Яковенко: Путін закликає людей до насильства, у Росії немає майбутнього. Інтерв'ю

Вирок російському опозиціонеру Олексію Навальному був акцією залякування. Якби він не повернувся після отруєння з Німеччини в Москву, то вчинив би "повільне політичне самогубство". А поки він у в'язниці, його шанси стати новим президентом Росії збільшуються.

Глава РФ Володимир Путін фактично наплював на думку демократичного Заходу і через жорстокість силовиків буквально закликав росіян до збройного опору режиму. Проте жителі країни готові до протестів, оскільки не бачать майбутнього у держави.

Такі думки в бліц-інтерв'ю OBOZREVATEL висловив російський журналіст і опозиціонер Ігор Яковенко.

– Що це було, як можна назвати те, що відбувалося в московському суді?

– Те, що відбувалося вчора за адресою, за якою розташований Симоновський суд, судом, звичайно, не є. Цьому існує дуже багато доказів. Один із них – той, що телеканал Russia Today повідомив про рішення суду до того, як суддя почала це рішення зачитувати. Тобто до Маргарити Сімоньян цю інформацію довели раніше, ніж її спустили в Симоновський суд.

Це політична акція. Акція розправи, акція залякування, яка має кілька функцій. Головна функція – це, звичайно, знеголовлення протесту, функція залякування і певною мірою функція сигналу ЗМІ про те, що закон про засоби масової інформації у нас уже не діє.

Понад 260 журналістів були затримані, частина з них була побита. Це напряму 144 стаття Кримінального кодексу Росії – "перешкоджання законній діяльності журналіста".

Це сигнал Заходу, що нам відтепер остаточно наплювати на те, що ви думаєте. 33 представники-дипломати, присутні там, були цьому свідками. Реакція була зрозуміла. Меркель, Макрон, Джонсон, і Держдепартамент США – всі заявили про свій протест, про необхідність негайного звільнення Навального.

– І все-таки незрозумілий сенс цієї акції. Залякати, показати, що нам наплювати. А навіщо? Це ж тільки на шкоду державі. Чи я щось неправильно розумію.

– Звичайно, неправильно. Я б дуже жорстко розділив кілька сутностей. Країна – безумовно, це проти інтересів країни. Держава – безумовно, це проти інтересів держави.

Але є ще таке поняття, як режим. Він не збігається з державою і тим паче не збігається з країною. Режим – це Путін, це силовики, це МЗС і якась група олігархів, яка повністю зав'язана на Путіні, який краде. І вони, безумовно, зацікавлені в тому, що відбувається.

Є поняття прав людини, яке екстериторіальне, яке не входить у поняття суверенітету. Оскільки Путін утримує свою владу, краде і вбиває людей на території Росії і за її межами в незаконний спосіб і збирається утримувати свою владу далі, то його цілком влаштовує повний розрив відносин такого роду зі світовим співтовариством.

– Але розрив відносин може призвести до дуже серйозних санкцій, наприклад, до від'єднання від SWIFT.

– Звичайно, ні. Глава європейської дипломатії Барель збирається прилетіти в Москву для переговорів, зокрема і щодо Навального. Тобто з ним збираються розмовляти! Ніхто не збирається рвати відносини.

– А про що розмовляти? "Звільніть, будь ласка, Навального!"

– Так. Щойно Байден уклав із Путіним угоду про продовження Договору про стратегічні наступальні озброєння. Отже, це триватиме, тому що цей убивця має ядерну заточку.

І з ним будуть мати справу, і нікуди не подінуться. Насправді, та загроза, яку становить путінський режим для світу і людства загалом набагато менша, ніж та, яка необхідна для таких радикальних заходів, як від'єднання SWIFT або повного паливно-енергетичного ембарго.

Путін є смертельною загрозою для багатьох росіян, смертельною загрозою для України, але він не є актуальною смертельною загрозою для США і Західної Європи. Тому реакція буде зовсім інша.

Я не відкидаю імовірності, що будуть персональні санкції або якісь секторальні санкції...

– Персональні щодо кого? Звичайно ж, не Путіна, у нього ж імунітет від санкцій.

– Путін не має імунітету від санкцій. Путін точно такий самий незаконний, нелегітимний президент, як Лукашенко. Проти Лукашенка санкції є. Ніде не записано, що людина, яка називає себе президентом, повинна мати імунітет від санкцій.

Безумовно, є певні норми дипломатії, але санкції цілком можуть бути застосовані і проти президента.

– Що, наприклад?

– Може бути розширення санкцій проти десятка-другого людей з оточення Путіна. Сподіваюся, Соловйову не дадуть їздити в його маєток в Італії. Це, звичайно, буде великий успіх, але, скоріше, моральне задоволення.

А реально... Безумовно, адміністрація Байдена – це хороша новина для демократії в Європі, для демократії в Україні і демократії в Росії. Але це не вирішальна новина.

