Мухарський: Київ - більша Європа, ніж ті Афіни

У середу, 30 травня, в Києві стартував VІII міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал", який триватиме до 3 червня включно. У заході взяли участь близько 200 українських письменників і понад 150 видавництв. Серед авторів у ці дні можна зустріти актора і письменника Антіна Мухарського (Ореста Лютого), який нещодавно покинув Україну і мав намір просити політичного притулку в Греції.

У короткій розмові з OBOZREVATEL артист розповів про тимчасове повернення до України, чи має намір повернутися додому назавжди і чому на батьківщині у нього зібралося чимало ворогів.

- Ви повернулися до України, але це...

- Тимчасово, так, на 10 днів.

- Тобто це просто в рамках фестивалю?

- Так, ми готували книгу, представляли її минулого року у Львові, а цього року дуже хотіли на "Арсенал" і, слава Богу, потрапили.

- Але ж від’їзд до Греції теж тимчасовий, наскільки розумію, коли плануєте повертатися до України?

- Коли міністр юстиції вибачиться за ту брехню і наклепи, які він ширить разом із своїм відомством і заступниками, буцімто я є злісним аліментщиком і боржником. У мене немає ні боргів, нічого, але проросійські ЗМІ розносять цю брєдятіну, от я і повернувся як раз, щоб дати адекватним людям зрозуміти, що варто тільки зазирнути у список боржників, мене ви там не знайдете.

Це також і повернення з метою викрити у брехні ті ЗМІ, які ширять наклепи і неправдиву інформацію.

Читайте: Чому Антін Мухарський просить політичного притулку в Європі?

- В чому, на вашу думку, їх інтерес поширювати її?

- Вчора ми дізналися про вбивство Аркадія Бабченка(розмова відбувалася 30 травня, до брифінгу СБУ, де стало відомо, що журналіст живий - Ред.), людини, яку я дуже шанував, на жаль, не був з ним знайомий особисто, але читав і перепощував. З кожною персоною, яка бореться проти путінської імперії, так чи інакше теж борються і знищують різними шляхами. Я не виключаю, що вся ця травля веде до певних персон, не назву імен, бо не володію цією інформацією, але те, що у мене є багато ворогів серед колишньої влади і проросійських ЗМІ у цій країні - це однозначно.

Тому це замовні кампанії по знищенню репутації. Уявляєте, як приємно розганяти інформацію, що "Орест Лютый, националист и злостный алиментщик удирает от жены с детьми". Це ж для них як бальзам на рану. Але х*р! Я ще, слава Богу… скільки дасть, стільки буду боротися, я не відступаю від своїх принципів. Буду боротися всіма можливими методами і викривати цю хр*нь, яка зараз розцвіла у нас ще більш буйним цвітом, бо відчувають, що вони безнаказані. Ніхто цим не займається, а я буду. Особисто.

"Це він?" - запитав чоловік, вказуючи дружині на Мухарського. - "Почекай, хочу потиснути йому руку".

- Як будете діяти?

- Творчо. Зброя - ось вона (показує ручку - Ред.). Це фігурально, а так це ноутбук. Дуже сподіваюся, що восени вийде новий роман, який називається "I am not Russia", де якраз показано шлях, як радянська людина перетворюється на українця, і завдяки чому це відбувається. Завдяки яким історичним подіям, завдяки спілкуванню з людьми вона починає формувати себе як українця. Я вважаю це своєю місією, своєю зброєю. Це голосно звучить, але мені це вдається найкраще, приносить задоволення. Якщо це ще й знаходить якийсь суспільний відгук - взагалі прекрасно.

- Отримуєте фідбек від українців?

- Дуже сильний.

- В чому це проявляється?

- Спілкування. От всі ці чотири дні ми будемо знайомитися спілкуватися, читачів у нас достатньо, щоб усі ці дні рот не закривався. Приходять знайомі по Фейсбуку, приходять читачі, розпитують, цікавляться. От таке живе спілкування - воно найцінніше, обожнюю ці дні фестивалів у Львові та Києві, це як свято.

Читайте: Без цього немає людини: Мухарський назвав головну цінність українців

- Що презентуєте на "Арсеналі"? Пам’ятаю, йшла мова про диск еротично-романтичних пісень.

- Є книга-новинка на "Арсеналі", це "Національна ідея модерної України" - 30 інтерв’ю з видатними українцями. А диск - це старий матеріал, пісні, написані ще у 90-х, вирішив його нарешті видати (посміхається).

"Антіне, хочу з вами сфотографуватися", - вигукнула позаду жінка. - "Дякую за вашу позицію і за все, що ви робите".

- Як вас прийняла Греція? Наскільки комфортно було там опинитися?

- Оскільки ми жили далеко від міста, це було свого роду анахоретство, я писав роман. Відчувається по всьому, що Греція перебуває в кризі. Дуже поширені усілякі "лівацькі" рухи, комуністичні і так далі. Дуже добрі люди навкруги, але працювати не люблять, заробляють значно менше, ніж у Євросоюзі. Київ навіть більша Європа, ніж ті Афіни.

- За якими ознаками?

- Бачиш на вулицях купи сирійських біженців, купи циган, не прибрано, відчувається те, про що писав Шпенглер - занепад Європи. Якщо якісь там німецькі, австрійські, польські міста тримаються, то у Франції, Італії, Греції велика кількість мігрантів, бачиш розписані шедеври архітектури якимись графіті, бачиш неспроможність влади відбудовувати, окультурювати пам’ятки старовини... Європа, на жаль, переживає зараз не найкращі часи.