Культовий ректор Михайло Поплавський святкує свій ювілей – 70 років
Українському співаку, народному артисту України і "співочому ректору" Університету культури, який викликає суперечки в суспільстві, але залишається обожнюваним студентами і публікою, Михайлу Поплавському 28 листопада виповнилося 70 років.
У молодості він мріяв залишити після себе добрі справи на землі, домогтися успіху, достатку і популярності. Все задумане здійснив. При цьому Михайло Поплавський сам зазначає, що не був ідеальним ні зовні, ні за характером. Просто завжди залишався собою.
"Світ любить оригіналів. А я – оригінал", – впевнений ювіляр.
Ректор-новатор
Ще першокурсником Інституту культури Поплавський заявив, що стане ректором цього вишу. Тоді на це ніхто не звернув уваги. Молоді люди хизуються по-всякому! Однак випадок із Михайлом Поплавським – не з цієї категорії. У зухвалій декларації відбилися найважливіші риси цієї людини – амбітність, козацький гонор, максималізм. У поєднанні з працьовитістю і наполегливістю ці якості характеру згодом дали приголомшливий результат.
У послужному списку юного Поплавського – головування в інститутському профкомі і керівництво студзагоном. Інститут закінчив із червоним дипломом. Конфлікт, що вибухнув невдовзі під час вступу до аспірантури, не збентежив, а тільки розпалив амбітного молодика.
У підсумку, всупереч всім недоброзичливцям і обставинам, Михайло Поплавський таки став у 1993 році наймолодшим ректором в Україні. На цій посаді він як ефективний антикризовий менеджер розкрився повною мірою. Більше того – розвиток університету став справою життя Михайла Поплавського.
Він постійно працював і працює на випередження часу, без вагання втілює в життя радикальні реформи в системі підготовки кадрів для соціокультурної сфери. Чи може читач назвати керівників українських (та й не тільки українських) вишів, які використовують у своїй роботі Інстаграм, Фейсбук, YouTube? Швидше за все, мало кого. За винятком Михайла Поплавського, для якого соціальні мережі давно вже стали звичним інструментом.
За майже тридцять років ректорства він перетворив стандартний, непримітний виш на "український Гарвард". У сучасному Університеті культури – 45 кафедр, близько 10 тисяч студентів проходять підготовку за 46 престижними спеціальностями.
Роль беззмінного ректора у подібній еволюції дуже точно відбиває студентська назва університету. З іронічного "кульок" воно трансформувалося на брендове "Університет Поплавського". Своїх студентів Михайло Поплавський називає "мої поплавці". Молоді люди відповідають ректору щирою любов'ю.
"Відчувається, що ми для нього – все", – кажуть студенти.
І якщо систему Станіславського символізує знаменитий вигук "Не вірю!", то систему Поплавського – "Вірю!".
"Я гордий і щасливий, що у мене є такі талановиті та успішні студенти і випускники", – каже Михайло Михайлович.
Читайте: Михайло Поплавський читає лекції в Лондоні
Криголам української естради
Переродження рядового вишу було основним, але не єдиним успішним започаткуванням Михайла Поплавського. Свого часу він став першим в Україні (якщо не у світі) співочим ректором. І залишається, до речі, таким донині.
"Він став не тільки талановитим топменеджером в освіті, лідером, який вміє збирати навколо себе і розкривати таланти. Поплавський ще й успішний шоумен. Я б назвав його справжнім криголамом, що впевнено йде вперед і не боїться експериментів", – каже про свого давнього друга співак Павло Зібров.
Так воно і є. Коли в кінці 90-х з усіх телевізорів і радіоприймачів лунав "Юний орел", українське суспільство відчуло шок. У кращому разі аудиторія спантеличено мовчала. Дехто по-снобістськи морщив носики (та й всі ці роки роблять те ж саме). Але зухвалий експеримент своєї мети досяг. Про університет Поплавського заговорили.
"Знаю, заспівав погано. Це було зроблено спеціально для того, щоб викликати інтерес до інституту (що і відбулося) через шок, стрес", – сказав у 1999 році Поплавський в інтерв'ю газеті "День".
Але "Юний орел" виявився тільки стартом. Експерименти відбувалися одне за одним, накопичувався досвід. Після кліпу "Приречений на любов" український продюсер Володимир Бебешко зазначив, що на українській естраді з'явився свій Том Джонс. Хоча були ті, хто сперечався з метром. Доводили, що йдеться про появу нашого Роберта Палмера.
