В Кремлі переключилися на іншу стратегію щодо США

Зустріч президента США Дональда Трампа і президента Росії Володимира Путіна в Гельсінкі

Значить так, запам'ятайте: Путін – за Дональда Трампа. Він дуже боїться, як би раптом не настали страшні часи нової холодної війни під керівництвом нового лідера вільного світу Джо Байдена, пише Костянтин Еггерт для Сноб. Путінські радники ночей не сплять – складають сценарії фільму жахів, за якими підуть російсько-американські відносини після перемоги кандидата Демократичної партії.

Путін навіть готовий перенести вибори в Держдуму в наступному році з осені на весну. Тому що, якщо вибори в Америці виграє Байден, він введе проти Кремля такі санкції, що російський режим може просто завалитися. Про все це журналістам Bloomberg по великому секрету розповіло джерело в адміністрації президента, яке заслуговує на довіру.

І правда, в Москві дуже побоюються повернення страшних часів Барака Обами, який погодився з повним розморожуванням відносин НАТО і Росії лише через рік після російсько-грузинської війни і смиренно терпів знущання Володимира Володимировича, коли той пригощав американського гостя у 2009 році млинцями і чаєм з самовара під акомпанемент хору балалаєчників, як туриста з якої-небудь Оклахоми. Того самого Обами, який чомусь "забував" про власні "червоні лінії", коли найкращий друг Москви Башар Дамаський обіцяв не використовувати хімічну зброю проти мирних жителів, а потім все ж використав.

Згадаймо заодно, як Обама до останнього пручався спробам сенаторів від обох партій прийняти "закон Магнітського". А ще був особливо страшний для Москви момент, коли він за два з половиною роки російсько-українського конфлікту так і не поставив українській армії летальну наступальну зброю, незважаючи на відчайдушні прохання Києва. І ось тепер кандидат від демократів в одній з промов назвав Росію головним ворогом.

Втім, Байдену потрібно віддати належне: він знайшов в собі сили виправити помилку колишнього шефа. У 2012 році на дебатах Обама висміяв тодішнього кандидата від республіканців Мітта Ромні, коли той назвав Росію "загрозою". Тепер Байден від цієї м'якотілої політики публічно відмежувався. Але чи означає це, що Путін тепер віддасть перевагу Трампа демократу?

Я ні секунди не сумніваюся, що хтось кремлівський з журналістами Bloomberg дійсно спілкувався. Але, при всій інтелектуальній убогості російського можновладця, там все ж не можуть не розуміти: витік під заголовком "Москва любить Трампа" після останніх чотирьох років, що вмістили в себе розслідування спецпрокурора Мюллера і імпічмент, об'єктивно може працювати тільки проти нинішнього президента США.

Так, сам Трамп ніколи не приховував, що готовий спілкуватися з Путіним, і сподівається з ним домовитися. Питання: що таке? Адже, об'єктивно кажучи, нічого хорошого від нинішньої адміністрації путінський режим поки не бачив. Вона почала поставляти зброю Україні, серйозно збільшила військовий бюджет, вийшла з ряду "престижних" для Москви домовленостей по роззброєнню, включаючи договір про ракети середнього і малого радіусу дії, поставивши Кремль перед неприємною для нього перспективою гонкою озброєнь.

Республіканці ввели кілька серій санкцій проти юридичних і фізичних осіб, пов'язаних з путінським режимом. У 2018 року вони також були одним з "хедлайнерів" безпрецедентної глобальної акції-відповіді на спробу отруєння Сергія Скрипаля та його дочки – висилки десятків агентів російських спецслужб під дипломатичним прикриттям і закриття російських консульств. В останні місяці Вашингтон ввів санкції проти компаній, які допомагають у будівництві важливого для Кремля у фінансовому і особливо політичному плані газопроводу "Північний потік - 2".

Версія про те, що таким чином Трамп підштовхує Німеччину і ряд інших країн купувати американський сланцевий газ, має повне право на існування і навіть, можливо, правдива. Але це не знімає неприємного питання до західноєвропейців: як поєднати декларовану ними підтримку України з готовністю купувати у її головного противника газ, який подають по трубопроводу, створеному спеціально, щоб позбавити Київ доходів від транзиту?

Нарешті, на минулому тижні мін'юст США ввів іменні санкції проти шести осіб, яких у Вашингтоні називають хакерами ГРУ, причетними до низки небезпечних кібератак. До списку додаються різноманітні "дрібниці" типу передислокації американських військовослужбовців з ФРН до Польщі. Цікаво, що найбільш жорстко налаштованим щодо путінської політики членам НАТО – тієї ж Польщі, країн Балтії, Румунії, Великобританії – політика нинішньої адміністрації на цьому напрямку подобається відверто більше діяльності попередньої, демократичної.

Особисто Трамп може спати з портретом Путіна під подушкою. Це, в кінцевому рахунку, не сильно впливає на діяльність професійних держслужбовців – військових, дипломатів, спецслужбистів і, що найважливіше, конгресу. Ні в Пентагоні, ні в Держдепі, ні в ЦРУ ніяких ілюзій з приводу того, чим є путінська Росія, не мають.

Так само, як немає їх і у сенаторів, як демократів, так і республіканців. Марко Рубіо і Елізабет Уоррен, Тед Круз і Дік Дурбін можуть сперечатися до хрипоти про расові проблеми або стан американської системи охорони здоров'я. Але як тільки надається можливість написати текст якого-небудь чергового акту, що створює проблеми для Кремля, як вони забувають про партійні розбіжності і розробляють його спільно.

До речі, про сенаторів. Будь я тим самим кремлівським аналітиком, який розробляє вночі сценарії розвитку подій, то я, наприклад, задумався б про сенаторів, хоча не тільки про них. Нові зірки Республіканської партії – колишній постійний представник при ООН Ніккі Хейлі, сенатори Джош Холі і Том Коттон, конгресмен Ден Креншо (два останніх – спецназівці, ветерани Іраку і Афганістану) – дотримуються, як сказали б в епоху холодної війни, "яструбиних" поглядів на путінський режим. У Вашингтоні я не раз чув, що вони можуть отримати реальні посади в адміністрації Трампа 2.0 – не найприємніша для Путіна перспектива.

Від особистості американського президента залежить багато, але далеко не все. І при цьому для будь-якої американської адміністрації зовнішньополітичною проблемою номер один залишиться Китай. Першим його назвав в якості виклику Барак Обама (за що йому велике і щире спасибі), почав розгортати глобальну політику протистояння пекінським режиму Дональд Трамп. І або він, або Джо Байден цю лінію обов'язково продовжить. Путінська Росія, з її важкою демографією, відсталою економікою і корупцією, на цьому тлі не тягне на головну для Білого дому тему. Але на номер два, три або чотири – цілком.

Думаю, що в Кремлі це чудово розуміють. Як усвідомлюють і те, що найкращий метод втручання в американську політику – це стимулювання внутрішнього хаосу в усіх США і недовіри всіх до всіх у Вашингтоні. Тут в якості мішеней спецоперацій згодиться хто завгодно: і білі расисти з "вінчестерами", і антифа з "коктейлями Молотова", і редакція New York Times, і Такер Карлсон з Fox News. Головне, щоб не тільки у людини в Білому домі, а й у всього американського політичного класу залишалося якомога менше часу на Росію. "Кремлівські джерела" працюють саме над цим.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Джерело:snob.ru
СШАСанкції проти РосіїВибори в СШАХолодна війна між Заходом і РосієюНовини РосіїВолодимир ПутінДональд Трамп