Блог | У Росії люди думають про виживання, порятунок сімей, заробітки, але не про протести
У другій половині 2020 року сформувалося таке враження, що російський президент Володимир Путін не сильно контролює ситуацію. Коли почалася активна фаза епідемії коронавірусу – він начебто в бункері сховався. – Ред.
Враження, що Путін не цілком володіє ситуацією, склалося в дуже багатьох. Якраз у нормальній демократичній державі президент не має все контролювати, він повинен мати уявлення про те, що відбувається, і правильно виконувати свої функції. Але в епоху пандемії всі недоліки путінської системи, яку якось можна було косметично прикрити до коронавірусу, вилізли назовні.
Путін 15 років відбирав губернаторів за принципом лояльності й повної несамостійності. І раптом на початку кризи, навесні 2020-го року, він зажадав від них ініціативи та самостійного вживання термінових заходів.
І, звичайно ж, важка друга хвиля пандемії, яка накрила Росію, – багато в чому наслідок некомпетентного, іноді жорстокого ставлення до народу, яке проявила нинішня адміністрація.
Незважаючи на пандемію, державні валютні резерви зростають. На відміну від багатьох країн Євросоюзу і Сполучених Штатів, Кремль зробив ставку на порятунок грошей, а не людей. Про цифри перевищення смертності над середнім рівнем останніх років за результатами 2020-го року боюся навіть подумати.
Але, загалом, це цілком природно. Стабільність режиму і його безпека понад усе. Стабільність ця, з позиції Путіна, полягає насамперед у наявності грошей для купівлі лояльності населення та утримання гігантського силового апарату. І в цьому сенсі путінський режим своє завдання виконав.
Путін постає перед публікою по телевізору в якихось приміщеннях, що сильно нагадують бункер. Ця людина нескінченно далека від середнього росіянина і навіть не особливо це приховує.
Довгострокові психологічні, економічні, а значить, і політичні наслідки цього нам ще належить побачити. У Росії традиційно під час кризи люди думають про виживання, порятунок сімей, заробіток. Їх не тягне на політичну діяльність і опозиційну активність. Але, як у старому одеському анекдоті, "осад залишиться". Наслідки пандемії нам ще належить побачити.
