УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Віктор Каспрук
Віктор Каспрук
Політолог, журналіст-міжнародник, публіцист

Блог | У Путіна закінчився термін придатності. Чи похитнеться трон "царя"?

У Путіна закінчився термін придатності. Чи похитнеться трон 'царя'?

Телевізор зробив президентство Путіна ледь не вічним. Адже за той період, коли диктатор був або президентом, або прем’єр-міністром Російської Федерації, у Сполучених Штатах змінилося вже п’ять президентів. А саме: Білл Клінтон, Джордж Буш-молодший, Барак Обама, Дональд Трамп і Джо Байден. І якби за цей час людство змогло досягти безсмертя для обраних, можна було б не сумніватися, що кремлівські хлопці балатували Путіна і на тисячний термін.

Тепер узурпатору залишається тільки вирішити, скільки голосів він збирається отримати на чергових "виборах" самого себе. Набрати 89, 79 чи дещо скромніші 69% "підтримки" електорату? Менше йому вже ніяк не можна, бо це не буде вписуватися в концепцію масової підтримки його російським населенням.

Усе це сумнівне дійство з наперед визначеним результатом відбуватиметься під гаслом: "Виберемо Путіна назло Америці і Європі". Після чого в Кремлі поспішать заявити, що Росія є найстабільнішою у світі "демократією", бо, мовляв, народ так любить свого президента, що не бачить на його місці нікого іншого.

Результати подібних виборів березня 2024 року були оголошені ще в 1999 році. Адже чи хто колись бачив, щоб хтось з диктаторів добровільно передавав владу комусь іншому? Тому тут немає взагалі чому дивуватися. Коли в Росії відбуваються чергові вибори "царя", то завжди не важко спрогнозувати, хто вчергове буде успішним кандидатом.

Та куди простіше було б визначити для населення, що кожних шість років в Російській Федерації має проходити чергове автоматичне перезатвердження президента на своїй посаді. І це закріпити законодавчо. Тоді прихильники Росії будуть захоплюватися "чесністю" путінської влади.

Хоча цілком можливий й інший варіант. Прийняти оперативно в державній думі закон, що у зв’язку з великими досягненнями в розвитку та захисті Росії від іноземного втручання, Путін заслуговує звання довічного президента. І тому надалі ніякі вибори взагалі проводити політично недоцільно.

Диктатору легко вигравати "вибори", коли підставних опонентів виставляють, як представників "альтернативних політичних сил". А це в дійсності означає, що після того, як він в політичному процесі від початку все замкнув на себе, крім нього в президентській гонитві нікого немає. Путін перетворився на в’язня влади, оскільки добре знає, що якщо втратить владу, то буде заарештований за всі його злочини.

Проводячи чергові фальшиві вибори, Путін цим досягає прямо протилежного результату

Чому диктатори витрачають стільки часу та зусиль на те, щоб виглядати демократичними? Проводячи чергові фальшиві вибори, Путін цим досягає прямо протилежного результату. Адже не дивлячись на те, що на імітацію виборчого процесу буде витрачено багато часу, енергії і паперу, весь вільний світ просто сміється над дилетантськими спробами видати це облудне дійство за "волевиявлення" населення Російської Федерації.

Розпочавши 24 лютого 2022 року Велику війну в Україні, він цим скерував Росію в непевні та небезпечні часи. Її економіка пішла в рознос і насправді знаходиться в жахливому стані, незважаючи на те, що телевізійна пропаганда постійно стверджує зворотне. Соціальні послуги та охорона здоров’я руйнуються, і відбувається різке скорочення робочих місць. Якщо не брати до уваги російський військово-промисловий комплекс, хоча там катастрофічно не вистачає комплектуючих, які раніше Москва купувала на Заході.

Апологети режиму постійно повторюють, що Путін врятував Росію від стагнації економіки, розорення і злочинності. Що виглядає не більше, ніж як злий жарт. Оскільки скоро все буде набагато гірше, ніж на початку 90-тих років, які влада вибрала для себе, як еталон деградації економіки і падіння рівня життя в Російській Федерації.

Крім того, після початку російсько-української війни почала рушитися негласна соціальна угода між Путіним і мешканцями РФ. За якої було досягнуто балансу між тим, що росіяни погоджувались віддати повний контроль над своїми життями та стають фактично "власністю держави", в обмін на гарантію, що держава про них хоч якось піклується. Певний час цієї угоди вдавалося дотримуватися, проте тепер грошей на соціальні подачки плебсу у путіністів вже майже немає. Дефективна держава з дефективним лідером мала шанси проіснувати ще декілька десятиліть, коли б не маніакальне бажання її очільника заграбастати чужі території.

Після вторгнення в Україну Путін загнав себе в пастку, тому у нього взагалі немає вибору. Якщо він збільшить обороти конфронтації, він все одно програє. Якщо він продовжуватиме війну, він програє. Його стратегія – намагатися змусити Україну та Захід здатися. Натомість він тільки посилює своїх ворогів.