Вся естетика того кліпу (чорно-біла гама, елегантний бонвіван з жіночим оркестром на задньому плані) стали подальшим розвитком ідеї, закладеної в роботі Палмера Addicted to love. Причому мався на увазі не банальний переспів. Глядачі бачили явне творче переосмислення.
Цілком гідною, до речі, вийшла відповідь тим, хто звинувачував Поплавського в експлуатації сільсько-вишиванкової естетики. І не помічали чомусь здорової самоіронії, яка присутня в усіх шоу-проєктах Поплавського.
Тут доречно зауважити, що Михайло Михайлович ніколи не соромився свого походження. Навіть трохи хизується цим.
"Мені часто дорікають тим, що я селюк. У місто приїхав, а село з мене так і не вийшло... Я і радий, що не вийшло. Бо там – моє коріння", – парирує Михайло Поплавський.
Любов до рідних людей і землі залишається основним лейтмотивом його сценічної діяльності.
Зараз, через чверть століття, можна з цікавістю спостерігати еволюцію "співочого ректора" і ставлення до нього. Імена критиків, що час від часу закликають "вичавлювати Поплавського з себе", ніхто й згадати не зможе. А ось студенти-"поплавці" всі також на ура сприймають кожен новий задум ректора. Відео до його пісень охоче беруться робити імениті кліпмейкери і режисери.
З Університету культури продовжують виходити люди, що стають ключовими фігурами вітчизняної культури. Імена тих же Ірини Білик, Алана Бадоєва, Каті Царик, Наталії Жижченко "ONUКА", Олени Кучер "АIyоsha", Михайла Хоми "Dzidzio", Наталії Могилевської та багатьох інших успішних особистостей самі за себе говорять ...
Рік тому столичний Палац Спорту зібрав рекордну кількість публіки. Щоб побачити масштабне шоу "Я у тебе один", прийшли 17400 глядачів. Цим вражаючим видовищем Михайло Поплавський відзначив день народження і завершення п'ятирічної творчої паузи у сценічній діяльності.
За ефектності "Я у тебе один" обґрунтовано можна порівнювати з уславленими шоу Бродвею і Лас-Вегаса. Втім, те, як були представлені "Варенички" і "Блюз еротичних думок", більше асоціювалося з паризькою класикою – кабаре "Мулен Руж" та "Крейзі Хорс".
За всієї своєї легкості, шоу часом чіпляло глядачів так, що деякі крадькома витирали сльози. Так було, коли лунав цикл пісень, присвячених родині та близьким.
Пам'ятаючи успіх минулорічного шоу, ми з нетерпінням очікуємо, чим здивує "співочий ректор" 3 грудня. Цього дня у Палаці Спорту відбудеться ювілейний концерт Михайла Поплавського з програмою "Я – українець!" Без жодного сумніву, невгамовний Михайло Михайлович запропонує глядачам щось особливе.
Читайте: Михаил Поплавский презентовал книгу "Ректор" в Европе
Гуру успіху
Розповідь про особу Михайла Поплавського була б неповною, якщо не згадати ще один аспект його діяльності. Він не тільки успішний топменеджер і шоумен, але і людина, яка прагне прищепити оточуючим прагнення до успіху і навчити досягненню поставленої мети. Заради цього наш ювіляр взявся за перо і випустив книги – "Ректор", "Формула лідера" і "Формула успіху", а ще перший в Україні презентував молоді авторський курс "Формула щастя".
У них автор розповів про свою епоху і про себе – колишнього і нинішнього. Михайло Михайлович розкриває чимало секретів і маловідомих фактів. І на прикладах власної кар'єри пояснює, як слід домагатися результатів. Наприклад, про те, як PR-проєкт "Співочий ректор як технологія" привів до успіху університету і його особистому тріумфу. Як, за його словами, "зі 100% можливого вдалося вичавити 500% успіху".
Цікаво, що екземпляр "Ректора" зберігається у бібліотеці Кембріджського університету. Поруч із Principa Mathematica Ісаака Ньютона, Біблією Гутенберга, першим виданням епосу Гомера, напрацюваннями Чарльза Дарвіна, копією чернетки "Короткої історії часу" Стівена Хокінга, архівом Королівської обсерваторії у Грінвічі.
"Я власною долею доводжу молодим, що в житті немає неможливого. Для успіху треба вкласти у справу свої душу і серце. Завдяки цій простій істині і відбувся Поплавський", – вважає "юний орел" і "співочий ректор" напередодні свого сімдесятиріччя.
З ювілеєм, Михайле Михайловичу! Завзяття вам та енергії ще на багато десятиліть.