10 сильних фраз Лії Ахеджакової, які доводять, що вона друг України

Нехай ображають, нехай кидають у мене каміння, але я особисто Україну не зраджу! Ні в якому разі, навіть якщо мене будуть так жорстоко ображати і принижувати.

Я Крим весь об'їздила, він частина мого життя. Але це абсолютно не виправдовує злодійство. Я вважаю: Крим належить Україні. Як це можна – віджати житлоплощу у сусіда? Особливо коли вдома в нього проблеми. Тепер я "терористка" щодо Криму. Правда, я "терорист" в компанії найшанованіших представників нашої культури. Ми "вороги народу" і, головне, "терористи". Але така дивовижна компанія – честь для мене.

Обожнюю Крим, але більше туди ні ногою.

Неправильна міра. А я, ви знаєте, помічаю, що почерк сьогоднішньої Росії і почерк сьогоднішньої України іноді один і той же – радянський. Я помічаю це. І на Майдані не цього хотіли хлопці, і життя свої ці хлопці з Небесної Сотні віддали не за це.

Непомітно підкрався цей жах, який в ненормативній лексиці має адекватну назву для того, що непомітно підкрадається.

Зеленський – недосвідчений політик, це додаткові труднощі для нього (влада, – ред.). Світ політики для молодої порядної людини, яка звалила на себе величезну відповідальність за свою країну, є непередбачуваним, вимагає спритності, готовності до провокацій, зради ... В Росії в цю політику прийшли нові молоді освічені люди. Їх відтирають, заарештовують, не допускають до виборів, порушуючи всі закони, в тому числі зневажаючи Конституцію. Подивіться на вибори до Мосміськдуми.

"Що відбувається? Як нам не соромно? Під завісою цієї наркоти, цього мундіалю, загальні веселощі, радість, перемоги. Населення виявилося готовим прийняти з розпростертими обіймами весь світ ... Але тихенько, тихенько, за віконницями, під килимом людина вже 54- й день голодує.

З Грузією була війна, коротка, але жорстока. І ось ми поїхали на новий 2019 рік у Тбілісі. Ах, яке все рідне і улюблене! І так само було в Одесі – все рідне, але я не можу знати, коли ж влада домовиться: може завтра, а може через 100 років. А може, ніколи не пробачать нам ні Крим, ні Донбас – невідомо.

Є якась національна ідея – шукати весь час ворога, де його немає: то американці у них винні, то англійка паскудить, то Україна заважає нам жити, то Грузія неприємна. Пропаганда працює на якусь частину населення, яка не замислюється, їй просто не до цього. Грошей немає. Села горять, затоплені величезні райони, іпотека, хворі діти, ліків немає, зарплата убога... Чули пісню Бориса Гребенщикова "Вечірній мудазвон"? Гребенщиков сформулював нашу телепропаганду, і цього діагнозу вже ніколи не відмити.

Ми, люди СРСР, не можемо собі навіть допустити, що може бути такий президент, як Зеленський. Розумієте, у людей в голові це не вкладається. Ми звикли, що президентом має бути юрист, дуже потужний силовик або навіть генерал. Краще, щоб з органів був генерал. Ось це система. У людей в голові не вкладається, як це, артист, з хорошою головою, з хорошими мізками. ... Якщо у росіян з голови піде ця іржа, яка наросла ще з 35-36 років, то і у нас щось зміниться.