В Росії грошей залишилося лише на рік, а Україні важко буде вибратися з кризи. Інтерв'ю з відомим економістом

Росія опинилася у вкрай складній ситуації, бо золота епоха нафти завершена. Ціни 140 доларів за барель найближчого десятиліття не буде. Нафта стає товаром для бідного світу. Російська економіка від цього не розвалиться, але грошей із багатомільярдних резервів може вистачити лише на рік.

Як всесвітня криза, спровокована пандемією коронавірусу, вплине на Росію, а також як із неї виходитиме, зокрема, українська економіка – в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів російський економіст Владислав Іноземцев.

У першій частині інтерв'ю читайте, чому західна економіка відновиться до кінця року та як США знову стають лідером у світі, цього разу економічним.

– У першій частині інтерв'ю ви сказали, що золота епоха нафти завершена. Але ціна $20 за барель – не надто мало для російської економіки, наприклад?

– Росії буде погано. У 2008 році нафта за кілька тижнів впала з $130-140 до $50 за барель. Після цього, у 2014-му, з $80 обвалилася до $28. Зараз вона вже майже три тижні тримається нижче за цю позначку. Наче якась вища сила говорила Кремлю: друзі, ми вас двічі попереджали: не може на цій чорній рідині жити ціла країна.

Так, нафта за $20 за барель – це дуже мало. Тим паче, що $23 за барель – це ціни фьючерних контрактів на травень за сорт Brent. В Росії видобувають сорт Urals, більш сірчистий та дешевий. Минулого тижня в Роттердамі за нього давали всього $13 за барель – а цього не вистачає, щоб видобути сировину, доставити її спершу в порт, а потім і замовнику, а також оплатити всі російські податки. Ситуація вкрай складна, а країна дуже звикла жити відносно добре (я говорю "відносно", тому що рівень життя в російській та українській глибинці не так вже й сильно відрізняється – всі гроші у нас осідають у Москві навіть більшою мірою, ніж у вас у Києві). Давно вже було помітно, що потрібно розвивати економіку, проводити індустріалізацію, намагатися вбудуватися в нормальний технологічний прогрес. У Росії все робили навпаки, і кого тепер хочуть звинуватити? Ну вибачте!

Щодо економіки, то мій прогноз для Росії на цей рік: падіння ВВП щонайменше на 4% (навіть значно більше), але колапсу водночас не трапиться. Російська економіка досить міцна, і щоб її розвалити – не надто навіть уявляю, які потрібні зусилля. Народ цілком готовий затягувати паски, внутрішній ринок досить великий. І тут не можна сказати, що якщо нафта коштуватиме $30 за барель протягом двох років, то настане повний колапс. Реально економіка буде поступово скорочуватися – це так. Але вона однаково вже років 10 як не росте.

– Деякі економісти кажуть, що в Росії багатомільярдні резерви, до 600 мільярдів, і на цих грошах 5-6 років можна протриматися.

– Тут треба розрізняти два моменти. Так, у Росії є приблизно $554 млрд резервів, але це резерви Центрального банку. Він купує валюту, яка надходить до країни, і проти неї випускає рублі. Точнісінько так само робить і Національний банк України, емітуючи гривню. Ці резерви – забезпечення нормального грошового обігу, свого роду гарантія від знецінення національної валюти. Крім цього, є резерви в уряду, зібрані за ті роки, коли бюджет в країні був профіцитним.

Влада не витрачала ці надприбутки, а збирала їх до Фонду національного добробуту. Цей Фонд і є резервом уряду, з якого він може підвищити пенсії, підтримати авіакомпанії тощо. Ці кошти – це, по суті, гаманець Кремля. Зараз у ньому не більш як $123 млрд – згідно з даними на 1 березня, звітність на початок квітня поки не опублікована. Така сума дорівнює приблизно 9% російського ВВП. Наскільки її вистачить? Ось той же американський пакет на $2,2 трлн – це 10,1% ВВП США. Грошей Кремлю потрібно дуже багато. Коли вони закінчаться, я поки сказати не беруся. У найгіршому сценарії – до початку наступного року.

– Тобто пенсії та зарплати бюджетникам платити будуть?

– Безумовно, будуть платитися пенсії, зарплати військовим, поліції, лікарям. Державні функції будуть виконуватися. Але це не вирішить усіх проблем. Так, із бюджету годується значне число росіян. Але далеко не всі. Є величезна сфера обслуговування, промисловість, приватний бізнес, які заробляють гроші на ринку та утримують на них своїх працівників. Якщо бюджет виконуватиметься, але водночас ті, хто не отримує з нього грошей, ходитимуть менше в кафе, магазини, торгові центри, ніхто не буде їздити й літати, то приватний сектор почне згортатися. Працівники отримуватимуть менші зарплати або їх почнуть звільняти, бюджет недоотримає податки, орендодавці зіткнуться з труднощами.