– Ви сказали, що путінський режим є смертельною загрозою для багатьох росіян. Ми вже бачили протести. За вашими прогнозами, як розвиватиметься протестний рух на тлі того, що сталося вчора?

– Він буде розвиватися, незважаючи на репресії, незважаючи на те, що значна частина потрапляє до в'язниці, іншу частину забирають в армію. Знайшли таку болючу точку для молодих людей, які виходять на протести.

Все питання в тому, що нікуди не дінеться причина, яка викликає протест. У країни немає майбутнього, і це бачить дедалі більша й більша кількість людей.

Вчора була дуже важлива показова й дуже добре підготовлена виховна акція, яку проводив російський "ОМОН". У Столешниковому провулку стояла велика група протестувальників і скандувала, піднявши руки вгору: "Ми без зброї".

"ОМОН" на них накидався і за це бив їх по голові кийками. Це дуже ефективна виховна акція. Люди були без зброї, і за це їх били. Не будьте без зброї. Без коментарів. Вони такі "макаренки", ці "ОМОНівці".

– І все? Це здується? Частина злякається...

– Ні, звичайно, не здується. Це не може здутися, бо причина залишається. Якщо тиск наростає і закриваються окремі клапани, це починає прориватися в іншому місці. Закривається клапан виборів, закривається клапан вуличного протесту – отже, буде прориватися десь в іншому місці.

Найбільш природний прорив – в інтернеті писати, флеш-моби тощо. Але ясно, що це неефективно. Отже, будуть інші речі.

Фактично Путін сам, своїми руками закликає населення до насильства. Отже, буде насильство.

І винен у цьому не протест, не Навальний, не штаб, який постійно закликає до ненасильницького протесту. Путін дуже терпляче, старанно вмовляє і карає людей за те, що вони виходять без зброї.

Поки Путіну це не вдається. Поки виховні заходи не дають результату. Поки протест мирний.

– Що має статися, щоб люди взяли в руки зброю?

– Почнемо з того, що в Росії зброї на руках у людей немає, тому брати її нізвідки. Але це системна історія.

Безумовно, санкції призведуть до подальшого погіршення економічної ситуації в Росії. Безумовно, те, що у людей відсутнє майбутнє, – це теж буде призводити до серйозного загострення. Те, що молодих людей зараз почнуть тягти в армію насильницьким чином, – зрозуміло, що там буде беззаконня, – це ще додасть обурення.

Яка саме подія стане тригерною, гадати марно. Це можуть бути вибори, це може бути чергове різке обвалення рубля. Наприклад, я бачу з чеку, що ціна на окремі продукти збільшилася вдвічі. В кінцевому підсумку може статися якийсь вибух.

– Вирок Навальному може бути оскаржений. Ви допускаєте, що вирок буде скасований?

– Це неможливо. Імовірність такої події дорівнює нулю. Так само, як імовірність того, що вчора ввечері Навальний опинився б на волі. Ці події абсолютно неймовірні.

– Ті, хто спостерігає за ситуацією з боку, часто запитують себе: навіщо Навальний повернувся в Росію? На цьому тлі озвучуються і конспірологічні теорії про те, що нібито він пов'язаний з однією з веж Кремля, що він знає більше, ніж ми всі тощо.

– З медичної точки зору конспірологія не є хворобою, але це хвороба психологічна. Одні люди вірять у те, що ось-ось прилетять рептилоїди Нібіру, інші вірять у те, що Навальний – агент Кремля або агент ЦРУ.

– І все-таки – навіщо він прилетів?

– Навальний вважає себе політиком. І я думаю, що він не помиляється. Продовжувати політичну діяльність в Росії в теперішніх умовах, перебуваючи в еміграції, означає різко зменшувати свою політичну капіталізацію.

Тому тут вибір був один: або повільне політичне самогубство, або в'язниця. У світі є дуже багато людей, яких я вважаю своїми друзями. Я шанобливо ставлюся до Гаррі Каспарова, до Михайла Ходорковського. Це люди, які мали певні наміри щодо впливу на політичну ситуацію в Росії. Але їхній вплив, коли вони перебувають за кордоном, незрівнянно менший, ніж якби вони були в Росії.

– А який вплив може бути з колонії?

– Приблизно такий самий, як у Нельсона Мандели, який довгі роки сидів у в'язниці, а потім вийшов і став президентом своєї країни. Я не збираюся проводити прямих паралелей, але це абсолютно очевидно.

Зрозуміло, що шанси Навального стати президентом Росії різко збільшуються, коли він перебуває у в'язниці, ніж коли він перебував би в еміграції. В Росії шансів стати президентом у політемігранта немає. Шанси у людини, яка виходить із в'язниці на хвилі протестів, – є.

У цьому сенсі позиція Навального абсолютно раціональна й виправдана.