробітки під час війни. Артистка, яка раніше отримувала чимало пропозицій на корпоративні вечірки, не приховує, що нині, як і більшість її колег, не має цих запрошень через відсутність попиту на розваги.

Із Монро ми зустрілися на допрем’єрному показі стрічки "Материнський інстинкт", яка з успіхом розпочала свій шлях українськими кінотеатрами.

– Чим ви зараз заробляєте? Що є зараз основною частиною ваших доходів у такий непростий час?

– З початку повномасштабної війни основним моїм заробітком став YouTube-канал. Я рада, що вісім років тому почала активно опубліковувати відео. І, до речі, спочатку заробляла в місяць доларів 20. А на 100 доларів вийшла, мабуть, років через чотири. Це розповідаю для того, щоб пояснити, що одразу стільки, як хтось мріє, не заробиш. А нині мені вистачає заробітку в інтернеті на комуналку, на моїх кицьок, на себе і на якісь маленькі радощі. Це невеликий дохід, але все відносно – мені достатньо.

В інтернеті розповідаю лише про себе – людям цікаве моє життя. Спостерігаючи за мною, за моїми думками, трансформаціями, вони дзеркалять і знаходять щось особисте для себе. Мені здається, унікальність моїх дописів ще й у тому, що не використовую інших людей. У мене немає ніяких пліток. Так, іноді, знаєте, зовсім трішечки. І намагаюся бути в теперішньому часі. Не тягнути за собою минуле. А про майбутнє зараз, погодьтеся, не дуже поговориш. Тому – тут і зараз, ось у цьому моменті – така концепція.

– А скільки часу забирає у вас ця робота?

– Працювати доводиться постійно. Починаю, коли прокинулася: є настрій – знімаю ранковий влог. Немає – стараюся себе не ґвалтувати. Однак треба розуміти, що якщо не викладаєш на YouTube який час свіже відео, то випадаєш із рекомендацій навіть для людей, які на тебе підписані. YouTube дуже хитренький. Як і Instagram, до речі. Якщо ти не активний, то все – тебе немає. Ти не в рекомендаціях, тебе не пропонують. Умовно треба знімати щонайменше два відео на тиждень. Не лінуватися. Це може бути якийсь лайфстайл-блог або просто "болталка" – спілкування з глядачами, прямий етер.

Але є ще один цікавий момент. Навіть якщо ти дотримуєшся всіх правил – публікуєш лише оригінальний авторський контент, але, наприклад, використовуєш музику лейблів, які вийшли з Росії (а цей контент у РФ заблокований), YouTube реагує на це. Красиво тебе кудись посилають – засовують туди, де тебе ніхто не побачить. І тобі знову доводиться оперативно знімати якісь відео, щоб тебе побачили. А потім все це просувати у своїх соцмережах.

Фактично – це щоденна повноцінна робота. Начебто виглядає все дуже весело, і, в принципі, я до цього так і ставлюся, але це робота, в якій не буде достатньо сумлінно працювати, треба ще дотримуватися певних правил.

– Що найкраще дивляться на вашому YouTube-каналі?

– Найкраще – ціни на продукти. Дуже рідко ходжу по супермаркетах, але коли буваю, щось знімаю, порівнюю ціни. Оце прекрасно йде – дивляться просто всі. Щонайменше 50 тисяч переглядів виходить у мене за такий контент.

– А в грошовому еквіваленті скільки це?

– 50 доларів, може бути – 60. Умовно кажучи, в Україні тисяча переглядів – це долар. Щоб ви розуміли, в Росії до війни було 2 долари. І зараз, думаю, також. YouTube, нараховуючи винагороду, відштовхується від економічної ситуації в країні. У Франції, скажімо, тисяча переглядів приносить блогеру не менше 5 євро. На жаль, ми бідна країна, тому такі доходи. І навіть якщо у вашому відео буде чотири рекламні паузи, то все одно вам нарахують 1-1,5 долари. Іноді 2, якщо відео гарно "залетить".

Що ще подобається моїм читачам? Класно дивляться мейкапи, огляди косметичних засобів. А взагалі, знаєте, раз на раз не випадає. Іноді здається, що зробила класне відео, а його не дивляться, чомусь не цікаво. Заходять на відео (відзначила для себе таку тенденцію) про те, що доступно. Наприклад, йду в який мас-маркет косметики – туди ходять майже всі, тому цікаво.

Ще помітила тенденцію: якісь розважальні події сприймаються не те що агресивно, люди їх просто не дивляться. Тому що або перебувають у тих містах, де немає розваг, або не цікавляться таким, бо комендантська година – все закінчується досить рано. Плюс повітряні тривоги. Та й взагалі, українцям зараз не до розваг. Новини? На моєму каналі люди здебільшого не хочуть цього. Але є маса інших каналів, куди приходять саме за цим. До мене йдуть за радістю, порадами, підтримкою.

– Одна з останніх новин про вас у ЗМІ – це інтерв’ю, в якому розповіли, як уже під час війни ходили до ТЦК. Ви сказали: "Йшла туди як на розстріл". Чи не мали згодом через це проблем?

– Послухайте, я таку рекламу зробила ТЦК! Ну, не знаю… Сказала, що "йшла туди як на розстріл", бо очікувала якогось не такого ставлення до себе – от і все. Чому хтось мав ображатися? Я максимально намагалася все на позитиві піднести. Розповідаючи про ТЦК, старалася пояснити людям, що не треба боятися – це не слідчий ізолятор. Принаймні я там не відчула якогось негативного ставлення. Навіть думаю про це написати книгу, бо фіксую всі свої відчуття та події з самого початку великої війни.

Дивуюсь, чому держава досі зі мною не співпрацює. Я в Україні, нікуди не виїжджаю. Максимально стараюсь позитивно озвучувати, що відбувається в державних органах. Я ж ходила не тільки в ТЦК, а й у поліклініку, бо проходила військово-лікарську комісію, РАЦС. Це все було потрібно для документів. У 45 років мені необхідно було вклеїти в паспорт нове фото або отримати id-картку, і я задумала заразом змінити прізвище на Монро. Чому не зробила цього раніше – не знаю, думки такі були.

Далі вирішила, що потрібно всі свої документи оформити юридично грамотно, щоб до мене не було ніяких запитань. Це почалося влітку минулого року і закінчилося на початку нинішнього. Мав місце дуже довгий процес, постійно ходила, доносила якісь папери. Спостерігалися і деякі бюрократичні моменти, але мені не складно було. І плюс вийшла нарешті зі своєї бульбашки в реальний світ, побачила, як це відбувається, як люди живуть, хто приходить, як ставляться працівники.

Я спеціально сиділа в чергах, щоб усе для себе фіксувати. І, чесно зізнаюся, була вражена різницею між історіями, які ширяться інтернетом, та реальністю, яку побачила. Нікого не пакували при мені. Звісно, різні ситуації бувають, як і різні люди – в будь-якій сфері. І те, що ми бачимо в Telegram-каналах, дійсно, мабуть, має місце теж. Як людей заламують, б'ють, знущаються – але не масово. Те, що я бачила, було в межах закону.

Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю із скрипалем-віртуозом Василем Попадюком – про "сюрприз" для сусідки-росіянки, життя в Москві та тестя Степана Хмару.

А ще на OBOZ.UA інтерв’ю з відомим українським телеведучим Костянтином Грубичем – про колег-втікачів, колишню дружбу з Данилком та причини шаленої популярності Марченко.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!