Відео дня
Зубов: "Навіщо нам Путін?" – запитають олігархи та замінять його. Інтерв'ю
На нинішній день голова Кремля Володимир Путін перейшов межу, за якою будь-які домовленості з ним стають уже неможливими, зокрема "великий договір із Заходом". Про цю ідею можуть згадати лише "після Путіна".
В міру того, як витрати на війну Росії проти України самої країни-агресора зростатимуть, а військові поразки множитимуться, "еліти" почнуть запитувати: "Навіщо нам Путін?" У певний момент може відбутися заміна диктатора "групою осіб", які намагатимуться домовитися із Заходом. Єдине, що для цього необхідно, – це сміливість. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив російський історик та опозиційний політик Андрій Зубов.
– Чи вважаєте ви, що в ситуації неуспіхів Путіна у війні проти України для нього актуальний "великий договір" із Заходом, чи все ж таки він налаштований говорити із Заходом мовою ультиматумів?
– Я думаю, що Захід уже не налаштований говорити з Путіним. Путін перейшов той рубіж, до якого з ним, як би там не було, можна було говорити. Тепер умови висловлені дуже чітко: це повний вихід з України, виведення всіх військ та повернення всіх окупованих територій. Це мінімальна ціна, за якої можливі якісь розмови.
Я не знаю, чи зупиниться Захід на цьому. Тому що другий момент – відшкодування тих величезних збитків, яких Росія завдала Україні за ці місяці війни, а можливо, і за роки, якщо рахувати з 2014 року.
Тож великий договір із Заходом – це фантазії Караганова та інших організаторів Валдайського форуму. Жодних великих договорів і близько не буде.
Великий договір насправді потрібний, але він потрібний уже Росії після Путіна. Зрозуміло, так само з відходом з України та з допомогою з відновленням України. Скоріше, такий договір необхідний як умова для відновлення нормальних відносин Росії з цивілізованим світом.
– Якими можуть бути ці умови?
– Очевидно, це буде умова відмови від ядерної зброї або принаймні контролю над ядерною зброєю з боку міжнародних сил. Це, безумовно, буде демократизація Росії, дотримання прав людини в ній.
Якщо нові правителі Росії на все це підуть, тоді можливе укладання великого договору. А якщо не підуть, то на Росію чекає та сама доля, що й доля Ірану – країни-ізгоя. Дуже важка та абсолютно безперспективна.
– Виходячи з останніх заяв Путіна, ми бачимо, що його риторика практично ніяк не змінилася. Очевидно, він просто не розуміє реальності, про яку ви сказали. Чи можемо ми розраховувати на те, що принаймні в його оточенні, у так званій російській еліті, є сили, які можуть запропонувати Заходу договір саме на тих умовах, які ви перерахували?
– Я думаю, що так. Такі люди є. В міру того, як ця авантюра Путіна в Україні зазнаватиме все більшої і більшої поразки та вимагатиме від Росії все більших і більших витрат, – наприклад, такою витратою є мобілізація, яка дуже сильно підірвала популярність Путіна і за якісь три тижні призвела до того, що близько мільйона людей виїхало з Росії, – коли витрати Росії будуть зростати, а невдачі множитися, то еліти все більше й більше будуть ставити запитання: "Навіщо нам Путін? Він нас завів у глухий кут, він нам нічого не дав, але він усе в нас узяв".
І в певний момент, думаю, якраз і станеться те, про що ми з вами говоримо: заміна Путіна групою осіб, які намагатимуться розпочати діалог із Заходом.
Безперечно, це буде не одноразова дія. Думаю, кілька разів після Путіна досить швидко змінюватиметься коло перемовників, правителів Росії. Але протягом одного-двох років після зняття Путіна виникне, зрештою, такий уряд, який буде здатний піти на дійсний діалог із Заходом і розпочне відновлення нормального життя в Росії та допомагатиме в цьому Україні.
– Чи можемо ми сподіватися, що у цих сил знайдуться засоби для того, щоб змінити владу в Росії?
– Засоби потрібні не великі. Потрібен один засіб. Цей засіб називається сміливістю. Ось якщо вона знайдеться, тоді все зміниться.