Ведуча Ірина Хоменко вперше розповіла про страшний випадок із сином
Ведуча, актриса шоу "Мамахохотала" на НЛО TV Ірина Хоменко має двох дітей – сина Дамира та доньку Аврору. Обох намагається активно розвивати, приміром, займається з сином плаванням. Актриса поділилась успіхами сина і вперше розповіла про непередбачувану ситуацію, яка трапилась біля озера.
"Уперше ми пішли з сином у басейн, коли йому було 4 місяці. Я вважаю, що дитину треба якомога раніше загартовувати, щоб він менше хворів. І до того ж це правильний розвиток, фізкультура, розвиток дихання. Я завжди жартувала, що мій син спочатку поплив, а вже потім почав ходити. Адже пішов він в рік, місяць і тиждень, а поплив самостійно в 10 місяців – це коли він повноцінно пропливав під водою декілька секунд і підняв головку для того, що взяти повітря".
Ірина вирішила віддати сина на навчання і за порадою Павла Зіброва не стала брати цю роль на себе:
"Дамира навчав професійний тренер. Я вважаю, що ми – батьки, а не вчителі, не тренери. Я добре пам’ятаю слова Павла Миколайовича Зіброва, коли я хотіла віддавати Дамира на співи. Він тоді мені казав: "ні в якому разі не навчай сина сама, тому що ти в дитини забереш маму. Бо син все одно не буде тебе слухатись, і ефект буде не дуже хороший". Я прислухалась до порад і найняла для сина професійного тренера з плавання. Це коштувало недешево, але у нас були групові заняття, там було десь 5-6 мам, тренер показував вправи. Я з сином плавала, щоб він не стресував, що мама віддала його незнайомим людям".
Також Іра вважає, що головне у цих "розвивашках" – це регулярність. І хоч який би був супер "прокачаний" тренер, якщо відвідувати заняття раз на місяць, то і ефекту буде нуль.
Хоменко зазначає, що нині син зовсім не боїться води, активно плаває і пірнає. Але одного разу з ними трапилась дуже страшна ситуація:
"Моя дитина взагалі не боїться води! Пірнає, почувається як рибка у воді, його навіть називали маленьким дельфінчиком Але був у нашому житті одного разу такий момент... Коли Дамиру було 2 роки, ми були у батьків чоловіка за містом. Там на території є велике озеро. Це була осінь, листопад, було багато мокрого листя. Син катався на "толокарі" і був у зимовому костюмі. Він послизнувся, і його машинка-"толокар" поїхала прямо в озеро разом з Дамиром. Я стояла поруч, все сталося за якісь секунди, побачила, як моя дитина занурюється у воду… Було досить холодно вже, я злякалась, але одразу ж пірнула за ним в озеро, дістала його. Все обійшлося, на щастя. Ми понесли його в гарячий душ, зігріли. Я думала, син злякається і буде неспокійна ніч попереду, але ні – все було нормально. Дамир досі не боїться води, а я пригадую цей випадок і завжди мурашки по шкірі".