Віра у всесильного Путіна почала хитатися. Питання в тому, коли вона остаточно зникне

Ситуація для узурпатора погіршується ще й тим, що хоча не існує сумнівів щодо його "переобрання", попри війну, котра триває, та приховане невдоволення населення Російської Федерації, під час цієї виборчої кампанії він матиме справу з суспільством, котре втомилося від війни. Хоча дотепер в його політиці й досі домінують війна і "визволення історичних територій ".

По суті, вся передвиборча кампанія будується нині на тому, що Путін і Росія зосереджені на російсько-українській війні. І в її центрі уваги буде те, які величезні "загрози" надходять московитам із Заходу, зміцнення "суверенітету" й "глобальної політичної незалежності РФ", та захист так званих "традиційних цінностей".

Кампанія обрання Путіна для Росії будується на перекрученнях і антитезах: Схід-Захід, добро-зло, духовність-бездуховність, "традиційні цінності" – розпуста. Спекулюючи на цьому, йому вдається перетягувати на свій бік оброблену телевізійною пропагандою велику частину населення Росії.

Хоча за уявним фасадом стабільності і могутності Російської Федерації вже проглядається початок процесів її розпаду та майбутнього хаосу. Адже, як відомо, диктатури можуть здаватися стабільними до того часу, поки вся система влади, вибудувана за багато років репресивного правління, не почне стрімко рушитися.

Вся підготовка до нового президенства може закінчитися в результаті "пірровими виборами" для Путіна. Запустивши після їх завершення процеси, які буде неможливо стримати. А саме: коли невдоволення населення стрімким падінням рівня їхнього життя переросте в масові протести, бунти та заворушення. Або якщо політичні, економічні еліти та генерали у силових структурах побачать пряму загрозу своїм привілеям і фінансовим преференціям. І це може статися набагато швидше, ніж зараз здається.

А поки що в Москві готуються до безпрецедентного результату переобрання президента на п’ятий термін, та забезпечення такої ж підтримки і явки електорату. Методи досягнення "перемоги" включатимуть: електронне голосування, примушення, жорсткий контроль за бюджетниками, щоб вони проголосували так, як треба владі, маніпуляції з кількістю вкинутих бюлетенів та вкидання в скриньки на виборчих дільницях не облікованих бюлетенів. Все це подаватиметься телебаченням, як всенародна масова підтримка Путіна. Дарма, що Росія опинилася на межі краху.

В Російській Федерації все погано, і для більшості росіян буде ще гірше. Питання в тому, де закінчується межа терпіння пересічних росіян? Адже десятиліття пропаганди зробили здатність страждати частиною російської національної ідентичності, а тоталітарний путінський режим здатен ефективно придушувати політичний опір.

Тим часом, самовпевненість Путіна – це і фасад, за яким приховується нездатність критично оцінити ситуацію, котра об’єктивно склалася, та самообман. Гітлер теж себе дуже переоцінив і уявляв собі все зовсім інакше, ніж це було насправді. Але ознаки слабкості за фасадом "непереможності" свідчать про те, що Росія віддає все заради міфічної перемоги над Україною. Зовсім не враховуючи, що запас її міцності абсолютно не відповідає тим цілям та завданням, які поставив перед собою Кремль.

24 лютого розпочався вже третій рік путінської війни. Так, здається, в Москві готові вести її до повного економічного та ресурсного виснаження Російської Федерації. Проте вже зараз можна говорити про те, що в Росії прослідковується дефіцит кваліфікованої робочої сили, на сьогодні вже бракує мільйонів фахівців. У минулому, 2023 році, в РФ не вистачало 4,8 мільйонів працівників. Про це свідчать опубліковані результати дослідження. Де війна проти України, як причина, прямо не згадується.

Цей дефіцит робочої сили в Росії різко зріс за останні два роки. Як повідомляє російська газета "Известия" з посиланням на Інститут економіки РАН особливо немає ким заповнити вакансії водіїв та працівників магазинів. Ця демографічна яма тільки поглиблюється, адже загиблих на фронтах російсько-української війни надалі взагалі не буде ким замінити.

Водночас великий дефіцит кваліфікованих працівників гальмує економіку Російської Федерації. Хоча там розширено перелік професій, на які можуть працевлаштовуватися іноземці. Компанії все частіше намагаються залучати працівників з африканських країн і Північної Кореї. І згідно з оцінками російських експертів, дефіцит робочої сили збережеться й у 2024 році, оскільки вакансії фабричних робітників, інженерів, лікарів, вчителів та працівників інших професій буде особливо важко заповнити. Серед причин нестачі робочої сили називають демографічні зміни та еміграцію.

Це і є реальними "здобутками" Путіна за час його президенства, й саме з цим він готується вчергове йти на "вибори". Але 2024 рік важливий тим, що в Європейському Союзі і Сполучених Штатах заявили, що не визнаватимуть результатів подібного чергового "обрання" головного кремлівця президентом Росії. А це, у свою чергу, означатиме, що у Путіна закінчився термін придатності.

Ця політична непридатність "лідера" все більше проявлятиметься у всіх сферах політичного, соціального та економічного життя Російської Федерації. Віра у всесильного Путіна почала хитатися. Питання у тому, коли вона остаточно зникне. А з нею зникне і весь його злочинний режим.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...