Мені здається, що російська влада унікальна в тому плані, коли думає: якщо бюджет все всім заплатить – все буде добре. Але це не так. Навіть якщо бюджет все всім заплатить, залишиться величезна частина економіки, якій від бюджетних витрат ні холодно, ні спекотно. Якщо у вас є мережа кіосків десь на периферії, де є кілька підприємств, то якщо вони зупиняться – жодний бюджет вам не допоможе. Люди не матимуть роботи, не матимуть грошей, вони просто не купуватимуть ваші товари. На одних пенсіонерах і військових ви потрібну виручку не зробите. Почнуться збитки та безробіття.

Тому невиправдана самовпевненість, яка поки ще є в Москві, скоро зміниться відчуттям жаху. Не відразу, але за місяць-другий.

– А тут ще Путін продовжив свої повноваження на 16 років.

– Дивіться, зараз ця тема відходить на другий план: голосування щодо правок до Конституції перенесено. Трохи пізніше, звісно, воно відбудеться, і навіть якщо більшість росіян не прийде на дільниці, однаково всі потрібні результати будуть намальовані. Однак це не кінець історії.

Путін вважає, що в нього є тільки формальні перешкоди для переобрання в 2024 році – обмеження кількості президентських термінів. Цю перешкоду він, між іншим, подолає, скасувавши це обмеження. Але ж вибори 2018 року були досить специфічними. Багато хто думав, що в 2024 році Путін піде – і голосували за нього радше за його минулі "заслуги", ніж у надії обрати його довічно. У 2024 році значна частина суспільства сподівалася побачити Путіна пенсіонером "союзного значення". Зараз вимальовується перспектива його нового висунення. Не впевнений, що всі від цього в захваті.

Тим паче, що наступні роки будуть важкими, економіка може зійти нанівець. У такій ситуації можна не отримати 50%, навіть якщо тільки одне твоє прізвище вписане в бюлетень. Навіть якщо Путін перенесе вибори (наприклад, на 2022 рік), однаково найближчі кілька років будуть непростими. Тож дати право переобиратися та переобрати його – це зовсім не одне і те ж. Навіть у Росії. Звісно, заглядати наперед важко, але людям складно пояснити, чому вони та всі їхні знайомі голосують проти, а кандидат у підсумку отримує 90%. Так, Росія не Україна, але навіть росіяни можуть із таким не змиритися.

Тому давайте дочекаємося наступних президентських виборів. Мені здається, вони можуть виявитися досить несподіваними.

– А що буде з українською економікою? Падіння намітилося ще до початку світової кризи, і над країною в буквальному сенсі знову замаячив дефолт.

– Мені складно давати конкрені поради українській владі. Насамперед варто зауважити, що минулий рік в Україні економічно був досить успішним. Економіка зростала, гривня зміцнювалася, швидко падала прибутковість державних запозичень. Складалися умови до зниження податків на бізнес і розкріпачення ініціативи підприємців. Може, тому, що я останні роки жив здебільшого в Росії та Європі, але, приїжджаючи до України, я щоразу був вражений тим, наскільки у вашого народу сильна підприємницька жилка та скільки в ньому ініціативності й творчості.

Однак влада не дала економіці шанс і пішла шляхом подальшого підвищення податків і формалізації господарських правил. Низькі податки могли б підтримати економіку в умовах дорогої гривні, але цього не трапилося. В результаті умови для бізнесу погіршувалися через зростання витрат, а для уряду – поліпшувалися завдяки надмірним податкам і дешевим позикам. Не дивно, що спад у промисловості став помітний ще до початку епідемії.

Потім, коли стало зрозуміло, що зустрічі з новим вірусом не уникнути, влада застосувала дуже жорсткі заходи, закривши тисячі бізнесів, заблокувавши кордони та навіть обмеживши в'їзди до великих міст. Я не впевнений, що це правильно. Дивіться: у тому ж Китаї, де навіть офіційне число хворих перевищувало 80 тис., карантин поширювався упродовж найважчих тижнів менш ніж на 5% населення. Україна в цьому плані взяла непідйомний тягар. Навіть більше – якщо ті ж американці можуть вкинути в економіку масу грошей, еквівалентну 10% ВВП, то українська влада, я вважаю, не зможе мобілізувати навіть 2%. Інакше кажучи, вона залишить малі й середні компанії, які потрапили в біду, вмирати (власне, щось схоже, напевно, трапиться і в Росії). Тому, я думаю, відродження після кризи буде важким.

Щодо дефолту – він зараз залежатиме від позиції МВФ. Якщо Фонд видасть давно обіцяний кредит, Україна пройде кризу легше, ніж якщо знадобиться відмовитися від виконання зобов'язань або їх реструктуризації. Дефолт – це завжди падіння курсу національної валюти, висока інфляція, погіршення умов кредитування. Всі його негативні наслідки позначаться насамперед на простих людях. А вони, на мою думку, давно вже заслужили чогось більш гідного. Тож я радив би українській владі зробити все від неї залежне, щоб не погіршити умови життя тих, хто зробив її владою...